Ухвала суду № 53363926, 15.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2015 рокусправа № 804/19326/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі № 804/19326/14 за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача- Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

24 листопада 2014 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеною позовною заявою, в якій просить взнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови від 06.11.2014 р. про стягнення з ДП "Придніпровська залізниця" виконавчого збору у розмірі 1 675,64 грн. у виконавчому провадженні ВП № 44263354; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 44263354; залучити до участі у справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, та скасування постанови державного виконавця. Роз'яснено позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом до суду, який видав виконавчий документ по цивільній справі, а саме, до Марганецького міського суду Дніпропетровської області, в порядку ст. 383, ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з подальшим направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а дану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки бездіяльністю державного виконавця державної виконавчої служби оскаржується саме під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Так, згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з поданої до суду позовної заяви, позивач оскаржує рішення органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Окрім цього, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" зазначив, що враховуючи приписи п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" справи щодо оскарження постав державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належить до компетенції адміністративних судів.

В порушення наведених норм, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дану адміністративну справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність між сторонами спору щодо виконання рішення в порядку цивільного судочинства, адже постанова про стягнення виконавчого збору є окремим виконавчим документом та рішенням державного виконавця, як суб'єкта владних повноважень, а тому на даний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При розгляді даної справи, суду першої інстанції, з врахуванням наведених норм та положень КАС України, слід вирішити питання щодо предметної підсудності даного спору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" -задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі № 804/19326/14 -скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов