Ухвала суду № 53365412, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/57802/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Олендера І.Я.за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - Кирилова С.В., Дзюби В.В.

представника відповідача - Варченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р.

у справі № 826/11715/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія» (далі - позивач, ПАТ «УГМК») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року № 0000224010, № 0000234010, № 0000244010, № 0000254010, № 0000304010. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 07 липня 2014 року № 0000274010 в частині застосування до ПАТ «УГМК» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 271905,70 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Центральний офіс з обслуговування великих платників, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «УГМК», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. - без змін.

Крім того, скаржником подано клопотанням про заміну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Перевіривши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірку ПАТ «УГМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 301.12.2013 р., за результатами якої складено акт № 623/28-104-25412086 від 18.06.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимоги ст.ст. 54, 139, 140, 159, 160, 163, 164, 167, 168, 171, 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого: занижено податок на прибуток на 1 203 508 грн. та на 735 952 грн.; не сплачено податок з доходів нерезидента у загальній сумі 102 070 грн. 39 коп.; занижено податок на доходи фізичних осіб на 34 220 грн. 95 коп. Також в порушення п. 2.11, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ПАТ «УГМК» несвоєчасно оприбуткувало 54 381 грн. 14 коп. та здійснило проведення готівкових розрахунків у сумі 67 грн. 60 коп. без видачі платіжного документа.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року: № 0000224010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1504385,00 грн.; № 0000234010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 772750,00 грн.; № 0000244010, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 566876,00 грн.; № 0000254010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 43286,19 грн.; № 0000304010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 127587,99 грн.; № 0000274010, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 271973,30 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем за результатами здійснення господарської діяльності не було порушено норм податкового законодавства та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, витрати із страхування ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі інших витрат.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Використання автомобілів у своїй господарській ПАТ «УГМК» підтверджено подорожніми листами службового легкового автомобіля за типовою формою № 3, затвердженою наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998 р. № 74.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що понесені позивачем витрати на придбання пального пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «УГМК» та не були спрямовані на надання додаткового блага працівникам товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням ТОВ «УГМК-Запоріжжя» зобов'язань за договорами № КП 37/08 від 04.04.2008 р., № 115/09 від 31.07.2009 р., № 30/09 від 26.11.2009 р., № 003/04-М від 16.03.2004 р., № 004/09-А.н. від 01.03.2009 р., № б/н від 20.12.2011 р., № 003/12-А.н. від 25.02.2012 р., № 001/12-А.о. від 02.04.2012 р., № б/н від 30.12.2012 р. у позивача рахувалась дебіторська заборгованість у загальному розмірі 34 494 356 грн. 51 коп.

Судами встановлено, що у грудні 2012 р. ПАТ «УГМК» проведено аналіз дебіторської заборгованості та створено резерв сумнівної заборгованості у розмірі 41 777 208 грн.

У жовтні 2013 р. позивач розрахував додатковий резерв сумнівної заборгованості у розмірі 34 852 599 грн. 29 коп., включив до нього і суму безнадійної заборгованості ТОВ «УГМК- Запоріжжя» у розмірі 34 494 356 грн. 51 коп., та відобразив цю фінансову операцію у звіті про фінансові результати за 2013 р. та примітках до річної фінансової звітності за 2013 рік.

У зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.10.2013 р. у справі № 908/439/13-г ТОВ «УГМК-Запоріжжя» визнано банкрутом, позивач відніс сформований резерв до складу витрат.

Підпункт «в» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України відносить заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією до безнадійної заборгованості.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, ПАТ «УГМК» правомірно включило до складу витрат витрати на створення резерву сумнівної заборгованості у сумі безнадійної дебіторської заборгованості.

Згідно підпункту 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 ПК України фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 160.5 статті 160 ПК України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Із договорів ПАТ «УГМК» № 014/11 від 16.08.2011 р., № 018/11 від 12.09.2012 р. вбачається, що компанія «Euphoreal Commerce Ltd» (Великобританія) зобов'язалась надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень вантажів внутрішнім і міжнародним сполученням, а позивач - прийняти і оплатити їх.

Згідно статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

11 серпня 1993 р. набула чинності Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (надалі за текстом - «Конвенція»).

Відповідно до статті 21 Конвенції види доходу, справжнім власником яких є резидент Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, інші ніж доходи, сплачувані із трасту або із майна особи, яка померла, в ході розподілу, оподатковуються тільки в цій Державі.

Пунктом 2 названої статті Конвенції передбачено, що положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до доходів, інших ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6, якщо одержувач таких доходів, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво і надає в цій другій Державі незалежні індивідуальні послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у зв'язку з якими одержано доход, дійсно пов'язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції, залежно від обставин.

Згідно статті 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.

Згідно сертифікату про підтвердження статусу податкового резидента від 11.01.2012 р., виданий Королівською податково-митною службою Великобританії, компанія «Euphoreal Commerce Ltd» є резидентом Сполученого Королівства у розумінні Конвенції.

Таким чином, оскільки компанія «Euphoreal Commerce Ltd» є резидентом Сполученого Королівства та не здійснювала комерційної діяльності в Україні через розташоване постійне представництво, її доходи не підлягають оподаткуванню в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення - рішення від 07 липня 2014 року № 0000274010 щодо порушення п. 2.11, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке призвело до несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів та проведення готівкових розрахунків без видачі платіжного документа.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до фіскального звітного чеку від 08 вересня 2011 р. на ПрАТ «УГМК» надійшли готівкові кошти у сумі 14 136 грн. 15 коп.

Зазначена готівка була оприбуткована на підставі прибуткового касового ордеру № 153 від 08.09.2011 р. та відображена у Z-звіті за 08.09.2011 р., підклеєному у відповідному розділі книги обліку розрахункових операцій.

Згідно видаткового касового ордеру від 08.09.2011 р. та банківської виписки інкасовану виручку здано на поточний рахунок позивача.

За даними фіскального звітного чеку (Z-звіту) від 07.02.2012 р. протягом дня до каси позивача надійшло 4 317 грн. 30 коп.

Готівкові кошти оприбутковано на підставі прибуткового касового ордеру № 20 від 07.02.2012 р. та здано на банківський рахунок за видатковим касовим ордером від 09.02.2012 р.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не заповнено розділ 2 книги обліку розрахункових операцій.

Відповідно до правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 26.02.2013 р., у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій, не було досліджено та надано належну оцінку обставинам справи, з урахуванням вищевикладеного.

Крім того, 28 жовтня 2013 р. працівниками ПАТ «УГМК» у розділ 2 (Облік руху готівки та сум розрахунків) книги обліку розрахункових операцій внесено запис про надходження готівкових коштів у загальній сумі 35 927 грн. 69 коп.

Зазначена виручка була оприбуткована відповідно до прибуткового касового ордера № 210 від 28.10.2013 р., відображена у касовій книзі за 28.10.2013 р. та внесена на поточний рахунок ПрАТ «УГМК» відповідно до видаткового касового ордера від 28.10.2013 р.

Водночас, як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами справи, фіскальний звітний чек (Z-звіт) позивачем не було роздруковано 28.10.2014 р.

З копії службового чеку від 28.10.2013 р. та Z-звіту вбачається, що перша розрахункова операція проведена 28.10.2013 р. о 16 год. 21 хв., а роздруківку фіскального звіту здійснено 29.10.2013 р. о 07 год. 55 хв.

Згідно з підпунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (далі - Вимоги), зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судам попередніх інстанцій необхідно звернути увагу на те, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Наведена правова позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 15.03.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2014 р. № 0000274010 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

2.Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

3.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2014 р. № 0000274010 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. залишити без змін.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.Я. Олендер