Постанова № 53363105, 10.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року № 2а-10211/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 у справі №К/9991/26339/11 касаційну скаргу задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 16.04.2015 Вищий адміністративний суд України зазначив про необхідність суду дослідити підтвердженість витрат позивача щодо оплати дилерам компенсації за надання послуг з гарантійного ремонту необхідними документами та необхідність дослідити рівень договірних правовідносин між позивачем як дистриб'ютором та його дилерами у сфері реклами (перевіривши, зокрема, наявність у позивача обов'язку здійснювати централізовану рекламу), рівень договірних правовідносин між позивачем та виробником на предмет встановлення обов'язку дистриб'ютора здійснювати єдину маркетингову політику, з'ясувати концепцію рекламної політики Товариства з дослідженням її економічного обґрунтування, перевірити, чи було враховано вартість реклами дилера при визначенні вартості продукції, яка йому поставлялася позивачем.

15.05.2015, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 справу було розподілено між суддями. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи №2а-10211/09/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 було прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-10211/09/2670, запропоновано позивачу та зобов'язано відповідача надати суду додаткові пояснення та документи щодо обставин, викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" не надає безпосередньо послуги з гарантійного ремонту (заміни) товару, то на нього не може бути покладений обов'язок із здійснення обліку бракованих товарів, в той же час кошти, що виплачуються позивачем дилерам в оплату послуг по гарантійному обслуговуванню, згідно з дилерською угодою, повинні відноситися до складу валових витрат позивача без обмежень, як витрати, пов'язані з організацією a веденням господарської діяльності позивача. Крім того, позивач наполягає на неправильності визнання відповідачем фактичним вигодонабувачем спірних рекламних послуг дилерів, а не позивача у справі, хоча саме на позивача було покладено обов'язок здійснювати рекламу товарів, а витрати ж, пов'язані з такою рекламою включались до ціни автомобілів, які продавалась позивачем дилерам, тобто відшкодувались дилерами позивачу шляхом сплати ціни за придбані автомобілі.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2015 позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов, а також через канцелярію суду надав письмові пояснення з доказами з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 16.04.2015.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, додаткових пояснень з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 16.04.2015 суду не надав. Позиція податкового органу аналогічна доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 20.05.2009 № 278/1-23-07-34288537.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 27.03.2009 по 13.05.2009 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2009 № 278/1-23-07-34288537, яким встановлені наступні порушення:

- пунктів 1.23, 1.31, 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.3 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 900 742,00 грн.;

- пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 341 439,00 грн.

На підставі акта перевірки від 20.05.2009 № 278/1-23-07-34288537 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.05.2009:

- № 0000482307/0 (від 12.08.2009 № 0000482307/1, від 19.10.2009 № 0000482307/2), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 5 801 484,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 900 742,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 900 742,00 грн.;

- № 0000462307/0 (від 12.08.2009 № 0000492307/1, від 19.10.2009 № 0000492307/2), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 598 149,00 грн., у тому числі за основним платежем - 398 766,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 199 383,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 29.05.2009 № 0000482307/0, № 0000462307/0, від 12.08.2009 № 0000482307/1, № 0000492307/, від 19.10.2009 № 0000482307/2, № 0000492307/2, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються: будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Під терміном "оприлюднення" слід розуміти розповсюджене в змісті реклами, технічної документації, договору або іншого документа зобов'язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно із пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" (Україна, Дистриб'ютор) та виробником - компанією «Хонда Мотор Ко., ЛТД» (Японія) було укладено Ексклюзивний дистриб'юторський договір від 25.07.2006, згідно якого Дистриб'ютор здійснює імпорт автомобілів Honda, комплектуючих частин та в подальшому реалізує вказану продукцію на території України через мережу офіційних дилерів. При цьому на продукцію Honda її виробником - компанією «Хонда Мотор Ко., ЛТД» - встановлена гарантія, умови якої визначені у Посібнику Honda з політики сервісного обслуговування, Посібнику Honda з гарантійного обслуговування, Довіднику з організації роботи сервісних центрів Honda та у Картці умов гарантії.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що виробник компенсує Товариству витрати, пов'язані з виконанням гарантійних умов.

Зі змісту Договору (зокрема, його пункту 5.3) вбачається, що Товариство саме не надає виробнику послуги з гарантійного ремонту та не отримує за це економічну вигоду у вигляді винагороди від виробника. Обов'язок з виконання гарантійного ремонту для кінцевих споживачів покладається на дилерів. Виробник лише компенсує Товариству фактично понесені витрати у відповідності з вимогами перелічених Посібників, що виникають у зв'язку з виплатою компенсацій по гарантійному ремонту дилерам.

Як вбачається із рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 03.08.2009 № 12385/10/25-011 (т. 1, арк. 81), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" були укладені з ТОВ "Стректура", ТОВ "Спецавтотехніка", ТОВ "Сателіт Моторс", ТОВ "Автодом Николаев", ТОВ "Максі Моторе", ТОВ "Арія Моторс", ПП "Автоцентр - М", ТОВ "Форсаж авто", СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест", ТОВ "Айкон-Авто", ТОВ "Дніпромор", ТОВ "Макфорд", ТОВ "АЛК-Інвест", ТОВ ВК ФК Компанія "Лев" (дилери) Дилерські угоди, у п. 9.1 яких зазначено, що дилери розуміють і погоджуються, що гарантійному обслуговуванню підлягають тільки товари марки "Honda", і що гарантійне, обслуговування здійснюється тільки на умовах, викладених у сервісній книжці та відповідно до гарантійної політики і процедур. За винятком зазначеного, дистриб'ютор (ТОВ "Хонда Україна") не приймає на себе та не уповноважує будь-яку іншу особу (включаючи дилера) приймати від імені дистриб'ютора будь-які інші зобов'язання або відповідальність у зв'язку з товарами марки "Honda " або їх складовими. Відповідальність за будь-які додаткові зобов'язання, прийняті на себе дилером без спеціального письмового дозволу дистриб'ютора, буде нести виключно дилер.

Пунктом 9.6 дилерських договорів встановлено також, що дистриб'ютор погоджується компенсувати вартість робіт і запасних частин, використаних дилерами для виконання робіт з гарантійного обслуговування та у рамках проведених дистриб'ютором компаній з відкликання товарів або компаній з вдосконалення (модернізації) товарів. Розмір такої компенсації і порядок її виплати визначатимуться відповідно до гарантійної політики і процедур, та така компенсація буде повним і остаточним платежем дистриб'ютора дилеру за відповідні роботи.

Згідно актів від 26.04.2007р. № 02, № 3, № 03, № 03-001, від 27.04.2007р. № 04/1, від 30.07.2007р. № 6, від 30.01.2008р. № 12, № 12-001 № 10, від 28.02.2008р. № 01, № 1, № 02, № 02/1, від 29.05.2008р. № 04, від 30.07.2008р. № 003, від 27.06.2008р. № 04, від 25.12.2008р. № 2008032005, № 2008033003, № 006 № 04, № 200802306, дилерами виконано роботи по гарантійному ремонту автомобілів марки "Honda" на загальну суму 9 843 308,7 грн., які їм компенсовані ТОВ "Хонда Україна".

В акті перевірки, відповідач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" під час віднесення витрат, пов'язаних з гарантійним обслуговуванням товарів до валових витрат були порушені вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки книгу обліку бракованих товарів та обліку покупців, за формою, встановленою в Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговуваннях затвердженого наказом ДПА України від 27.06.1997р. № 203, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.1997р. за № 276/2080., або інші документи, які підтверджують ведення обліку здійснення гарантійних замін, ТОВ "Хонда Україна" до перевірки не надано.

З матеріалів справи, а саме: із Ексклюзивного дистриб'юторського договору від 25.07.2006 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" саме не надає послуги з гарантійного ремонту, обов'язок з виконання гарантійного ремонту для кінцевих споживачів покладається на дилерів, в той же час Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" компенсує дилерам витрати, пов'язані з виконанням гарантійних умов, а виробник товарів-компанія "Хонда Мотор Ко, ЛТД" (Японія) компенсує ці витрати дистриб'ютору (позивачу).

Отже, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" на оплату дилерам розглядуваної компенсації є витратами, пов'язаними з його господарською діяльністю з організації продажу автомобілів у дилерській мережі, та підлягали відображенню у податковому обліку позивача, згідно з вимогами підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отримана ж позивачем від виробника компенсація вказаних витрат підлягала відображенню у складі валового доходу Товариства у порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 названого Закону.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 по даній справі.

Водночас, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 по даній справі зазначено про необхідність суду дослідити підтвердженість витрат позивача щодо оплати дилерам компенсації за надання послуг з гарантійного ремонту необхідними документами.

У зв'язку з чим, в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 № 2а-10211/09/2670 позивачу було запропоновано надати суду додаткові пояснення та документи щодо обставин, викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Судом на підставі рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 03.08.2009 № 12385/10/25-011 було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" були укладені з ТОВ "Стректура", ТОВ "Спецавтотехніка", ТОВ "Сателіт Моторс", ТОВ "Автодом Николаев", ТОВ "Максі Моторе", ТОВ "Арія Моторс", ПП "Автоцентр - М", ТОВ "Форсаж авто", СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест", ТОВ "Айкон-Авто", ТОВ "Дніпромор", ТОВ "Макфорд", ТОВ "АЛК-Інвест", ТОВ ВК ФК Компанія "Лев" (дилери) Дилерські угоди.

В акті перевірки, зазначено, що між позивачем та дилерами складалися акти гарантійних робіт та запасних частин по наданим гарантійним заявкам (т. 1, арк. 23), які перелічені в додатку № 5 до акта (т. 1, арк. 70-73).

В той же час, позивач надав суду лише дилерський договір від 25.07.2006 (укладений з СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест" - т. 1, арк. 114) та акти на виконані роботи з гарантійного ремонту автомобілів, а саме: № 12 від 25.12.2008 (дилер СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест"), № 06-001 від 30.07.2007 (дилер ТзОВ "Альфа Моторз"), № 05 від 28.06.2007 (дилер ТОВ "Спецавтотехніка Центр"), № 04 від 30.07.2007 (дилер ТОВ "Автодом Николаев"), № 09 від 30.10.2007 (дилер ТОВ "Карпати Мотор"), № 12 від 30.01.2008 (дилер ТОВ "Форсаж авто"), № 004 від 28.08.2008 (дилер ТОВ ВК ФК Компанія "Лев"), № 003 від 29.09.2008 (дилер ТзОВ "Арія Моторс"), № 03 від 27.11.2008 (дилер ТОВ "Айкон-Авто"), № 12 від 25.12.2008 (дилер ТОВ "Карпати Мотор").

Таким чином, судом було встановлено, що позивач не надав суду всі підтверджуючі документи щодо витрат позивача по оплаті дилерам компенсації за надання послуг з гарантійного ремонту в розмірі 9 843 308,77 грн., оскільки не надав дилерські угоди та всі акти на виконані роботи з гарантійного ремонту автомобілів для підтвердження вищевказаних витрат.

Також, в акті перевірки, відповідач дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" було протиправно віднесено витрати, згідно договорів про надання рекламних послуг до податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат податку на прибуток підприємств, оскільки при дослідженні друкованої рекламної продукції було встановлено, що рекламується вся дилерська мережа роздрібної торгівлі товарів марки «Хонда», а не тільки ТОВ «ТОВ Хонда Україна».

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 2015 № 2а-10211/09/2670 зазначено, що аналіз положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що однією з визначальних умов виникнення у платника права на зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями з придбання рекламних послуг є факт понесення таких витрат з наміром отримання платником економічного ефекту.

Втім, при оцінці витрат Товариства на рекламування дилерської мережі слід враховувати, що прибуток дистриб'ютора залежить від обсягу проданого товару через дилерську мережу, а відтак поширення інформації стосовно дилерів, спрямоване на збільшення покупців у дилерів, матиме наслідком отримання дистриб'ютором економічної вигоди. Одночасно такі заходи передбачають економічну цінність і для дилера, оскільки сприятимуть збільшенню його прибутку внаслідок збільшення продажів. Отже, у даному разі для того, щоб правильно оцінити господарський характер розглядуваних витрат для позивача судам необхідно було дослідити рівень договірних правовідносин між позивачем як дистриб'ютором та його дилерами у сфері реклами (перевіривши, зокрема, наявність у позивача обов'язку здійснювати централізовану рекламу), рівень договірних правовідносин між позивачем та виробником на предмет встановлення обов'язку дистриб'ютора здійснювати єдину маркетингову політику, з'ясувати концепцію рекламної політики Товариства з дослідженням її економічного обґрунтування, перевірити, чи було враховано вартість реклами дилера при визначенні вартості продукції, яка йому поставлялася позивачем. Саме за наслідками встановлення цих обставин можна було б встановити юридичні та економічні підстави придбання позивачем послуг з реклами адрес дилерів та оцінити економічні наслідки цих витрат для позивача.

Як вбачається з акта перевірки (т. 1, арк. 24), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" були укладені договори на придбання рекламних послуг, а саме:

1) № 41/06 від 11.12.2006 (виконавець ТОВ "Дизайн бюро максимум");

2) № 11/09 від 01.09.2006 (виконавець ТОВ "ІА Автоцентр");

3) № 18/08 від 18.08.2006 (виконавець ТОВ "Медійні системи").

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 2015 № 2а-10211/09/2670, суд встановив, що відповідно до пункту 9.1 Ексклюзивного дистриб'юторського договору від 25.07.2006 (т. 1, арк. 100), дистриб'ютор (позивач) за свій рахунок здійснює рекламу товару, відповідно до маркетингової політики компанії Хонда для забезпечення максимальних обсягів продажів товару на території.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" було зобов'язано здійснювати рекламу товару компанії Хонда на території України.

Крім того, згідно із пунктами 2.1, 2.2 статті 2 додаткової угоди від 03.01.2008 до дилерського договору від 25.06.2006 (дилер СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест" - т. 1, арк. 135), дистриб'ютор (позивач) зобов'язаний забезпечити рекламування товарів марки «Хонда» на території України, а дані витрати дистриб'ютора включаються до ціни товарів.

Однак, дана додаткова угода врегульовує питання щодо реклами товару марки «Хонда» на території України лише щодо одного дилера: СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест" та за період з січня 2008 року, в той час, як договори на придбання рекламних послуг були укладені в 2006 році і містили інформацію щодо інших дилерів.

Відтак, суд звертає увагу, що позивач не надав суду договори на придбання рекламних послуг № 41/06 від 11.12.2006 (виконавець ТОВ "Дизайн бюро максимум"), № 11/09 від 01.09.2006 (виконавець ТОВ "ІА Автоцентр"), не надав первинні документи щодо підтвердження виконання договорів на придбання рекламних послуг, не надав дилерські договори, хоча суд в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2015 № 2а-10211/09/2670 запропонував позивачу надати додаткові пояснення та документи щодо обставин, викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Хонда Україна" не підтвердило належними доказами факт правомірного віднесення витрат, згідно договорів про надання рекламних послуг до податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат податку на прибуток підприємств.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов