Рішення № 53360332, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/113

12.10.11

За позовом Виробничо-будівельний кооператив «Опора»

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Штрайф Баулогістик Україна»

Про стягнення заборгованості 89 056,26 грн

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача не з»явились

від відповідача не з»явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Штрайф Баулогістик Україна»звернулось до суду з позовом про стягнення з Виробничого –будівельного кооперативу «Опора»суму боргу в розмірі 89 056,26 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі –65 897,50 грн., пені 6 695,19 грн., збитки від інфляції в сумі 12 915,94 грн. та 3% річних в сумі 3 547,63 грн.

Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань, які випливають з угоди на виконання робіт баштовим краном на об’єкті будівництва «Елінг-Центр із рятувальною станцією і пляжними спорудженнями в смт. Гурзуф. «Лагуна».

Ухвалою суду від 29.07.11 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 19/37 та призначено розгляд справи на 15.08.11 р.

Розгляд по справі відкладався.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, 20.09.2011 року до відділу діловодства суду подав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні та просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання 12.10.2011 року не з»явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не надано..

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.10.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.01.2009 року між ВБК «Опора»(«Замовник») та ТОВ «Штрайф Баулогістик Україна»(«Підрядник») було укладено угоду № 93000085-110 на виконання робіт баштовим краном на об’єкті будівництва «Елінг-Центр із рятувальною станцією і пляжними спорудженнями в смт. Гурзуф. «Лагуна».

З листа № 651 від 14.10.2009 року вбачається, що між ВБК «Опора»та ТОВ «Штрайф Баулогістик Україна»було розірвано угоду № 93000085-110 від 29.01.2009 року в зв’язку з відсутністю об’єкта будівництва. Одночасно позивач просив ТОВ «Штрайф Баулогістик Україна»повернути ВБК «Опора»завчасно сплачену за умовами угоди плату за демонтаж бакенного крану в розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи платіжним дорученням № 410 від 11.02.2009 року та вивіз бакенного крану в розмірі 65 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 718 від 31.03.2009 року).

Наявність заборгованості між сторонами підтверджується Актом звірення взаємних розрахунків між ВБК «Опора»та ТОВ «Штрайф Баулогістик Україна»від 31.10.2009 р., згідно акту заборгованість ТОВ «Штрайф Баулогістик Україна»перед ВБК «Опора»становить 65 897,50 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази.

Відповідач свої зобов'язання за угодою не виконав оплату не провів.

Позивач звертався до Відповідача з вимогами погасити заборгованість. Так, 01.06.2009 року відповідачу було направлено претензію за вих.. № 706.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за угодою складає 65 897,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з огляду на таке.

Внаслідок укладення угоди № 93000085-110 на виконання робіт баштовим краном на об’єкті будівництва «Елінг-Центр із рятувальною станцією і пляжними спорудженнями в смт. Гурзуф. «Лагуна»від 29.01.2009 року між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, судом встановлений факт порушення відповідачем договірних зобов’язань.

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 6 695,19 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені правомірною , обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також, на суму боргу позивач правомірно нараховує 3% річних у розмірі 3 547,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 915,94 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 901 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Штрайф Баулогістик Україна» (02121, м. Київ, вул.. Колекторна, 1-Д, ІНН 337791126517, р\р 2600501010029 Київська філія ВАТ «Кредобанк», МФО 321897) на користь Виробничо-будівельного кооперативу «Опора»(99014, м. Севастополь, вул.. Правди, 10, р\р 26009945613201 в КРФ АКБ Укрсоцбанк», м. Симферополь, МФО 324010, ОКПО 23010685), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі –78 813 (сімдесят вісім тисяч вісімсот тринадцять) грн. 44 коп., пеню у розмірі –6 695 (шість тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 19 коп., три відсотки річних у розмірі –3 547 (три тисячі п’ятсот сорок сім) грн. 63 коп., державне мито у розмірі –890 (вісімсот дев’яносто) грн. 56 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 13.10.11 р.