Постанова № 53360882, 15.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року (16:00 год.) м. Київ№810/4654/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність реєстр. №2382 від 05.10.2015

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1016/4857/10/10 від 04.09.2015

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 02.09.2015 №379 "Про проведення планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.07.2013 по 31.12.2014".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 02.09.2015 № 379 «Про проведення планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.07.2013 по 31.12.2014» прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Враховуючи, що обсяг доходу позивача за 2014 рік є меншим за 20 млн. грн., а інші передумови для призначення проведення перевірки відсутні, позивач просить визнати спірний наказ протиправним та скасувати.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що обмеження, встановлені пунктом 3 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

А тому наказ №379 від 02.09.2015 було видано без порушення вимог, встановлених законом, для проведення перевірки позивача з питань своєчасності усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив позов залишити без задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання 08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Карла Маркса, будинок 51) зареєстрований якості фізичної особи-підприємця 11.07.2013, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №500184 від 16.07.2013 (а.с.8).

02.09.2015 начальником Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області видано наказ №379 «Про проведення планової документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1» (а.с.10)

Згідно даного наказу доручено управлінню доходів і зборів з фізичних осіб (ОСОБА_4О.) провести документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.07.2013 по 31.12.2014, перевірку провести з 14.09.2015 протягом 10 робочих днів.

Копію даного наказу №379 від 02.09.2015 про проведення перевірки разом з повідомленням №78 від 02.09.2015 (а.с.11) позивачем отримано 10.09.2015, що підтверджується листом Центру поштового звязку №3 Київської обласної дирекції від 23.09.2015 №12-675 (а.с.30).

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі план-графіку перевірок на ІІІ квартал 2015 року.

Позивач, вважаючи, що підстави для прийняття даного наказу відсутні, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу положень пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Пунктом 77.2 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що на законодавчому рівні визначено право відповідача на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, проводити планові виїзні перевірки, призначення яких здійснюється за наявності затвердженого плану-графіку шляхом видання відповідного наказу.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій податкових декларацій позивача про майновий стан і доходи за 2013 рік та за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, за 2013 рік становить 92288,00 гривень, за 2014 рік 414330,24 гривень, тобто менше 20 мільйонів (а.с.12-17).

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо проведення перевірки не подавав.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на проведення планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.07.2013 по 31.12.2014.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваний наказ прийнятий згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що після набрання чинності Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» видання контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірка повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії субєктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок потребує конкретизації дій контролюючих органів, що унеможливлює видання наказів із «загальними» формулюваннями щодо проведення перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки таке формулювання необґрунтовано розширює повноваження контролюючих органів, звуження яких як раз і було на меті законодавця.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що наказ №379 віл 02.09.2015 було прийнято для проведення перевірки своєчасності та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів без порушення вимог пункту 3 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 є безпідставними, оскільки абзацом 2 пункту 3 Розділу ІІ Перехідних положень даного закону надано право проводити перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари лише щодо вичерпного переліку питань, а саме: дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

А тому, відповідачем при прийнятті спірного наказу призначено перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.07.2013 по 31.12.2014, проведення якої прямо заборонено пунктом 3 розділу ІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014.

В запереченнях проти позову відповідач не погоджується з посиланням позивача в адміністративному позові на п.8 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України №76-VIII від 28.12.2014, оскільки на його думку позивач свідомо виключив частину винятків з зазначеної норми, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76VIII від 28.12.2015 установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Суд вважає, що вказана норма не регулює спірні правовідносини, оскільки визначає права інших контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, по проведенню перевірок в період з січня по червень 2015 року.

В той же час, єдиним нормативним документом щодо порядку та підстав проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України є Податковий кодекс України, а обмеження у проведенні перевірок якої встановлений пунктом 3 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів».

Більш того суд зазначає, що в адміністративному позові відсутні посилання позивача на п.8 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України №76-VIII від 28.12.2014 в обґрунтування позовних вимог, а тому заперечення відповідача проти позову в цій частині є безпідставними.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на лист Державної фіскальної служби №6098/7/10-36-17 від 12.06.2015 «Про формування план-графіку на ІІІ квартал 2015 року» з якого слідує, що до розділу 3 плану-графіку документальних перевірок відбираються платники податків - самозайняті особи, які є фізичними особами-підприємцями, мають обсяг доходу більше 20 млн. грн. і більше за попередній календарний рік, ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, декларують суми відшкодування податку на додану вартість або проводять незалежну професійну діяльність, при цьому сплачують податки, збори, інші платежі, за реєстраційними даними мають ознаку « 0» - платник податків за основним місцем обліку», та за даними проведеного до перевірочного аналізу мають найбільшу кількість ризиків щодо несплати податків, зборів та внеску.

З метою включення до план-графіку документальних перевірок платників податків, які мають найбільш високий ступінь ризику щодо несплати податків, зборів, внеску, відповідно до критеріїв ризиків з урахуванням обмежень встановлених Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів» Департаментом ДФС здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності самозайнятих осіб, які підлягають включенню до проекту плану-графіку на ІІІ квартал 2015 року та додано результати зведеного аналізу за окремими категоріями ризику до вищенаведеного листа.

На виконання листа ДФС №6098/7/10-36-17 від 12.06.2015 відповідачем складено інформаційно-аналітичну довідку щодо діяльності самозайнятої особи ФОП ОСОБА_1, який включається до плану-графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання на ІІІ квартал 2015 року (а.с.36) та включено ФОП ОСОБА_1 до плану-графіку комплексних документальних перевірок на ІІІ квартал 2015 року (а.с.35).

З наведеного слідує, що відповідач мав здійснити доперевірочний аналіз та скласти інформаційно-аналітичні довідки для включення до плану-графіку перевірок позивача з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 3 розділу ІІІ Перехідних положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Субєкт владних повноважень зобовязаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Проте, приймаючи спірний наказ, відповідач діяв всупереч зазначеним вище вимогам.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що ініціювання податковим органом документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у тому вигляді, в якому воно відображено в наказі від 02.09.2015 № 379, вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті спірного наказу діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

У звязку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для визнання протиправним та скасування наказу, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1218,00 грн. згідно квитанції № 6410024 від 14.09.2015.

В судовому засіданні 15.10.2015 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 20.10.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 02.09.2015 №379 "Про проведення планової документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1".

3. Стягнути судовий збір в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання 08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Карла Маркса, будинок 51) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39466731, місцезнаходження юридичної особи: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 2)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.