Ухвала суду № 53365154, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/31672/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2014

у справі 817/4564/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеа»

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління

Міндоходів у Рівненській області

Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеа» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській областіГоловного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 позов задоволено частково.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2014 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Інтеа» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 547/22-200/30461138.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123, п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п123.1 ст.123, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"

На підставі вищезазначеного акта відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000242202 від 22 жовтня 2013 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 351355,00 грн., у т.ч.: 315613,00 грн. - за основним платежем та 35742,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), № 0000252202 від 22 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349487,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність реального виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ "Корпорація Сатурн", ТОВ "Діксі БУД", ТОВ "Забудова світу", ТОВ "Делавер Ком", ТОВ "ВКП Омега-Спектр", ПП "Полтава Проект Монтаж", ПП "СЕТ ФРУТ", а також тим що, строк по операціям між позивачем і ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 минув, однак товар так і не був опачений.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податковий кредит позивача по господарських операціях з ТОВ "Будівництво ПАН-Україна", ПП "Промкомплект Україна", ПП "Сапсан", ТОВ "Спецтрубомонтаж" ТОВ "Профінтербудсервіс", ТОВ "Консаж", ФОП ОСОБА_5. підтверджений податковими накладними які відповідають вимогам передбачених Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України.

Крім того, у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів заазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судами встановлено, що факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах з ТОВ "Корпорація Сатурн", ТОВ "Діксі БУД", ТОВ "Забудова світу", ТОВ "Делавер Ком", ТОВ "ВКП Омега-Спектр", ПП "Полтава Проект Монтаж", ПП "СЕТ ФРУТ", підтверджений матеріалами справи.

Стосовно визнання податковим органом кредиторською заборгованістю перед ПП ТЕК «Транс Експо Регіон», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» безнадійною колегія суддів зазначає наступне.

Станом на 26.01.2011 року заборгованість по розрахунках ТОВ «Інтеа» перед ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відсутня. Таким чином, господарська операція між підприємствами (поставка товару проведення розрахунків) виконана в повному обсязі. Також, станом на 31.03.2009 року заборгованість по розрахунках ТОВ «Інтеа» перед ПП ТЕК «Транс Експо Регіон» відсутня.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок судів, що усі суми валових витрат формувалися позивачем відповідно до положень Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011 року всі суми витрат визначалися відповідно до норм ПК України. Висновки податкового органу про завищення витрат та доходів викладені у акту перевірки не відповідають дійсності.

Стосовно наявності кредиторської заборгованості у позивача, яка залишилася нестягнутою після закінчення законодавчо встановленого терміну позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачена можливість сторін укладати письмовий договір про збільшення даного строку за домовленістю.

Судами встановлено, що о між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладена додаткова угода від 01.02.2010 року про збільшення терміну позовної давності та розстрочення платежів в межах строку позовної давності. Також між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладена додаткова угода від 02.01.2013 року про збільшення терміну позовної давності та розстрочення платежів в межах позовної давності, а тому висновок податкового органу про нестягнуту кредиторську заборгованість, яка залишилась після закінчення строку позовної давності є протиправним.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеа».

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2014 у справі 817/4564/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2014 у справі 817/4564/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді М.І. Костенко О.І. Степашко