Постанова № 53363854, 20.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2015 рокусправа № 804/11060/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

за участю представників:

позивача: - Лендіна Я.В. дов від 10.04.2015

відповідача: - Чохеллі Т.Р. дов від 24.07.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року

у справі № 804/11060/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Верхньодніпровський машинобудівний завод» звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0000982220, №0000992220.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість за наявності у позивача первинних, підтверджуючих, документів, що надають йому право на віднесення грошових сум до складу витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту по правовідносинах з ПП «Спецпромтехніка».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано відсутністю будь-яких юридичних наслідків за угодами позивача з ПП «Спецпромтехніка», в тому числі і в сфері оподаткування, оскільки наявність у позивача первинних документів, фіктивність яких підтверджена постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011, що набрало законної сили, не створює права для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту, оскільки, як вбачається з наявних доказів, вказані угоди укладались без мети настання реальних наслідків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів, судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження нікчемності, недійсності вчинених позивачем з ПП «Спецпромтехніка» правочині. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є лише припущеннями, не повинні враховуватись судом. Також позивач зазначає, що ним були подані відповідачу для перевірки і суду в ході вирішення спору необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС (правонаступником якої є - Верхньодніпровська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013:

- №0000982220 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 164153,45 грн., в т.ч. за основним платежем - 131322,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32830,69 грн. (т.1 а.с. 47);

- №0000992220 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 451422,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 361138,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90284,50 грн. (т.1 а.с. 48).

Підставою для прийняття означених податкових повідомлень-рішень є висновки проведеної документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Спецпромтехніка» за період 01.03.2010 по 30.04.2010 (акт перевірки від 13.02.2013 № 117/22-2/05749336) з урахуванням результатів розгляду скарг позивача (рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 2138/10/10-25 від 20.05.2013, рішення Міністерства доходів і зборів України № 8154/6/99-99-10-01-15 від 02.08.2013).

Так податковим органом встановлено порушення:

пп. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.5., ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму - 131322,76 грн., (в т.ч. за квітень 2010 року - 11322,76 грн., за травень 2010 року на суму 120000,00 грн.);

пп. 4.1.6, п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9, п.5.3., ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 361138 грн. у т.ч. за 2 кв.2010 року у сумі 361138 грн.

Підставою для таких висновків є встановлена відповідачем нереальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником ПП «Спецпромтехніка» за квітень-травень 2010 року, не підтвердження їх виду, обсягу та розрахунків, і, як наслідок, відсутність об'єктів оподаткування, з огляду на:

- відсутність підтвердженням факту доставки (транспортування) ТМЦ (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, підтверджуючи перевезення автосцепки СА-3 (ВЗТ), колодки тормозної (ВЗТ) та пружини 518, а також надано товарно-транспортні накладні на перевезення платформ універсальних з порушенням порядку заповнення товарно-транспортних накладних;

- ненадання до перевірки технічних паспортів або сертифікатів якості придбаної у ПП «Спецпромтехніка» продукції;

- ненаданням позивачем на письмовий запит податкового органу первинних документів щодо подальшої реалізації товарно-матеріальних, отриманих від ПП «Спецпромтехніка», в зв'язку з чим податківці дійшли висновку про те, що отриманий товар від ПП «Спецпромтехніка» ПАТ «ВМЗ» використав у своїй фінансово-господарській діяльності (на виробництві рухомого складу), тому ПАТ «ВМЗ» є кінцевим споживачем отриманого товару;

- акт перевірки Новомосковської ОДПІ № 150/222/33704722 від 13.07.2012 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Спецпромтехніка» (код ЄДРПОУ 33704722) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 17.10.2005 по 01.03.2011» (т.1, а. с.216-241).

Даним актом Новомосковською ОДПІ зафіксовано, що ПП «Спецпромтехніка» в перевірений період Додаток К1/1 до Декларації з податку на прибуток до податкового органу не подавало, не мало власних та орендованих основних засобів, складських приміщень, транспортного, торгівельного та іншого обладнання, згідно звіту 1ДФ на підприємстві працює одна особа.

Крім того, в акті від 13.07.2012 міститься посилання на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011, якою директора ПП «Спецпромтехніка» ОСОБА_3 визнано винним в організації мережі фіктивних підприємств з метою надання податкової вигоди для третіх осіб.

З наведених обставин Новомосковською ОДПІ зроблено висновок щодо порушення ПП «Спецпромтехніка» ч.1 ст. 203, ст.ст.215, 228, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених за період з 17.10.2005 по 01.03.2011 по ланцюгу з підприємствами наведених у пункті 3 акту перевірки від 13.07.2012.

Викладене, на думку відповідача свідчить про відсутність фізичних і технічних можливостей контрагента позивача здійснювати будь-яку господарську діяльність, в тому числі з реалізації товару (платформ універсальних, металопрокату).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність означених податкових повідомлень-рішень, вважає, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з нормами податкового законодавства.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування товариством витрат за рахунок придбаних товарів (платформ, металопрокату та запчастин) та податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання цих товарів згідно нікчемних правочину, укладеного з контрагентами - ПП «Спецпромтехніка».

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (квітень, травень 2010 р.), тобто Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2010 р.) та норми Податкового кодексу України, виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у лютому 2013 р.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Спецпромтехніка» (Продавець) в особі директора ОСОБА_3 та ВАТ «ВМЗ», правонаступництво якого ПАТ «ВМЗ» встановлено судом першої інстанції, т.2, а. с.28, (Покупець) укладені договори:

- № 684 від 15.03.2010 щодо купівлі-продажу платформ універсальних (вагонів) (т.1, а. с.49, 50). Згідно п.2.2 вказаного договору відвантаження вагонів здійснюється автомобільним транспортом, наданим Покупцем, і оплата транспортування здійснюється Покупцем.

- № ДГ-754 від 12.04.2010 щодо купівлі-продажу металопрокату та запчастин згідно специфікації (т.1, а. с.51-53).

Факт виконання вказаних договорів підтверджений наступними документами:

- щодо платформ універсальних: рахунок-фактура, податкова накладна, банківська виписка, яка свідчить про оплату товару, акт приймання-передачі вагонів (т.1, а. с.68-70, 81). Також позивачем надано копії технічних паспортів вагонів (т.1, а. с.78-80, 204-208).

Транспортування платформ підтверджується: договором № 2-Т на перевезення вантажів автомобільним транспортом, послуги механізмів від 17.03.2010, укладеного позивачем з ДП «УМіТ» (Управління механізації і транспорту) АТ «Куряжський домобудівельний комплекс», товарно-транспортними накладними, листком-розшировкою, актами прийому-здачі робіт (т.1, а. с.71-77); договором перевезення вантажів № 12/2 від 01.11.2009, укладеним позивачем з ФОП ОСОБА_4, рахунком, актом приймання-здачі транспортних послуг, товарно-транспортними накладними, банківською випискою, що свідчить про оплату авто послуг (т.1, а. с.75-89); договором № 132/101 від 01.12.2009 на перевезення вантажів, укладеним позивачем з ФОП ОСОБА_5, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними (т.1, а. с.113-120).

- щодо металопрокату та запчастин: рахунок-фактура, податкова накладна, банківська виписка, яка свідчить про оплату товару.

Про отримання товару представником ВАТ «ВМЗ» за довіреністю ОСОБА_6 свідчать: видаткова накладна з підписом, витяг з журналу довіреностей та копія наказу про прийняття ОСОБА_6 (т.1, а. с.124-135).

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП «Спецпромтехніка» у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

На момент укладення та виконання зазначених вище договорів купівлі-продажу контрагент позивача ПП «Спецпромтехніка» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентомдотримані. Також господарські операції з купівлі-продажу товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами), не містять умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок. Господарські зобов'язання, які виникли між позивачем та його контрагентом відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Наявність первинних документів, що свідчать про виконання сторонами вказаних вище договорів, відповідачем не спростовуються.

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Посилання відповідача на наявність у товариства дебіторської заборгованості за договорами щодо надання послуг з транспортування (т.1, а. с.18) не може бути підставою для висновку про ненадання цих послуг.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позиція податкових органів з питання відсутності доказів транспортування товару надана в роз'ясненні у листі Міндоходів України від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, згідно якої оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування.

Також не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача про необхідність підтвердження господарської операції сертифікатами якості поставлених товарів, оскільки, по-перше, відповідачем не доведено, що придбаний у вищевказаний контрагентів товар (металопрокат та запчастини) є товаром, сертифікація якого обов'язковою згідно вимог чинного законодавства, зокрема, Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005.

Використання товариством придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме: при виробництві рухомого складу (в даному випадку виробництві платформ універсальних) з подальшою реалізацією їх АТ «ТНК» «Казхром» на підставі контракту №Ф07/0081 від 13.08.2007 і згідно додатків до нього підтверджується матеріалами справи (т.1, а. с.90-112; т.2, 1-11).

Посилання відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, що подані позивачем документи не дають змоги встановити факт реальності господарських операцій купівлі-продажу товару ПП «Спецпромтехніка», колегія суддів вважає помилковим.

Наявні в матеріалах справи первинні документи в їх сукупності, є достатнім доказом для підтвердження факту здійснення позивачем відповідних господарських операцій з ПП «Спецпромтехніка», і як слідство, для внесення відповідних даних до бухгалтерського обліку і податкового обліку.

З приводу доводів відповідача, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом - ПП «Спецпромтехніка» не можуть бути прийняті як доказ реальності здійснення вказаних господарських операцій з огляду на висновки акту перевірки ПП «Спецпромтехніка» від 13.07.2012 про відсутність у даного підприємства трудових, матеріальних ресурсів та висновки постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у ПП «Спецпромтехніка», посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Щодо постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 (т.1 а. с.147-152), на яку посилається відповідач, слід враховувати, що відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 у справі № 1-301/11 (набрала законної сили 15.08.2011) суд, розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 - директора ПП «Спецпромтехніка» в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.205 «фіктивне підприємництво», ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.1 ст.364, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, встановив, що ОСОБА_3 з метою здійснення незаконної діяльності по наданню фінансових послуг з переведення безготівкових грошових коштів у готівкові та незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ, керуючи діями членів організованої групи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, здійснив створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Універсал-Н», ПП «Дніпротранс Д07», ПП «Сервістранс-Н-08», ПП «Агроспецтехніка Н 09», ПП «Автопромресурс Н09», ПП «Спецстанкострой», ПП «Променергокомплект-И», ПП «Регіонкомплектсервіс».

В період з 03.02.2006 по 01.03.2011 при наданні підприємствам-замовникам зазначених незаконних послуг, з метою надання здійснюваним безтоварним операціям по перерахуванню грошових коштів ознак господарської діяльності і їх документального обґрунтування, складались свідомо неправдиві офіційні первинні документи фінансово-господарської діяльності підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності (договори, акти прийому-передачі товарів (послуг), у яких міститься неправдива інформація (дані) про угоди по постачанню товарів (робіт, послуг), які не проведені реально. З метою ухилення від сплати податку на додану вартість, до документів податкової звітності по сплаті податку на додану вартість вносились завідомо неправдиві дані про наявність у підприємства об'єкту оподаткування, що дає право на формування податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого зменшувалась сума ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету.

У зв'язку із повним визнанням вини ОСОБА_3 у скоєнні інкримінуємих злочинів, до підсудного було застосовано Закон України «Про амністію» від 08.07.2011 та останній був звільнений від кримінальної відповідальності.

Отже із змісту вищевказаної постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 вбачається, що суд не вирішував питання, чи мало місце діяння, яке є предметом дослідження у даній адміністративній справі, чи має місце склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений та інші питання, тому колегія суддів вважає неправомірним взяття до уваги судом першої інстанції вказаної постанови, оскільки ця постанова не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Спецпромтехніка» за договорами купівлі-продажу № 684 від 15.03.2010 та № ДГ-754 від 12.04.2010.

Також колегія суддів зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З положень наведених норм вбачається, що наслідком порушення сторонами правочину ч.1 ст.203 ЦК України є його недійсність, яка повинна встановлюватись судовим рішенням.

В свою чергу, статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Проте, відповідачем не надані суду докази наявності судових рішень, якими би визнавались вищевказані договори недійсними або встановлювалась їх нікчемність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наводячи акті перевірки позивача від 13.02.2013 витяг з акту перевірки ПП «Спецпромтехніка» від 13.07.2012, відповідач не взяв до уваги, що висновки Новомосковської ОДПІ стосуються документального підтвердження походження саме сільськогосподарської продукції (т.1, а. с.21), яка предметом договорів між позивачем та ПП «Спецпромтехніка» не була.

Отже, за наведених вище обставин, колегія суддів вважає безпідставним збільшення Верхньодніпровською ОДПІ грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 р. у справі № 804/11060/13-а скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.05.2013 № 0000982220, № 0000992220.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко