Ухвала суду № 53363717, 22.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 рокусправа № 804/464/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - Довгуль В.В. (дов.від 13.10.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМЕРСА"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 р. у справі № 804/464/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМЕРСА"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"13" січня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАМЕРСА" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2014 року:

- № 0001182200 про сплату ТОВ «Тамерса» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 23 641 612, 43 грн.

- № 0001192200 про сплату ТОВ «Тамерса» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань та порушень вимог валютного законодавства у сумі 340,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю нарахування штрафних санкцій оскільки порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД сталося не з вини позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 р. у справі № 804/464/15 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМЕРСА" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем на виконання укладеного зовнішньоекономічного контракту перераховано на рахунок продавця 100% передоплату. В порушення умов угоди контрагентом позивача не поставлено товару, передоплату повернуто в з порушення граничного строку. На підставі аналізу норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність доказів звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи морської арбітражної комісії з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання контракту, то й відповідно ТОВ «Тамерса» повинно нести відповідальність за порушення строків розрахунків за експортними та імпортними операціями. Щодо накладення штрафу за недекларування валютних цінностей, судом зазначено, що позивачем жодним чином не спростовано факту недекларування валютних цінностей,а отже підстави вважати протиправним накладення штрафу відсутні.

Постанова суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог мотивована встановленням факту правомірності та обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАМЕРСА" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 р. у справі № 804/464/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють правове обґрунтування заявлених позовних вимог. Скаржник наполягає на тому, що оскільки порушення умов контракту, а також строків повернення передоплати допущено контрагентом позивача, той відповідно правові наслідки за порушення строків розрахунків в ЗЕД повинні бути покладено на сторону по договору, яка є винною у неналежному виконанні угоди.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники позивача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників позивача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 27.06.2014 року по 01.08.2014 року фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тамерса» з питань повноти та своєчасності розрахунків за імпортним контрактом від 04.12.13 № ST-01/72, укладеним з Kalten Trade S.A. (Британські Віргінські острови) за період з 04.12.13 по 26.06.14, та з питань своєчасності надання декларацій про валютні цінності, що належать резиденту України та знаходяться за її межами до ДПІ.

За результатами перевірки, відповідачем складено акт № 2179/04-62-22-6/37070361 від 08.08.2014 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- ст. 2 Закону України № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного повернення передоплати в сумі 52 000 000 дол. США згідно контракту № ST-01/72 від 04.12.13, укладеним з Kalten Trade S.A. (Британські Віргінські острови);

- ст.1 Указу Президента України № 319/94 від 18.06.94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами (із змінами та доповненнями) ТОВ «Тамерса» в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.14 не відображено в розділі 2 п. 13 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» не відображено суму 15 410 000,00 дол. США (екв. 146 023 619,00 грн.)».

На підставі акту перевірки 22.08.2014 року податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001182200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 23 641 612,43 грн.

- № 0001192200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 340,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга ТОВ «Тамерса» залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст.2 Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Разом з тим, Закон надає право Національному банку України запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Так, відповідно до Постанов Правління Національного банку України від 14.05.13 №163 (вступила в силу з 20.05.13), від 14.11.13 № 453 (вступила в силу з 20.11.13), від 12.05.14 № 270 (вступила в силу з 20.05.14), від 20.08.2014 №515 (набрала чинності з 21 серпня 2014 року та діє до 21 листопада 2014 року) від 20.11.2014 №734 (набрала чинності з 22 листопада 2014 року та діє до 02 грудня 2014 року), від 01.12.2014 №758 (набрала чинності з 03 грудня 2014 року та діє до 03 березня 2015 року) «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналіз наведених норм свідчить, що за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі порушення вказаних строків резиденти зобов'язані нести відповідальність, передбачену статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до матеріалів справи, 04.12.2013 року між компанією Kalten Trade S.A. (Британські Віргінські острови) (продавець) та ТОВ «Тамерса» (покупець) укладено контракт № ST-01/72, предметом якого є купівля позивачем протягом 2013-2014 років товару - ПЕТФ (поліетилентерефталат) в кількості 26 000,00 метричних тонн вартістю 52 000 000 доларів США.

За умовами вказаного контракту передбачено, що покупець здійснює 100% передоплати за товар згідно специфікації № 1.

13.12.2013 року позивачем перераховано валютні кошти з валютного рахунку, який відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 52 000 000 доларів США на рахунок продавця - нерезидента Kalten Trade S.A. (Британські Віргінські острови).

З урахуванням дати платіжного доручення граничний термін отримання валютної виручки (товару) є 13.03.2014 року.

У зв'язку з невиконанням умов вищевказаного товару продавцем Kalten Trade S.A. (Британські Віргінські острови) повернуто позивачеві передоплату в розмірі 52 000 000,00 доларів США, що підтверджується копіями банківських виписок від 27.03.2014 року на суму 10 000 000,00 доларів США, від 28.03.2014 року на суму 26 590 000,00 доларів США, від 01.04.2014 року на суму 15 410 000,00 доларів США.

Отже, граничним терміном повернення передплати (90 днів) на загальну суму 10 000 000 дол.США від дати здійснення платежу за імпортною операцією (13.12.2013 року) є 13.03.2014р., проте передплату повернуто 27.03.2014 року, що свідчить про наявність прострочки 14 днів.

Граничним терміном повернення передплати (90 днів) на загальну суму 26 590 000 дол.США від дати здійснення платежу за імпортною операцією (13.12.2013р.) є 13.03.2014р., проте передплату повернуто 28.03.2014р., що свідчить про наявність прострочки 15 днів.

Граничним терміном повернення передплати (90 днів) на загальну суму 15 410 000 дол.США від дати здійснення платежу за імпортною операцією (13.12.2013р.) є 13.03.2014р., проте передплату повернуто 01.04.2014р., що свідчить про наявність прострочки 16 днів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення позивачем положень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного повернення передоплати в сумі 52 000 000 дол. США (415 636 000 грн.) по імпортному контракту від 04.12.2013 року № ST-01/72.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом визначено, що саме резиденти несуть відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Закон не встановлює обставин, які б звільняли резидентів від відповідальності за порушення встановлених строків, тобто не конкретизує умов, які спричинили таке порушення, як не конкретизує того, з вини кого таке порушення відбулося.

Таким чином, посилання скаржника на те, що саме ним не було порушено строків розрахунків за контрактом від 04.12.2013 року № ST-01/72, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді нарахування пені, є безпідставними.

Щодо порушення ТОВ «Тамерса» ст.9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 19.02.93 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993року № 15-93 (із змінами та доповненнями), валютні цінності та майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України".

Відповідно до ст.10 Декрету, порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року № 207, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.01.1996 року за № 18/1043. Згідно з п.2 цього наказу декларування валютних цінностей, доходів та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України здійснюється суб'єктами підприємництва за приведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях по місту знаходження суб'єкта господарювання. Цим же наказом передбачено, що обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та іншого майна здійснюється суб'єктами господарювання за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Відповідно до ч.2 ст.16 Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України;

за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п.2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Національного банку України №49 від 08.02.2000, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Враховуючи, що позивачем не було здійснено декларування валютних цінностей, доходів та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України в регіональному відділенні Національного банку України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 року №0001192200 є законним та обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМЕРСА" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 р. у справі № 804/464/15 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 р. у справі № 804/464/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко