Ухвала суду № 53364435, 03.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1969/15-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Біопаливна Компанія» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Південна Біопаливна Компанія» звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС) у Херсонській області від 06 квітня 2015 року №0000972200 та №0000982200, якими була нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 199 825 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 850 грн. за порушення вимог валютного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач вказував, що податкова інспекція неправомірно проігнорувала договір про переведення боргу, укладений позивачем, компанією «Lapta Overseas LTD» та приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт», та подальший залік взаємних зустрічних вимог, яким взаємна заборгованість позивача та нерезидента була погашена у сумі 25 000 дол. США, залік проведено у строки, що не перевищують встановлені Законом «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки для надходження товарів від нерезидентів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ ДПІ у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні ГУ ДПІ у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» є юридичною особою, платником податків, здійснює зовнішньоекономічну діяльність, укладаючи контракти на поставку продукції з нерезидентами.

На підставі акту ДПІ у м. Херсоні від 24 березня 2015 року №60/21-03-22-03/37354036 про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 11 вересня 2013 року №11/09 з нерезидентом - компанією «Lapta Overseas LTD» за період з 11 вересня 2013 року по 24 березня 2015 року, було встановлено порушення ТОВ «Південна Біопаливна Компанія»: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - не завершення імпортної операції по контракту від 11 вересня 2013 року №11/09 з компанією «Lapta Overseas LTD» (British Virgin Islands), не надходження товару на 25 000 дол. США; ст. 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» - не надані до податкового органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 січня 2014 року, 01 квітня 2014 року, 01 липня 2014 року, 01 жовтня 2014 року, 01 січня 2015 року, підприємством не задекларовано 25 000 дол. США по контракту від 11 вересня 2013 року №11/09 з компанією «Lapta Overseas LTD» .

В акті перевірки вказано, що станом на 24 березня 2015 року по імпортному контракту від 11 вересня 2013 року №11/09 позивач має прострочену дебіторську заборгованість на суму 25 000 дол. СІІІА.

За висновками акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2015 року №0000972200 про нарахування суми грошового зобов'язання по платежу: пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 199 825 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000982200 про збільшення грошового зобов'язання зі штрафних санкцій у розмірі 850 грн. за порушення ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Херсонській області та Державної фіскальної служби України, останні залишили скарги платника без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно, оскільки підстави для нарахування позивачу пені за порушення термінів, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відсутні та відповідно відсутні порушення позивачем порядку декларування валютних цінностей за межами України.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, оскільки позивачем порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушено термін ввезення імпортної продукції в Україну. Крім того, апелянт зазначив, що підставою для застосування встановлених вказаним Законом санкцій є лише факт порушення строку відповідного надходження товарів або повернення попередньої оплати в іноземній валюті. Договір переведення боргу на іншу особу суперечить приписам даного Закону, та не допускається при здійсненні експортно-імпортних операцій. Таким чином, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює порядок та механізм розрахунків при здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 2 даного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно п.1 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 травня 2013 року №163 розрахунки за операціями з експорт) та імпорту товарів, передбачені у ст.ст. 1, 2 вищевказаного Закону, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених ст.ст. 1, 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.ст. 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 року №319/94 з метою повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, зобов'язано суб'єктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально. Відповідальність резидентів за порушення вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей передбачено п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93, п.2.7 п.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 лютого 2000 року №49 у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що станом на 24 березня 2015 року по імпортному контракту від 11 вересня 2013 року №11/09 ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» має прострочену дебіторську заборгованість на суму 25 000 дол. СІІІА, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2015 року №0000972200 про нарахування суми грошового зобов'язання по платежу: пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 199 825 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000982200 про збільшення грошового зобов'язання зі штрафних санкцій у розмірі 850 грн. за порушення ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

Колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлює, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» та нерезидентом «Lapta Overseas LTD» (British Virgin Islands) був укладений контракт від 11 вересня 2013 року №11/09 на імпортне постачання товару «Біопаливо Е-85» на загальну суму 2 млн. доларів США, строк дії контракту до 31 грудня 2014 року. На виконання умов даного контракту позивачем здійснено передоплату (платіжне доручення від 16 вересня 2013 року №4) на користь нерезидента у сумі 25 000 дол. США. Термін надходження імпортного товару по даному контракту 15 грудня 2013 року. Імпортна продукція на територію України від нерезидента «Lapta Overseas LTD» на адресу ТОВ «Південна Біопаливна Компанія» на суму 25 000 дол. СІІІА не надійшла.

З матеріалі справ вбачається, що 13 вересня 2013 року ПП «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» (первісний боржник), компанією «Lapta Overseas LTD» (кредитор) та ТОВ «Південна Біопаливна компанія» (новий боржник) був укладений договір переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе борг (грошове зобов'язання) в розмірі 230 750 доларів США, який виник на підставі контракту №16/03 від 16 березня 2012 року на поставку біопалива, укладеного між кредитором та первісним боржником. Новий боржник, яким є позивач, зобов'язався виконати зобов'язання первісного боржника та повернути кредитору попередню оплату в сумі 230 750 доларів США у зв'язку з нездійсненням відвантаження товару.

16 вересня 2013 року між компанією «Lapta Overseas LTD» та ТОВ «Південна Біопаливна компанія» була укладена додаткова угода до контракту №11/09 від 11 вересня 2013 року про припинення дії контракту, повернення нерезиденту грошових коштів не пізніше 01 червня 2015 року. Листом №045 від 16 вересня 2013 року позивач просив нерезидента вважати оплату за платіжним дорученням №4 від 16 вересня 2013 року на суму 25 000 доларів США як повернення грошових коштів згідно договору переведення боргу від 13 вересня 2013 року, на що компанія «Lapta Overseas LTD» погодилась (лист №09-16/13-1 від 16 вересня 2013 року). Таким чином, позивач та нерезидент здійснили взаємозалік зустрічних грошових зобов'язань один перед одним в розмірі 25 000 доларів США.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що факт несвоєчасного надходження імпортної продукції позивачу на суму 25 000 дол. США за контрактом №11/09 не знайшов свого підтвердження матеріалами справи, оскільки залік на суму 25 000 доларів США проведений 16 вересня 2013 року у строк, що не перевищує встановлений Законом «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строк для зарахування виручки від нерезидентів.

Що стосується доводів апелянта щодо на неприпустимість заліку взаємних вимог у зовнішньоекономічній діяльності та суперечності угоди про перевід боргу чинному законодавству, то колегія суддів їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Жодних обмежень для експортних чи імпортних операцій ЦКУ не встановлює.

Відповідно п.1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Пунктом 11.2 контракту №11/09 передбачено, що він регулюється матеріальним правом України.

Колегія суддів зазначає, що відносини позивача з нерезидентом засновані на взаємній угоді між ними, а тому вони є цивільно-правовими. У цих відносинах допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог згідно Цивільного кодексу України. Базове законодавство свідчить про правомірність припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів звертає увагу на те, що угода про залік зустрічних вимог ніким не оспорювалась, судом не визнана недійсною. Проведення заліку взаємної заборгованості з нерезидентом означає, що у нерезидента відсутній обов'язок повернення резиденту України - позивачу іноземну валюту або товар, з моменту проведення заліку відсутня заборгованість нерезидента в іноземній валюті, а відповідно немає законодавчих підстав для нарахування пені на неіснуючу заборгованість.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» дійсно не передбачає залік взаємних вимог як підстави припинення зобов'язання. Але цей нормативно-правовий акт і не забороняє та не виключає такої можливості припинення зовнішньоекономічних контрактів як залік зустрічних майнових вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що здійснення зарахування зустрічних вимог не пору шує норм цього Закону.

Крім того, з аналізу судової практики (ухвала ВАСУ від 18 березня 2014 року у справі № К/9991/5337/11) випливає, що обмежень щодо укладання договору про відступлення права вимоги чинним законодавством не передбачено, отже відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не порушено порядок декларування валютних цінностей за межами України, а тому підстави для нарахування позивачу пені за порушення термінів, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відсутні.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв