Ухвала суду № 53363880, 29.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 804/18148/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податковим повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» (далі - ТОВ «Агральп Україна») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.06.2014 за №0008661703, форми «Р» від 17.06.2014 за №0008691703 та форми «Р» від 20.06.2014 за №000962201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.06.2014 року № 000866170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.06.2014 року № 0008691703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до висновків Акта перевірки від 05.06.2014 №1555/04-62-22-1-9/35863053, в ході перевірки було встановлено, що в порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ «Агральп Україна» завищено собівартість реалізованих

товарів, а саме, у рядку 05.1 СВ Декларацій з податку на прибуток приватних підприємств «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» всього в сумі 1830000,00 грн., в т.ч. за 2013 рік на 1830000,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Агральп Україна» з ТОВ «Агрофармахім», ТОВ «Агрофірма Дніпропетровська», ПАТ «Полтавська птахофабрика», ТОВ «ОЛАМ Україна», ТОВ «Фірма «Триплекс» та VA Intertraiding Aktiengesellschaft та правомірності формування валових витрат по операціям з придбання та реалізації на товару (кукурудза 3 класу) позивачем в ході перевірки посадовим особам податкового органу були надані необхідні документи.

Судом першої інстанції встановлено, що операції з придбання та реалізації товару (кукурудза 3 класу) в грудні 2013 року здійснювались за ціною не нижчою, ніж ціна придбання.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів - витрати, що прямо пов'язані з придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу про податок на прибуток підприємств ПК України.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послугу цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до Положень статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закону України № 996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством.

Частиною 1 та частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, до перевірки позивачем були надані усі первинні документи на підтвердження здійснених та задекларованих позивачем витрат звітного періоду, а відповідачем не зроблено жодних зауважень щодо їх змісту та їх наявності під час перевірки.

Спірним питанням у даній справі є правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень - рішень від 17.06.2014 року №0008661703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн. та від 17.06.2014 року № 0008691703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн..

Зі змісту Акту перевірки встановлено, що ТОВ «Агральп Україна» не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з додаткового блага, наданого найманим працівникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків - найманими працівниками в розмірі 2792,1грн. Також, ТОВ «Агральп Україна» своєчасно не подано Податковий розрахунок за 2 квартал 2013 року ф. № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку по наданому додатковому благу на суму 18614,00 грн., що тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно - правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами Розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що надання позивачем послуг з безоплатного харчування для працівників підприємства не мало індивідуально призначеного характеру та неможливо встановити в якому обсязі за період, що перевірявся, було надано зазначене додаткове благо конкретному працівникові.

Також, відповідачем не було надано достовірних доказів того, що надання безоплатного харчування працівникам підприємства в квітні та червні 2013 року є доходом конкретних працівників, а тому висновки ДПІ щодо того, що ТОВ «Агральп Україна» не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з додаткового блага, наданого найманим працівникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків- найманими працівниками в розмірі 2792,1 грн., є безпідставними. У зв'язку з викладеним, у позивача був відсутній обов'язок щодо подання контролюючому органу Податкового розрахунку за 2 квартал 2013 року ф. № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку по наданому додатковому благу на суму 18614,00 грн., таким чином штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. застосовані протиправно.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 17.06.2014 за №0008661703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2014 за №0008691703.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі №804/18148/14 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.06.2014 року № 000866170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.06.2014 року № 0008691703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко