Ухвала суду № 53365230, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/67034/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Стеценко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року

у справі № 826/4734/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нафтова компанія «Народна») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Нафтова компанія «Народна» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частини 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафтова компанія «Народна» з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортним договорам: від 16.05.2013 року № 05/1-13 з фірмою нерезидентом SIA «VIRGO NAMI» за період з 14.06.2013 року по 24.02.2014 року та від 15.08.2013 року № 08/1-13 за період з 02.09.2013 року по 08.01.2014 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2014 року № 1131/26-58-22-06-15/38675288.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000512206, яким ТОВ «Нафтова компанія «Народна» нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3 813 853,82 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки контролюючого органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 1 статті 2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фірмою нерезидентом SIA «VIRGO NAMI» укладено зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2013 року № 05/1-13, за умовами якого нерезидентом надіслано ТОВ «Нафтова компанія «Народна» товар на суму 1 277 560,21 доларів США із порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, а позивачем здійснено оплату в сумі 15 476 592,03 доларів США.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що фірмою нерезидентом SIA «VIRGO NAMI» здійснено повернення коштів позивачу на суму 9 263000 доларів США з порушенням встановлених термінів розрахунків та зазначено про наявність дебіторської заборгованість за вищевказаним контрактом граничний термін погашення якої минув, в сумі 3 364 321,82 доларів США, та не настав у сумі 1 520 000,0 доларів США.

Крім того, між ТОВ «Нафтова компанія «Народна» та фірмою нерезидентом SIA «VIRGO NAMI» укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.08.2013 року № 08/1-13, на виконання умов якого позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 1 500 00 Євро., граничний термін надходження виручки 01.12.2013 року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, повернення коштів від нерезидента відбулось несвоєчасно в сумі 150 000 Євро та з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: період прострочення з 02.12.2013 року по 17.12.2013 року -16 днів та з 18.12.2013 року по 08.01.2014 року - 22 дні.

Також, на підставі статті 2 Закону Національним банком України було визначено строки розрахунків інші ніж визначені частиною 1 статті 2 вищевказаного Закону постановами від 16.11.2012 року № 475, від 14.05.2013 року № 163, від 14.11.2013 року № 453.

Так, у спірний період були чинними постанови Національного банку України № 163 від 14.05.2013, яка набрала законної сили 20.05.2013 року та діяла до 19.11.2013 року та від 14.11.2013 року № 453, яка набрала чинності 20.11.2013 року та діяла до 17.05.2014 року.

За змістом вказаних постанов, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Крім того, суди правомірно відхилили доводи позивача щодо невірного розрахунку суми пені відповідно до вимог та норм податкового законодавства та Європейської Конвенції про обчислення строків.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Нафтова компанія «Народна» не звертався до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак І.Я. Олендер

З оригіналом згідно

помічник судді Л.М. Гордієнко