Постанова № 53363181, 29.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2015 року 11:01 № 826/20339/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Погрібніченка І.М.,

судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лимар Л.Б.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу №580 від 06.08.2015 р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу №580 від 06.08.2015 р., мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний, оскільки прийнятий з істотними порушеннями порядку призначення та проведення службового розслідування, порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, за відсутності в діях ОСОБА_3 складу дисциплінарного проступку, а відтак притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності є незаконним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 06.08.2015 р. №580.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що дії Державної фіскальної служби України від 07.07.2015 р. №187-р «Про проведення службового розслідування» є правомірними, оскільки вчинені у межах повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства. Крім того, представник відповідача зазначив, що у день складання акта службового розслідування 20.07.2015 р. Державною фіскальною службою України повідомлено позивача про дату, час та місце ознайомлення із зазначеним актом, однак за фактом відсутності позивача та відсутності повідомлень комісії про причини своєї відсутності, було складено 27.07.2015 р. акт про визнання акта службового розслідування таким, що не має зауважень, а відтак Державною фіскальною службою України дотримано вимоги п. 9 Порядку №950.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України, ОСОБА_3, який призваний на військову службу по мобілізації Малиновським РВК м. Одеса, призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Одеса-2». ВОС-108932Р-672,8 тарифний розряд, з 13 липня 2015 року на підставі наказу №380-ос від 13.07.2015 р.

Державна фіскальна служба України 30.07.2015 р. прийняла наказ №2161-о «Про увільнення від виконання обов'язків ОСОБА_3» від виконання обов'язків першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 13 липня 2015 року на період проходження ним військової служби у зв'язку з мобілізацією.

Відповідно до п. 2 даного наказу за ОСОБА_3 на період проходження служби зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток до дня фактичної демобілізації.

В подальшому, Державною фіскальною службою України на виконання розпорядження ДФС від 07.07.2015 р. №187-р «Про проведення службового розслідування», з метою встановлення причин та обставин, які призвели до надзвичайної події, робочою групою у складі співробітників ДФС та УВБ ГУ ДФС у м. Києві проведено службове розслідування стосовно в.о. начальника Київської міської митниці ДФС та першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС ОСОБА_3 за фактом недодержання законодавства про державну службу.

За результатами службового розслідування відповідачем прийнято наказ №580 від 06.08.2015 р., згідно якого підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади перший заступника начальника Київської міської митниці ДФС ОСОБА_3 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилось у неналежній поведінці державного службовця під час взаємовідносин із колегами та спонуканні державного службовця до вчинення незаконних дій, тобто порушення вимог ст. 5 Закону України «Про державну службу», ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 1.4 Посадової інструкції першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.

При цьому, підставою для прийняття даного наказу зазначено ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, акт службового розслідування від 20.07.2015 р. №2249/99-99-08-02-01-21-2, акт про визнання акта службового розслідування таким, що не має зауважень від 27.07.2015 №2350/99-99-08-02-01-21, доповідна записка від 29.07.2015 р. №2373/99-99-08-02-01-18, пояснення ОСОБА_3 від 09.07.2015 р.

Незгода позивача із зазначеним наказом зумовила його звернення до суду за захистом своїх прав з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України.

Водночас, пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України «Про державну службу», який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті (далі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні принципи державної служби визначені статтею 3 Закону №3723-XII, державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст.5 Закону № 3723-XII).

Статтею 10 Закону № 3723-XIІ встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Наказом Головного управління державної служби України №214 від 04.08.2010 року затверджено Загальні правила поведінки державного службовця, які є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів (далі - Правила). Вони ґрунтуються на Конституції України, Законі України "Про правила етичної поведінки" та визначених статтею 3 Закону України "Про державну службу" принципах державної служби, спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців.

Ці загальні правила встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно із Законом України "Про державну службу" (п.1.2 Правил).

Відповідно до п.п.2.4-2.5 Правил державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків.

Державний службовець зобов'язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.

Державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акта службового розслідування від 20.07.2015 р. №2249/99-99-08-02-01-21-2, 26.06.2015 р. ОСОБА_3, будучи ознайомленим з графіком відпусток співробітників митниці на 2015 рік, затвердженим наказом Київської міської митниці ДФС від 31.12.2014 р. №402, володіючи процедурою внесення змін до нього, намагався безпідставно примусити ОСОБА_4 погодити подану ОСОБА_3 заяву на отримання відпустки з порушенням затвердженого графіка, чим створив конфліктну ситуацію, під час якої ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження.

За фактом отримання останнім умисних легких тілесних ушкоджень СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві 27.06.2015 року внесено до ЄРДР відповідні відомості за №12015100090006218 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

У зв'язку з наведеним, комісією з проведення службового розслідування вирішено, що за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилось у неналежній поведінці державного службовця під час взаємовідносин із колегами та спонуканні державного службовця до вчинення незаконних дій позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Матеріалами справи підтверджується, що повідомленням №7011/2/99-99-08-02-01-14 від 20.07.2015 р. позивача повідомлено, що службове розслідування стосовно нього закінчено та за його результатами складено акт, з яким останній може ознайомитись 27.07.2015 р. о 11:00 у службовому кабінеті ГУВБ ДФС №413.

Відповідно до абз. 5 п. 9 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 p., у разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень.

У зв'язку з наведеним та враховуючи відсутність висловлених зауважень щодо акту службового розслідування, комісією складено акт про визнання акта службового розслідування таким, що не має зауважень від 27.07.2015 року.

Зазначене свідчить, що доводи позивача про відсутність повідомлення про проведення службового розслідування та неознайомлення з результатами службового розслідування, не підтверджуються належними доказами. Натомість, відповідачем надано суду докази, що спростовують твердження позивача.

Стосовно обґрунтувань позивача про порушення відповідачем строків застосування дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Оскаржуваним наказом №580 від 06.08.2015 р. вирішено, що позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

При цьому, суд звертає увагу, станом на момент прийняття зазначеного наказу, позивач на підставі наказу №2161-о від 30.07.2015 р. був увільнений від виконання обов'язків першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС з 13.07.2015 р. на період проходження ним військової служби у зв'язку з мобілізацією, а відтак правомірними є дії відповідача щодо розгляду питання щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача після виходу на роботу.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу виконав повністю.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Погрібніченко І.М.

Суддя Шулежко В.П.