Ухвала суду № 53365357, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/67523/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Олендера І.Я.за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - Гайдара С.А., Сігал Ю.О.

представника відповідача - Кинали Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого підприємства «Компанія ДіСі»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р.

у справі № 826/6582/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого підприємства «Компанія ДіСі»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничого підприємства «Компанія ДіСі» (далі - позивач, ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 р. у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 квітня 2014 року складено акт № 28/26-53-22-01-26-31350429 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 р. № 0000822206, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 230866,91 грн.

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку позивача, за результатами якої 30 квітня 2014 року складено акт № 880/26-53-22-06-21/31350429 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання чинного валютного законодавства України, згідно з листами Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" за зовнішньоекономічним контрактом від 29 жовтня 2012 року № 29-10, відповідно до висновків якого, позивачем порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2013 р. № 0000892206, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 303539,79 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем порушені терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29 жовтня 2012 року між позивачем та компанією Seliier&Bellot укладено зовнішньоекономічний контракт № 29/10 на поставку патронів для спортивної та мисливської нарізної і гладкоствольної зброї.

На виконання умов контракту № 29/10, 16 травня 2013 року на митний пост «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на ім'я позивача надійшов товар, що підтверджується відповідною відміткою на митній декларації.

Відповідно до абз. 14 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Моментом здійснення імпорту відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що для правильного вирішення справи, судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати, коли саме ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» перерахувало нерезидентові кошти за товари, оскільки обчислення граничного терміну надходження імпортної продукції залежить від дати перерахування коштів за імпортною операцією та моменту фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого підприємства «Компанія ДіСі» задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.Я. Олендер