Ухвала суду № 53365309, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27327/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.М., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (далі - Управління також УПФУ в Оболонському районі м. Києва) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Заявлений позов мотивувала тим, що працювала на державній службі на посаді начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Після досягнення пенсійного віку їй було призначено пенсію відповідно до вимог Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі також - Закон № 3723-ХІІ), проте при її розрахунку не було враховано низку виплат.

У зв'язку з цим позивачка звернулась до УПФУ в Оболонському районі м.Києва із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням усіх виплат, на які було нараховані страхові внески. Проте у проведенні перерахунку відповідачем було відмовлено.

Позивачка вважає, що їй, як державному службовцеві, повинна бути перерахована пенсія з урахуванням отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди, вихідної допомоги та індексації заробітної плати оскільки з цих виплат було сплачено страхові внески.

Позивачка просила:

визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва по відмові їй в перерахунку пенсії неправомірними;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на покращення соціально-побутових питань, грошової винагороди, вихідної допомоги та індексації заробітної плати за період з 1 січня 2010 року по 29 грудня 2014 року, починаючи з 30 грудня 2014 року та довічно.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 9 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - неправомірними;

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на покращення соціально - побутових питань, грошової винагороди, вихідної допомоги та індексації заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 29 грудня 2014 року та довічно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року постанову Оболонського районного суду міста Києва від 9 квітня 2015 року скасовано та прийнято нову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 26 липня 2014 року - залишено без розгляду.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку пенсії - неправомірними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 27 липня 2014 року по 09 квітня 2015 року, з урахуванням розміру виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на покращення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації заробітної плати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що позивачка оскаржує судове рішення тільки в частині періоду за який вона просила провести перерахунок пенсії, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень лише в межах касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включається до складу заробітної плати державного службовця та враховується при обчисленні розміру його пенсії, оскільки перевага має надаватись спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788-XII, а не таким, які щодо спірних відносин є загальними (статті 33, 37 Закону № 3723-XII та стаття 2 Закону № 108/95-ВР).

Аналізуючи зміст позовної заяви та обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статті 37 Закону № 3723-XII, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та отримує пенсію призначену за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу».

Пенсія ОСОБА_1 була розрахована відповідачем на підставі довідок про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»,

Однак, при розрахунку пенсії відповідачем не були враховані виплачені позивачу суми матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, вихідної допомоги та індексації заробітної плати.

30 грудня 2014 року позивач звернулась до Управління з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням виплачених їй сум, які не були враховані при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, вихідної допомоги та індексація заробітної плати.

Листом УПФУ в Оболонському районі м. Києва від 31 грудня 2015 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на статтю 33 Закону України «Про державну службу», оскільки зазначені складові не входять до структури заробітної плати державного службовця та не можуть бути враховані для розрахунку пенсії.

Згідно виданої Рахунковою палатою України довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», до складу заробітної плати позивача за останні 24 календарні місяці входили «інші виплати», в які включалися допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація, грошова допомога, вихідна допомога. На всі виплати, включені в довідку, в т.ч. на «інші виплати», були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вищезазначені виплати не були включені до суми заробітної плати, на підставі якої відповідачем розраховувалась пенсія позивача.

Проте при розрахунку ОСОБА_1 пенсії відповідачем не були враховані зазначені у довідці інші виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за нормами чинного законодавства до складу заробітної плати входять також і інші виплати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у врахуванні інших виплат при обчисленні пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, які також відповідають правовій позиції зі спірного питання що висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, постанові від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13, постанові від 14 травня 2013 року у справі № 21-125а13.

Однак, суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, допустив порушення вимог процесуального законодавства.

Так, позивачка зазначає, що перебуває на обліку в УПФУ в Оболонському районі м. Києва лише з 30 грудня 2014 року.

Період з 1 січня 2010 року по 29 грудня 2014 року, який зазначений у прохальній частині позовної заяви - це період, який відображений в довідці Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 29 грудня 2014 року № 163 про складові заробітної плати, з якої потрібно проводити перерахунок.

Із наведеного вбачається, що позивачка не мала права на отримання пенсії з 1 січня 2010 року.

Суд апеляційної інстанції, який переглядав постанову суду першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимоги, які не заявлялись позивачем, чим допустився процесуального порушення, що потягло за собою постановлення незаконного рішення.

Статтею 159 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судами попередніх інстанції порушення норм процесуального права щодо неповного з'ясування усіх обставин справи, призвели до неправильного її вирішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, винесені судові рішення підлягають скасуванню, а сама справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід уточнити позовні вимоги позивача та встановити з якого часу позивачка перебуває на обліку в Управлінні, отримує пенсію та має право на перерахунок пенсії.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 9 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко