Постанова № 53363084, 27.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2015 року № 826/21978/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України провизнання недійсною постанову про стягнення виконавчого збору О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 09.06.2015 ВП №47626517 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржена постанова є безпідставною та прийнята з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Закону України «Про іпотеку»

Відповідач - Міністерство юстиції України - заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 21.05.2015 відкрито виконавче провадження №47626517 з примусового виконання виконавчого напису №841 виданого 30.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. про звернення стягнення на нерухоме майно згідно з переліком, яке на підставі іпотечного договору №12/14/831, що посвідчений 08.06.2010 передано в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». За рахунок коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо сплати заборгованості ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» за кредитним договором по простроченим зобов'язанням у розмірі 3 312 075 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до долару США встановленого Національним Банком України станом на 30.04.2015 становить 69 708 686,10 грн.

Також, постановою від 21.05.2015 накладено арешт на нерухоме майно, що було передано в іпотеку.

В подальшому, постановою від 09.06.2015постанволено стягнути з боржника (позивача) виконавчий збір в сумі 6 970 868,61 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження постанови Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту оскарженої постанови суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури її прийняття.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що предметом оскарження є постанова про стягнення виконавчого збору, суду належить встановити чи мало місце невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного його виконання.

Як зазначено вище, постановою від 21.05.2015 відкрито провадження №47626517 з примусового виконання виконавчого напису №841 виданого 30.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. про звернення стягнення на нерухоме майно згідно з переліком та надано боржнику (позивачу) строк на добровільне виконання до 28.05.2015.

Копія постанови з супровідним листом направлена позивачу 26.05.2015 та отримана останнім 02.06.2015.

Згідно із частиною 1 ст.31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам ( ч. 1 ст.35 Закону).

Отже, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що перед початком дій щодо примусового виконання виконавчого документів, державний виконавець мав би пересвідчитися, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана боржником, та що строк визначений у постанові для добровільного виконання вже закінчився і відсутні підстави для відкладення виконавчих дій.

Матеріали справи підтверджують, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено позивачу 26.05.2015 супровідним листом від 21.05.2015 та отримано останньою 02.06.2015.

Зазначене вище виключало можливість здійснити добровільне виконання боржником рішення та свідчить про порушення відповідачем вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Законом України "Про виконавче провадження" обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого документу, станом на момент прийняття оскаржуваної постанови не було вчинено жодних виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.09.2015 у справі №761/24738/15ц задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса №841 виданого 30.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. про звернення стягнення на нерухоме майно згідно з переліком, яке на підставі іпотечного договору №12/14/831, що посвідчений 08.06.2010 передано в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В подальшому, постановою державного виконавця від 24.09.2015 зупинено виконавче провадження №47626517 з примусового виконання виконавчого напису №841 виданого 30.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. про звернення стягнення на нерухоме майно згідно з переліком, яке на підставі іпотечного договору №12/14/831, що посвідчений 08.06.2010 передано в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Враховуючи, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, боржник (позивач) не отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, отже був позбавлений можливості виконати виконавчий напис добровільно, станом на час вирішення справи виконавче провадження зупинено, отже при винесені оскаржуваної постанови відповідач діяв з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, як зазначено вище відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В даному випадку, позивач є іпотекодавцем та не є позичальником (боржником) за кредитним договором, отже з позивача підлягає стягненню лише сума, в межах вартості переданого в іпотеку майна, а не загальна сума заборгованості позичальника.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Частиною 8. ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до іпотечного договору №12/14/831 від 08.06.2010 загальна вартість предмету іпотеки на момент укладання договору становить 6 742 699 грн. Вартість предмета іпотеки на момент укладання цього договору не враховується при визначенні ціни іпотеки у майбутньому, у тому числі - під час звернення стягнення на нього Іпотекодежателем.

Відповідно до п. 4.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється відповідно до вимог статті 62 Закону.

Згідно ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи, що предметом спірного виконавчого провадження є примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотекодавець (позивач) та не є позичальником (боржником) за кредитним договором, тобто несе відповідальність за невиконання кредитного договору в межах вартості переданого в іпотеку майна, оскільки станом на час винесення оскарженої постанови вартість переданого в іпотеку майна відповідачем не встановлена, отже на думку суду відповідачем безпідставно визначено у оскарженій постанови виконавчий збір в сумі 6 970 868,61 грн. (10% від суми заборгованості ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана») є безпідставним.

Підсумовуючи викладене, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження отримана представником позивача після закінчення строку на добровільне виконання виконавчого документу, державним виконавцем не вчинялись дії з примусового виконання виконавчого документу, розмір виконавчого збору визначено з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, отже суд вбачає наявними підстави для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивач довів суду обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 09.06.2015 ВП №47626517.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур