Ухвала суду № 53365186, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50284/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014

у справі № 811/571/13-а

за позовом Комунального закладу ?Обласна спеціалізована дитячо-юнацька

школа олімпійського резерву-2?

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад ?Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву-2? звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002030153 від 02.10.2012.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002030153 від 02.10.2012.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування земельного податку з юридичних осіб за січень-липень 2012 року та складено акт № 00076/15-3/22223953 від 17.09.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002030153 від 02.10.2012, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб на суму 84973, 88 грн.: 67979, 10 грн. основний платіж, 16994,78 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 284.3 ст. 284, ст. 286 Податкового кодексу України не задекларовано та не сплачено земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою м. Кіровоград, вул. Короленка, загальною площею 64 195,4 кв.м. переданою позивачу в оренду ВАТ ?Птахокомбінат? відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства № 128 від 01.03.2003, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку за землю на загальну суму 67979, 10 грн.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 22.07.2004 позивачу видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-КР №000577.

На підставі розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 496-р від 09.12.2002 між позивачем та ВАТ ?Птахокомбінат? укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства №128 від 01.03.2003 строком на 49 років.

Територіальною громадою сіл, селищ і міст Кіровоградської області, в особі Кіровоградської обласної ради від імені якого діє Регіональне відділення ФДМУ по області та ТОВ ?М?ясокомбінат ?Ятрань? 19.12.2011 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу стадіону, який розташований за адресою м. Кіровоград, вул. Короленка, 66, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 64195,4 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 3510100000:06:047:0003.

Договір було зареєстровано Реєстраційною палатою виконкому Кіровоградської міської ради за №1049 від 21.12.2011.

02.02.2012 складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу стадіону ?АРЗ?.

Вище зазначений договір купівлі - продажу було зареєстровано в органах БТІ 20.03.2013.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України ?Про оренду землі? договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України ?Про оренду землі? передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 33 Закону України ?Про оренду землі? після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов?язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Статтею 13 Закону України ?Про плату за землю? передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до вимог п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до вимог п. 286.1 та п. 286.2 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 142 цього Кодексу припинення права власності або права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.

Листом за №01-12/12 від 19.01.2012 позивач повідомив міського голову м. Кіровограда про відмову від земельної ділянки по вул. Короленка в м. Кіровограді, в зв'язку з тим, що розташований на даній земельній ділянці стадіон продано ТОВ ?М?ясокомбінат ?Ятрань?.

Таким чином, коли законом встановлено підстави припинення договору оренди (зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на будівлю, яка розташована на земельній ділянці), то договір не потребує його припинення шляхом розірвання сторонами, оскільки він і так є припиненим відповідно до закону.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем подавалися декларації з плати за землю та самостійно декларувався земельний податок за інші земельні ділянки, які знаходяться у користуванні позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 811/571/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 811/571/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді М.І. Костенко О.І. Степашко