Постанова № 53360110, 09.11.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року м.Житомир справа № 806/4689/14

час прийняття: 11 год. 45 хв. категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Маленька Ю.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи: Управління Держземагенства в Житомирському районі Житомирської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним розпорядження від 29.12.2012 р. №1185,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання незаконним розпорядження "Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Глибочицької сільської ради" від 29.12.2012р. №1185.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і зазначили, що на підставі рішення загальних зборів колгоспу "Будівник комунізму" с.Глибочиця (підрозділ с.Хінчанка) від 26.01.1968року Позивач користується земельною ділянкою площею 0,15га, що розташована за межами міста Житомир зі сторони с.Глибочиця. В 2014році при зверненні Позивача щодо оформлення права власності на вказану земельну ділянку стало відомо, що оскаржуваним розпорядженням надано дозвіл на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку іншим особам, а саме - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Земельна ділянка площею 0,15га у Позивача в установленому порядку не вилучалася, а тому, на думку представників Позивача, оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник Відповідача, Житомирської районної державної адміністрації, проти позову заперечила і пояснила, що оскаржуване розпорядження було видане в повній відповідності до вимог чинного на той час земельного законодавства. На думку представника Відповідача, при розгляді звернень ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були відсутні підстави, передбачені ст.118 Земельного кодексу України, для відмови в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою.

Крім того, як пояснила представник Відповідача, у Позивача відсутні жодні належні докази про те, що зазначена ним земельна ділянка площею 0,15га є саме тією спірною земельною ділянкою, на частини якої надано дозвіл ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою.

Представник Управління Держземагенства в Житомирському районі Житомирської області, Третьої особи по даній справі, проти позову заперечив і підтримав доводи представника Відповідача.

Треті особи по даній справі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судові засідання не прибули, про дату, час і місце судових засідань були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та заперечення представника Відповідача, Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав розгляду звернень громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення такої земельної ділянки регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами частини шостої ст.118 Земельного кодексу України, в редакції на день виникнення спору, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

В судовому засіданні встановлено, що саме у відповідності до вказаних вимог 23.11.2012року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші громадяни, що перелічені в додатку №1 до оскаржуваного розпорядження, звернулися до Відповідача щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок за межами населеного пункту з метою передачі їх у власність для ведення садівництва. До заяв були додані копії паспортів, ідентифікаційного коду та викопіювання із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки (а.с.91-94 т.1).

За результатами розгляду вказаних звернень Відповідачем було винесено оскаржуване розпорядження "Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Глибочицької сільської ради" від 29.12.2012р. №1185 (а.с.5-6 т.1).

Як зазначено в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Ні в позовній заяві Позивача, ні в поясненнях його представників в судовому засіданні не зазначено жодних доводів та не надано жодних доказів того, що місце розташування спірної земельної ділянки, зазначеної в оскаржуваному розпорядженні Відповідача, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, на день прийняття оскаржуваного розпорядження були відсутні підстави, передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, для відмови ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншим громадянам, що перелічені в додатку №1 до оскаржуваного розпорядження, для відмови в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення цих земельних ділянок.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави також вважати, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Більш того, суд зазначає, що в подальшому були внесені зміни до цієї статті Земельного кодексу України, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки без відповідного розпорядження уповноваженого органу.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача та його представників, що при винесенні оскаржуваного розпорядження не було враховано, що Позивач користується земельною ділянкою площею 0,15га, на частини якої надано дозвіл ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою, з огляду на таке.

По-перше, суду не надані жодні належні та допустимі докази про те, що зазначена Позивачем земельна ділянка площею 0,15га є саме тією спірною земельною ділянкою, на частини якої надано дозвіл ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою.

При дослідженні в судовому засіданні планів відведення земельних ділянок, їх кадастрових планів, експлікації земель та протоколів погодження меж таких земельних ділянок встановлено, що вони не містять посилок на те, що зазначена Позивачем земельна ділянка є хоча б суміжною із земельними ділянками, на які розроблялася документація із землеустрою на підставі оскаржуваного розпорядження (а.с.119-166 т.1).

Ці обставини підтвердили в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, працівники ТОВ "Земельна агенція", що виготовляла зазначену документацію із землеустрою.

По-друге, суд не ставить під сумнів наявність у Позивача права на користування певною земельною ділянкою площею 0,15га, розташованою за межами міста Житомир зі сторони с.Глибочиця, наданою на підставі рішення загальних зборів колгоспу "Будівник комунізму" с.Глибочиця (підрозділ с.Хінчанка) від 26.01.1968року.

Одночасно суд зазначає, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є виключно правомірність винесення оскаржуваного розпорядження в розумінні вимог ст.118 Земельного кодексу України, а не спір щодо права користування чи права власності Позивача чи інших осіб на певну земельну ділянки. Такий спір може буди предметом судового розгляду виключно в межах іншої справи в суді загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, судом встановлено, що на день прийняття оскаржуваного розпорядження були відсутні підстави, передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, для відмови ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншим громадянам, що перелічені в додатку №1 до оскаржуваного розпорядження, для відмови в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення цих земельних ділянок.

При прийнятті вказаного розпорядження не було допущено порушення прав Позивача, а тому відсутні підстави для визнання розпорядження Житомирської районної адміністрації "Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність для ведення садівництва на території Глибочицької сільської ради" від 29.12.2012р. протиправним та його скасування, та відсутні підстави для задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати ОСОБА_4 відшкодуванню не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 11 листопада 2015 р.