Ухвала суду № 53364942, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/57771/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» до Чопської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області, про визнання дій протиправними та повернення зайво сплачених митних платежів, що переглядається за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» (далі - позивач) звернувся в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Чопської митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та повернути зайво сплачені митні платежі.

В обґрунтування позову зазначав, що подав до митного органу митну декларацію разом з усіма необхідними товаросупровідними документами, розрахувавши митну вартість за першим методом.

На думку позивача, відповідач протиправно відмовляв в митному оформленні товару, приймаючи картки відмови в прийнятті митної декларації з підстав невірного проведення розрахунку митної вартості і методу визначення митної вартості товару.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивач зайво сплатив митні платежі у вигляді податку на додану вартість у розмірі 271812,11 грн., які просив стягнути з відповідача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач 12 листопада 2012 року уклав контракт з компанією ANTON DURBEK GmbH №47 щодо поставок свіжих фруктів на загальну суму 500000 євро.

Позивач 15 червня 2013 року з метою митного оформлення товару - продуктів рослинного походження, подав відповідачу декларацію №305090000/2013/00914 разом з товаросупровідними документами, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору).

Відповідач відмовив у митному оформленні з підстав невірного визначення митної вартості товару та виніс рішення про коригування митної вартості товару від 6 червня 2013 року №305090000/2013/000002/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №305090000/2013/00013 від 15 червня 2013 року.

Позивач подав відповідачу для митного оформлення за ВМД №305090000/2013/009714 від 15 червня 2013 року, в якій скоригував митну вартість, розрахувавши її на підставі рішення відповідача за шостим (резервним) методом.

В подальшому щоразу при наступних поставках товару та подані позивачем до митного оформлення документів, з визначенням митної вартості товару за першим (основним) методом, відповідач відмовляв позивачу в митному оформленні товару, приймаючи картки відмови з таких же підстав - невірного проведення розрахунку митної вартості і методу визначення митної вартості товару та неврахування винесеного рішення №305090000/2013/000002/2 від 6 червня 2013 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 6 червня 2013 року до митного оформлення була подана електронна митна декларація №305090000/2013/009114 на товар: продукти рослинного походження: їстівні плоди, банани свіжі, сорту «EXCELBAN» врожай 2013 року, вирощені в Еквадорі, столові, для споживання людиною, не розфасовані для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки.

Позивач визначив митну вартість товару за першим (основним) методом - у розмірі 227739,03 грн. ( за рівнем митної вартості1,1130 євро за 1 кг. (1,4545 дол. США за 1 кг.).

Оскільки заявлена позивачем митна вартість відрізнялася від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, у відповідача виникли сумніви у заявленій митній вартості.

Позивач подав відповідачу до митного оформлення копію платіжного доручення від 4 червня 2013 року №136, бенефіціар у платіжному дорученні вказаний «ANTON DURBEСK Gmbh», а в контакті №47 від 12 листопада 2012 року в розділі 12 «ANTON DUERBEСK Gmbh».

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до статті 53 МК України відповідачем було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: корпію митної декларації країни відправлення: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; інші наявні документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

У зв'язку з вищенаведеним, відповідачем було винесено оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №305090000/2013/000002/2, відповідно до якого було визначено митну вартість товару «банани» на рівні 1,1665 євро за 1 кг. (1,52 дол. США за 1 кг.).

Відповідно до статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно. У тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У частині першій та частині третій статті 53 МК України зазначено, що у випадках передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; у разі якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою. Контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом): 3) рахунки про сплату комісійних. Посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця. Що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митними органами під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ( частини перша, третя, четверта статті 54 МК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, к тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів. які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму, є перший метод - за ціною договору ( вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша, друга, третя статті 57 МК України).

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 64 цього Кодексу ( тобто з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГATT).

Згідно із частинами другою, третьою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно; у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що у зв'язку із не підтвердженням використаних декларантом відомостей на неподанням документів, які вимагав відповідач, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не була визнана.

Частиною другою статті 58 МК України визначено перелік причин, коли не може бути застосовано метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) - зокрема, якщо використанні декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Відповідно до статті VII ГААТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, а тому посилання позивача на митну вартість яка значно відрізнялась від цінової інформації, яка міститься в базі даних ДМС України, як правильно вважаються суди першої та апеляційної інстанцій, вказує на ознаки відсутності визначеної Генеральною угодою з тарифів і торгівлі умови повної конкуренції, що вказує на необхідність додаткового обґрунтування заявленої митної вартості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, додаткові документи для підтвердження митної вартості позивачем надані не були, не були надані висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями ( в тому числі торгово-промисловими палатами відповідно до повноважень, встановлених Законом України «Про торгово-промислові палати України»).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі, якщо: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина шоста статті 54 МК України).

Згідно із п.1 частини одинадцятої статті 264 МК України, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів. а також у зв'язку із неподанням документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів. митним органом було правомірно винесено оскаржувані картки відмови.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, дослідили наявні докази, надали їм належну оцінку та прийняли законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України..

Судді :