Ухвала суду № 53365102, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/2167/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Інспекція)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013

у справі № 802/4173/13-а

за позовом селянського фермерського господарства "Олімп" (далі - СФГ «Олімп»)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0000702200.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що Інспекцією не доведено обставин неправомірного використання СФГ «Олімп» податкової пільги, з якими чинне податкове законодавства (зокрема, пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, далі - ПК) пов'язує застосування до платника штрафних санкцій; також суди зазначили, що факт зберігання та реалізації позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва підтверджується документально.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким СФГ «Олімп» притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій з ПДВ у сумі 276 631,28 грн., було прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової виїзної документальної СФГ «Олімп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.05.2013. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 30.07.2013 № 8/16-01/31187675, в якому викладено висновок Інспекції про безпідставне відображення платником податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з реалізації сільськогосподарської продукції у скороченій декларації, яка не передбачає розрахунків з бюджетом. На обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що представленими платником первинними документами не підтверджується факт вирощування СФГ «Олімп» сільськогосподарських культур у таких обсягах, що надають право суб'єкту господарювання перебувати на спеціальному режимі оподаткування у порядку статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 209 ПК.

Згідно з пунктом 209.1 статті 209 ПК резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За правилами пункту 209.2 статті 209 ПК згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, застосування платником спеціального режиму оподаткування у порядку наведених норм ПК (які цілком відповідають за своїм змістом пунктам 81.1, 81.2 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»), є податковою пільгою, передбаченою для сільськогосподарських підприємств, позаяк за своїм змістом є перевагою, наданою суб'єктам підприємницької діяльності зі статусом сільськогосподарського товаровиробника, пов'язаною із звільненням від установлених законом зобов'язань зі сплати ПДВ до державного бюджету.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Отже, у випадку неправомірного застосування платником спеціального режиму оподаткування ПДВ, передбаченого статтею 209 ПК, до такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку пункту 123.2 статті 123 ПК.

Згідно з пунктом 209.6 статті 209 ПК (що відповідає положенням пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість») сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У справі, що переглядається, висновок Інспекції про невідповідність СФГ «Олімп» наведеним критеріям мотивований суперечливістю та неправдивістю даних платника щодо обсягів власно вирощеної та реалізованої сільськогосподарської продукції. При цьому відповідач посилається на дані статистичних звітів позивача щодо обсягів вирощених сільськогосподарських культур, які є значно меншими ніж обсяги реалізованої позивачем продукції, за відсутності доказів придбання СФГ «Олімп» цих культур у інших суб'єктів господарювання та первинних документів на підтвердження вирощування, збирання сільськогосподарської продукції (до перевірки платником не надано актів виконання робіт із здійснення посіву та використання посівних матеріалів у відповідних обсягах, актів оприбуткування вирощеної продукції та інших документів, складенням яких опосередковуються господарські операції у межах даного виду господарської діяльності).

Вказані обставини судами перевірено не було. Так, суди лише перелічили залучені до матеріалів справи первинні документи - складські квитанції на зерно, документи про його зберігання, накладні тощо. Втім вказані документи не підтверджують факту вирощення позивачем сільськогосподарських культур на власних або орендованих виробничих потужностях, а також обсяги вирощеної СФГ «Олімп» продукції. Отже, судами не перевірено обставин щодо відповідності платника критеріям, які надають право на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ, передбаченого для сільськогосподарських підприємств.

У даному разі судам необхідно було перевірити дані, наведені Інспекцією в акті перевірки, щодо обсягів вирощеної продукції (встановивши за наслідками дослідження первинних документів наявність у платника відповідних витрат, супутніх такій діяльності, наявність власних або залучених ресурсів для вирощення продукції у відповідних обсягах тощо), обсягів придбаних культур, а також дані щодо обсягів реалізованих позивачем сільськогосподарських культур; порівняти відповідні числові показники та виявити причини їх розбіжностей (у разі наявності таких). Лише за наслідками цього суди могли дійти обґрунтованого висновку про дотримання (або недотримання) позивачем законодавчо установленого пропорційного співвідношення обсягів поставленої власно вирощеної господарської продукції у загальному обсязі поставок усіх товарів, що надає право на застосування спеціального режиму оподаткування ПВД.

Ухилення судами від перевірки та встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі, позбавляє касаційний суд процесуальної можливості постановити рішення у справі за наслідками надання правової оцінки обставинам спору у зв'язку з неповнотою їх встановлення та є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення наведених процесуальних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі № 802/4173/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько