Ухвала суду № 53363968, 29.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2015 року

справа № 804/5359/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови, визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі – ПАТ «ДМКД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 10.10.2014р. №110010000/2014/600337/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20093.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством для митного оформлення і підтвердження митної вартості товару виконано всі вимоги Митного кодексу України для підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, дозволяють провести обчислення митної вартості. За таких обставин, на думку позивача, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації підлягають визнанню протиправними та скасуванню

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ «ДМКД» (покупець) та компанією «ASIA MINERALS LIMITED», Гонконг (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 09.09.2014р. №14-1566-12 та додаткові угоди до нього №1 від 16.09.2014р., №2 від 30.09.2014р., предметом якого є купівля-продаж феросплавів (товар), асортимент, кількість, ціна, строки постачання та технічні умови якого відображаються у додатках до цього контракту.

Згідно додатку №1 від 09.09.2014р. та додаткової угоди №2 від 30.09.2014р. до контракту продавець постачає позивачу феросилікомарганець, ФСМн17 виробництва “SARDA ENERGY AND MINERALS LIMITED”, Індія, “MODERN INDIA CON-CAST LIMITED”, Індія у кількості 1000 мт, ціною 1138 доларів США/мт на загальну суму 1138000 доларів США на умовах DАР – ст. Правда Придніпровської залізниці, м. Дніпродзержинськ, Україна, код станції 451701 (Інкотермс 2010).

29 вересня 2014 року для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач звернувся до Дніпропетровської митниці, а саме до митного посту “Дніпродзержинськ” та надав заповнену митну декларацію (далі – МД) №110010000/2014/021864.

З декларацією було подано наступні документи: - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2012/0001471 від 29.04.2014р.; - залізнична накладна для внутрішнього сполучення №4225142 від 24.09.2014р.; - коносамент №564544670 від 28.08.2014р.; - банківський платіжний документ свіфт від 23.09.2014р.; - інвойс №А14/06194-1 від 19.09.2014р.; - пакувальний лист №А14/06194-1 від 19.09.2014р.; - зовнішньоекономічний контракт від 09.09.2014р. №14-1566-12; - додаток №1 від 09.09.2014р. до контракту; - інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2721 від 24.09.2014р.; - інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 16.07.2014р.; - сертифікат про походження товару №8440 від 14.08.2014р.; - лист L-OPAS-А14/06194-ICL від 22.09.2014р.; - лист №062Д/1715 від 24.09.2014р.; - сертифікат якості від 16.07.2014р.

Митну вартість імпортованого товару було визначено декларантом із застосуванням першого (основного) методу за ціною контракту від 09.09.2014р. №14-1566-12.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідач зобов’язав ПАТ “ДМКД” протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (контрактом, угодою); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 11) копію митної декларації країни відправлення.

В зв’язку з ненаданням додаткових документів 10.10.2014р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600337/1 та застосовано другорядний метод визначення митної вартості – резервний.

Вказаним рішенням митна вартість товару визначена Дніпропетровською митницею у розмірі 1,44 доларів США за одиницю, загальна вартість склала 350504 доларів США, що ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару за МД №702020002/2014/6118 від 29.07.2014р.

10.10.2014р. Дніпропетровською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20093.

Позивач, скориставшись наданим йому ст.55 МК України правом, 15.10.2014р. задекларував зазначений вантаж, а митниця здійснила оформлення товару та випустила його у вільний обіг за МД №110010000/2014/022077.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач подав відповідачу висновок ТПП №ГО-4752 від 21.10.2014р., проте, листом №622/04-50-25-2 від 10.12.2014р. Дніпропетровська митниця повідомила ПАТ “ДМКД” про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600337/1 від 10.10.2014р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, позивачем було подано до митному органу всі обов'язкові документи, передбачені ст.53 МК України, які обґрунтовано та беззаперечно доводили вартісні показники товару, що імпортується у зв’язку з чим рішення про застосування другорядного методу визначення митної вартості товару, а саме – резервного, є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, митний орган зобов’язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.

Як визначено в ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у разі виявлення митним органом розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митний орган вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ретельно досліджено та встановлено, що зазначений митним органом недоліки не вплинули на визначення митної вартості товару. Вартість товару, а саме Феросілікомарганцю складає 1138,00 дол. США/МТ відповідно до пункта 4 додатку № 1 до контракту від 09.09.2014 року, вартість поставленого яка вказана у всіх перерахованих вище документах не змінювалась.

Товар поставлявся на умовах DAP, згідно якого продавець за контрактом зобов’язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержувати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано (резервний) метод визначення митної вартості товару, тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України прийняті необґрунтовано, всупереч вимогам діючого законодавства, та є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції, повно, всебічно та в межах заявлених вимог, з'ясовано обставини справи, надано належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішено питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішено справу, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 9 листопада 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов