Постанова № 53360331, 02.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року ( 14 год. 25 хв.)Справа № 808/5427/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання Мєдніковій Р.О.

та представників

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.09.2015

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 436/8/08-70-10 від 26.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ», м. Запоріжжя

до відповідача: Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000164/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» на підтвердження митної вартості товарів (хімічної продукції, придбаної у «Centrum Metal Odczynniki Chemiczne Midas - Investment Spуіka z Ograniczon№ Odpowiedzialnoњci№, Sp.K») було надано всі необхідні документи, визначені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. На думку товариства, відповідач неправомірно направив вимогу про витребування з позивача документів, які надаються лише за їх наявності та відмовив позивачу в митному оформленні товару, саме з тих підстав, що таких документів немає в наявності. Також вважає, що виявлені Запорізькою митницею «розбіжності» не спростовують митну вартість товару, а відтак, Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000164/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 02 жовтня 2015 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 25.09.2015 вих. №959/92/08-10-10 посилається на те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи надані до митного контролю та митного оформлення, містять розбіжності. Тому, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, 20.07.2015 декларанту була предявлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також було зазначено, що декларант за бажанням може подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Декларантом не було подано в повному обсязі документи, які б підтверджували митну вартість товару, а також декларант відмовився від подання додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товару у повному обсязі. У звязку із цим, відповідач вважає що Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000164/2 від 24.07.2015 винесене митним органом у відповідності до вимог чинного законодавства. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повінстю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні 02 жовтня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

02 липня 2015 року між «CENTRUM METAL ODCZYNNIKI CHEMICZNE MIDAS - INVESTMENT SPУЈKA Z OGRANICZONҐ ODPOWIEDZIALNOЊCIҐ, SP.K», що є юридичною особою за законодавством Польщі «Продавець», з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» м. Запоріжжя, Україна, що є юридичною особою за законодавством України - «Покупець», з іншої сторони, укладено контракт №15223/ІМ.

Відповідно до пункту 1 Контракту №15223/ІМ в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, продавець зобовязується продати, а покупець придбати товар (продукцію) згідно специфікаціям і умовам, визначеним у відповідних додатках до вказаного договору.

Згідно з додатком 1 від 02.07.2015 сторонами контракту погоджено придбання товару - хімічну продукцію «SODIUM MOLYBDATE DEHYDRATE» (молібдат натрію дигідрат).

Для здійснення митного оформлення товару, 20 липня 2015 року позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до м/п «Запоріжжя центральний» Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/011616.

Разом з ВМД позивачем були надані наступні документи: контракт №15223/ІМ від 02.07.2015; додаток № 1 від 02.07.2015 до Контракту №15223/ІМ, інвойс №I/000070/СМ/15 від 10.07.2015; накладна ТММ № НОМЕР_1 від 09.07.2015; сертифікат якості №б/н від 07.07.2015; рахунок № 14654 від 17.07.2015 на сплату послуг Експрес доставки, офіційний прайс виробника від 01.06.2015, калькуляція виробника від 01.06.2015, замовлення № 150741 від 01.07.2015, лист безпеки № 003/AL/CLP/E від 01.08.2013.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару містять розбіжності:

- в назві товару в замовленні № 150741 від 01.07.2015, додатку № 1 до контракту від 02.07.2015 (SODIUM MOLYBDATE DEHYDRATE) та в інвойсі №I/000070/СМ/15 10.07.2015 (SODIUM MOLYBDATE 2-HYDRATE TECHNICAL GRAD);

- замовленням № 150741 від 01.07.2015 передбачено, що інвойс має містити повну інформацію про банк продавця (згідно контракту), а інвойс №I/000070/СМ/15 від 10.07.2015 містить неповну інформацію, а саме: відсутня інформація про місцезнаходження банку продавця;

- замовленням № 150741 від 01.07.2015 передбачено надіслання електронною поштою таких обовязкових документів, як рахунок-фактура та експортна декларація країни відправлення, але до митного оформлення вищезазначені документи надані не були.

Тому, 20 липня 2015 року відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, декларанту була предявлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікації виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.6 ст. 53 Митного кодексу України.

24 липня 2015 року позивач на виконання вимоги митного органу надав відповідачу витребувані додаткові документи, а саме: виписка з бухгалтерської документації № 24-07/39-15 від 24.07.2015; відповідь на повідомлення від 24.07.2015.

24 липня 2015 року митним органом прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2015/000164/2, відповідно до якого визначено митну вартість за другорядним методом визначення митної вартості 2 г резервним, з розрахунку 17,92 дол. США за 1 кг товару.

Також, 24 липня 2015 року в оформлені МД № 112050000/2014/011616 від 20 липня 2015 року було відмовлено, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00343.

24 липня 2015 року товар випущено у вільний обіг за ВМД №112050000/2015/012048 під гарантію.

Не погодившись із рішенням Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 24.07.2015 № 112050000/2015/000164/2, ТОВ «ЛОГІСТ-ХІМ» звернулось до суду із вказаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобовязаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини пятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та пятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та пятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №112050000/2015/011616 від 20.07.2015 були подані всі документи, передбачені ч 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності.

Зокрема, наявна розбіжність в назві товару в замовленні № 150741 від 01.07.2015, додатку № 1 до контракту від 02.07.2015 (SODIUM MOLYBDATE DEHYDRATE) та в інвойсі №I/000070/СМ/15 10.07.2015 (SODIUM MOLYBDATE 2-HYDRATE TECHNICAL GRAD). Крім того зазначено, що замовленням № 150741 від 01.07.2015 передбачено, що інвойс має містити повну інформацію про банк продавця (згідно контракту), а інвойс №I/000070/СМ/15 від 10.07.2015 містить неповну інформацію, а саме: відсутня інформація про місцезнаходження банку продавця. Також, замовленням № 150741 від 01.07.2015 передбачено надіслання електронною поштою таких обовязкових документів, як рахунок-фактура та експортна декларація країни відправлення, але до митного оформлення вищезазначені документи надані не були.

Суд вважає, що частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутні такі документи, як замовлення та декларація країни відправлення, тому митний орган не може встановлювати в них розбіжності чи неповноту відомостей. До того ж, вказані документи не впливають на числове значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Також, митницею виявлені розбіжності у додатку № 1 до контракту та інвойсі.

Щодо неповноти відомостей в інвойсі суд зазначає таке.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу). Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та у рахунку-проформі.

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture,нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Тобто, рахунок-фактура - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку.

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тож, відсутність повної інформації про банк продавця в інвойсі не може бути перешкодою для ідентифікації з боку митного органу вказаного документу щодо поставки оцінюваного товару. Більш того, вказана інформація безпосередньо не стосується ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за товар.

Відносно посилань відповідача на неоднакове написання назви товару у додатку № 1 до контракту та інвойсі суд зазначає, що «DEHYDRATE» та «2-HYDRATE» є однаковим за значенням термінами, що є допустимим та взаємозамінним у найменуванні хімічних сполук. Крім того, виявлені митним органом розбіжності у написанні назви товару, що поставляється, не впливає на числове значення складових митної вартості товару та не підтверджує обраний метод його визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а також не міг бути перешкодою для ідентифікації з боку митного органу вказаних документів щодо поставки оцінюваного товару.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Суд зясовано, що виявлені у вказаних документах неточності чи неповнота інформації не надавали митниці права на витребування додаткових документів.

З наданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що документи, які надавались митному органу під час митного оформлення, містять відомості про умови поставки товару та жодним чином не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

У судовому засіданні представником відповідача, відповідно до ст.71 КАС України, також не доведено наявність обставин, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Тому, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із декларацією митної вартості були подані всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, які давали змогу Запорізької митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Проте, слід все ж таки зазначити, що не дивлячись на відсутність у митниці правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів, позивачем все ж таки додатково були подані: виписка з бухгалтерської документації № 24-07/39-15 від 24.07.2015; відповідь на повідомлення від 24.07.2015.

Так, декларантом у відповіді розяснено від 24.07.2015, що розбіжності у назві товару не стосуються числового значення митної вартості, є загальноприйнятими обидві назви; відсутність інформації про місцезнаходження банку не стосуються числового значення митної вартості; рахунок-проформа є обовязковим тільки у випадку, якщо товар не є обєктом купівлі-продажу, а копія експортної декларації не є обовязковою для подання, а також вона відсутня у відповідача; каталоги, специфікації, виробника товару надано прайс-листи. Каталоги, спеціфікації, прайс-листи виробника товару є взаємозамінними документами за повідомленням ДМСУ № 15/1-152-2/2372 від 20.12.12.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД №100260002/2015/169510 від 30.01.2015.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Отже, суд не погоджується з твердженням відповідача, викладеним в Рішенні про коригування митної вартості товарів № 112030000/2014/000164/2 від 24.07.2015, про те, що декларант відмовився від надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, оскільки всі необхідні документи для її визначення вже були надані позивачем при митному оформленні. А щодо виявлених розбіжностей, то вони не стосуються числових значень та перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару, а деякі встановлені розбіжності взагалі виявлені не в обовязкових для подання документах, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000164/2 від 20.05.2015, а відтак його слід визнати протиправним та скасувати.

У звязку із цим, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000164/2 від 24.07.2015.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТ-ХІМ» 73,08 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЛ.Я. Максименко