Постанова № 53363253, 02.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2015 року № 826/17710/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» (надалі – ТОВ «Компанія «Керамхолл», позивач) до Київської міської митниці ДФС (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару №100270001/2015/000049/2 від 27.07.2015р., картки відмови у прийнятті митної декларації від 27.07.2015р. № 100270001/2015/00120; рішення про коригування митної вартості товару №100270001/2015/000050/2 від 27.07.2015р., картки відмови у прийнятті митної декларації від 27.07.2015р. № 100270001/2015/00121, рішення про коригування митної вартості товару №100270001/2015/000052/2 від 28.07.2015р.,картки відмови у прийнятті митної декларації від 28.07.2015р.№ 100270001/2015/00126.

Свої позовні вимоги ТОВ «Компанія «Керамхолл» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об’єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та Cezamika Paradyz Spolka z.o.o., (продавець) укладено контракт від 21.01.2015р. № CР/ЕS/2015/02 відповідно до умов якого, продавець продав а покупець придбав продукти і товари продавця, а саме керамічні плитки і декорації, експозитури.

З метою митного оформлення товару, що надійшов відповідно до вказаного вище контракту, позивачем подано митні декларації № 100270001/2015/219327 від 27.07.2015 р. №100270001/2015/219326 від 27.07.2015р. за якими заявлено до митного оформлення наступний товар: плитка та фріз з кам’яної кераміки, для підлоги та стін, глазурована, в асортименті, з шаром покриття на лицьовій поверхні, яке за хімічним складом та забарвлення відрізняється від зворотної сторони та об’єму кераміки.

Окрім того, для здійснення митного оформлення позивачем подано митну декларацію № 100270001/2015/219531 від 28.07.2015р., за якою заявлено до митного оформлення наступний товар: литка та фріз з кам'яної кераміки, для підлоги та стін, глазурована, в асортименті, з шаром покриття на лицьовій поверхні, яке за хімічним складом та походженням забарвлення відрізняється від зворотної сторони та об'єму кераміки, плитка керамічна для стін, мозаїка, глазурована, в асортименті, з шаром покриття на лицьовій поверхні, яке за хімічним складом та забарвленням відрізняється від зворотної сторони та об'єму кераміки, різного кольору, найбільша грань може бути вписана у квадрат зі стороною 7см; плитка (фріз) зі скла, для облицювання стін, являє собою скляну полоску, із фоновим малюнками.

Разом із МД позивачем подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунки-фактури (інвойси), сертифікати про походження товару загальної форми, інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару, інформацію про позитивні результати радіологічного контролю, лист виробника товару, картки особи, яка здійснює операції з товарами.

Митна вартість визначена позивачем за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митним органом виявлено, що подані основні документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, згідно пункту 2 параграфу 1 контракту від 21.01.2015р. № CP/ES/2015/02 зазначено, що «кількість, асортимент, ціна за одиницю товара, вартість кожной доставки товарів, а також умови оплати будуть окремо погоджуватися між сторонами у формі специфікації, замовлення, проформи...» жодний з яких не надано. Також згідно пункту 8 параграфу 2 банківські реквізити зазначені в контракті від 21.01.2015р. № CP/ES/2015/02 не відповідають банківським реквізитам зазначених у рахунку-фактурі, а надані видаткові накладні надавалися при попередніх оформленнях та містили інформацію за лютий та квітень місяць 2015 року. Наданий прайс від виробника є комерційною пропозицією та не містить умови поставки (не всказаний пункт поставки при наявних умовах FCA).

У зв’язку з викладеним з декларантом проведено консультації під час яких запропоновано надати додаткові документи, а саме:

- специфікації, замовлення, проформи;

- страхові документи та документи, які містять відомості про вартість страхування (у разі здійснення страхування);

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- інші документи, для підтвердження митної вартості товарів.

Проте, додаткові документи не були надані декларантом у повному обсязі у зв’язку з чим, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2015/000049/2 від 27.07.2015р., №100270001/2015/000050/2 від 27.07.2015р. та №100270001/2015/000052/2 від 28.07.2015р., в графі 33 яких вказано про вищевикладені розбіжності.

В свою чергу, рішення про коригування митної вартості товарів стали підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.07.2015р. №100270001/2015/00120; від 27.07.2015р. №100270001/2015/00121, від 28.07.2015р. №100270001/2015/00126.

Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта (позивача) надано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 21.01.2015 № CР/ЕS/2015/02, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 20.07.2015 року; рахунки-фактури (інвойс) ZK2015092324 від 23.07.2015р.; ZK2015091693 від 22.07.2015р., ZK2015093371 від 27.07.2015р. ; сертифікати про походження товару зальної форми PL/MF/AK 0513992 від 23.07.2015р., PL/MF/AK 0513990 від 22.07.2015р., PL/MF/AK 0513983 від 27.07.2015р., інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; лист виробника товару від 01.08.2013р.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Зокрема зазначено, що в пунктом 2 параграфу 1 контракту від 21.01.2015 № CР/ЕS/2015/02 зазначено, що «кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки товарів, а також умови оплати будуть погоджуватись окремо між сторонами у формі: специфікації, замовлення, проформи…». Проте вищевказаних документів не надано.

З цього приводу позивач зазначає, що сторони контракту були вільні у виборі будь-якого іншого документу, що дозволяв би визначити кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки товарів і такими документами були обрані документи, що у подальшому були подані митному органу.

В той же час, будь-яких інших документів, які б містили інформацію щодо кількості, асортименту, ціни за одиницю товару, вартості кожної доставки товарів, а також умови оплати в матеріалах справи відсутні. Тобто, позивачем самостійно передбачено ряд документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товарів. При цьому, довільне трактування істотних умов договору шляхом ймовірного невизначення форми підтвердження кількості, асортименту, ціни за одиницю товару, вартості кожної доставки товарів та умови оплати у чітко визначених документарних формах, суд вважає недопустимим у зв’язку з відсутністю внесених змін чи поправок шляхом виключення або зміни наведеного пункту параграфу 1 контракту.

Крім того, як вище вказувалось ч. 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з позицією митного органу, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), а саме відсутні документи, обов’язкова наявність була передбачена декларантом як стороною договору, що підтверджують кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки товарів, а також умови оплати, а отже, оскаржувані рішення прийняті митним органом обґрунтовано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем у повному обсязі доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень і заповнення карток відмови.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Керамхолл» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко