Ухвала суду № 53364213, 02.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 876/7820/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Довга О.І.

судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2014р. по справі № 607/8641/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позов до управління Пенсійного фонду України в м.Тернопіль про визнання дій відповідача неправомірними. В обгрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що з 25.02.2002 року вона одержувала пенсію за вислугу років. Відповідно до заяви позивача від 01.08.2005 року пенсія перераховувалась на відкритий у філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" рахунок. З листопада 2007 року позивач проживала за кордоном в Чеській Республіці. До 01.12.201З року управління Пенсійного фонду в м.Тернополі здійснювало перерахунок пенсії за вислугу років на згаданий вище рахунок. В квітня 2014 року позивач дізналась, що управління Пенсійного фонду в м.Тернополі на підставі розпорядження від 22.11.201З року припинило виплату пенсії, та звернулось до філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" з вимогою про повернення коштів в сумі 27 178 грн. 20 коп. та нарахованих відсотків в сумі 1161 грн. 18 коп., які позивач не зняла зі свого рахунку у період з 16.06.2011 року по 12.11.2013 рік. Зазначені кошти повернуто банком рахунок управління Пенсійного фонду України в м.Тернопіль. Крім того позивач, у своїй заяві про збільшення позовних вимогах, просить визнати неправомірними дії відповідача, щодо припинення виплати пенсії, визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача від 22.11.2013 року та 19.02.2014 року про припинення виплати пенсії позивачу, та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 призначеної з 25.02.200 року.

Постановою Тернопільського районного суду від 05.12.2014 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 та повернення нарахованої пенсії; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повернути ОСОБА_2 нараховану, однак не отриману нею (не зняту з банківського рахунку) пенсію в сумі 27 178.20 грн, за період 16.06.2011 року по 12.11.2013 рік, та відсотки в сумі 1161,18 грн; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі поновити ОСОБА_2 нарахування та виплату пенсії, призначеної з 25.02.2002 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі подало апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу фактично обґрунтовує доводами викладеними у запереченні до адміністративного позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, та це безспірно підтверджується матеріалами справи, що 26.02.2002 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та видано пенсійне посвідчення серп НОМЕР_1 від 26.02.2002 року.

Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі п/с В346020 168731 від 19.02.2014 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в м.Брно Чеської Республіки (позивач знята з реєстрації 03.10.2007року) припинено виплату пенсії за кодом "12" з 01.03.2014 року.

На підставі розпорядження від 22.11.2013 року про повернення коштів управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі звернулося до філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" з проханням повернути кошти перераховані як пенсію за період з 01.11.2007 року по 30.11.2013 року в сумі 54997,95 грн. на рахунок фонду та нараховані на неї відсотки.

Сума пенсії позивача та відсотків за банківським рахунком, які було повернуто банком відповідачу, складає, відповідно, 27 178,20грн. та 1 161,18грн.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009року №25-їтр/2009 у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України визначено звернути увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших Законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття Закону про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. З прийняттям рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року виключена така підстава для припинення пенсійних виплат як проживання пенсіонера за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, незалежно від місця його постійного проживання.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обгрунтування своєї позиції відповідачем не подано жодних доказів на правомірність своєї правової поведінки.

Таким чином, суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Тернополі прийнято розпорядження припинено виплату пенсії керуючись неконституційною нормою, а отже такою,яка не може породжувати жодних правових наслідків.

Покликання апелянта на те, що судом першої інстанції протиправно зобов'язано поновити виплати пенсії позивачу, так як це суперечить Порядку

подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд вважає необгрунтованими з огляду на те, що припинення нарахування виплати пов'язане із протиправною поведінкою Пенсійного органу, а відновлення порушеного права не може бути підставою для покладання додаткових обов'язків на позивача. Крім того, положення даного Порядку (пункт 3) кореспондують нормі п.2 ч.1 ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України, а тому застосуванню не підлягає Конституційного Суду України від 07.10.2009року №25-їтр/2009.

Стосовно решти вимог про скасування розпоряджень відповідача від 22.11.2013 року та від 19.02.2014 року про припинення виплати пенсії позивачу, то судом першої інстанції вірно зазначено, що такі задоволенню не підлягають, оскільки є надмірними у зв'язку із зобов'язанням відповідача повернути вказані кошти позивачу та відновити виплату пенсії.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2014р. по справі № 607/8641/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.