Постанова № 53360042, 21.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/2233/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 представника відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ПАТ "Комерційний банк "Аксіома" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000288824/0

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «АКСІОМА» (далі позивач або ПАТ «КБ «АКСІОМА») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі відповідач або СДПІ по роботі з великими платниками у м. Дніпропетровську) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000288824/0 від 08.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 50861,25 грн. (16953,75 грн. за основним платежем, 33907,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначають, що податкове повідомлення-рішення №0000288824/0 від 08.09.2010 року прийняте відповідачем за наслідками перевірки є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Представники відповідача, проти позову заперечують, просять залишити позовну заяву без задоволення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «СИГМАБАНК», правонаступником якого є ПАТ «КБ «АКСІОМА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено Акт №1940-08-04-33972230 від 27.08.2010 року (далі акт перевірки), яким встановлено порушення ПАТ «КБ «АКСІОМА» п.п. «в» п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п.16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в частині виплати нерезиденту 0 Компанії «MegaQuotes Software Corp», Багамські острови, доходів типу «роялті». ПАТ «КБ «АКСІОМА» не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок у загальній сумі 16953,75 грн., а саме занижено суми податку з доходу нерезидента за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року всього у сумі 16953,75 грн., у т.ч.:

2007 рік у сумі 5681,21 грн. у тому числі:

-у 2-му кварталі 2007 року у сумі 5681,25 грн.,

2008 рік у сумі 11272,50 грн., у тому числі:

-у 1-му кварталі 2008 року у сумі 6817,50 грн.,

-у 2-му кварталі 2008 року у сумі 4455,00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було винесено податкове повідомлення-рішення №0000288824/0 від 08.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 50861,25 грн. (16953,75 грн. за основним платежем, 33907,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивачем зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Рішенням Державної податкової адміністрації, спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про результати розгляду первинних скарг скарги №32808/10/25-008 від 10.11.2011 року податкове повідомлення-рішення №0000288824/0 про сплату визначеного податкового зобовязання зі сплати до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 50861,25 грн. залишено без змін, а скарги голови правління ПАТ «СИГМАБАНК» ОСОБА_7 від 16.09.2010 року №01/955 та №01/956 без задоволення.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «АКСІОМА» не згодне із рішенням відповідача, тому звернулось до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що не згодні із висновками, викладеними відповідачем у акті перевірки №1940-08-04-33972230 від 27.08.2010 року та податковому повідомленні-рішенні №0000288824/0 від 08.09.2010 року. Вважають, що витрати на придбання компютерної програми не відносяться до роялті і не включаються до складу валових витрат, оскільки підлягають амортизації за правилами ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Окрім того, представники позивача зазначили, що витрати по сплаті авторської винагороди за користування компютерною програмою не можуть бути визначені одночасно як роялті і як основні фонди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою встановлено, що між Закритим Акціонерним товариством «Акціонерний комерційний Банк «СИГМАБАНК» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «АКСІОМА» - Ліцензіат) та Компанією «MegaQuotes Software Corp.» - (Ліцензіар), було укладено угоду від 23.01.2007 року №MT4/ Sgma-07(далі Угода).

Згідно умов угоди, Ліцензіар Компанія «MegaQuotes Software Corp.» є законним власником виключних майнових прав на використання Системи, належним чином зареєстрованим в Російському агентстві по патентам і товарним знакам, створеної для організації брокерського обслуговування клієнтів, здійснюючих торгівлю через Інтернет.

Відповідно до положень угоди, Ліцензхіат придбав майнові права на цільове використання інформаційно-торгівельної системи «MetaTrader» - програмного забезпечення для ЕОМ (далі Система).

Проаналізувавши умови угоди від 23.01.2007 року №MT4/ Sgma-07, суд дійшов до висновку, що умови угоди передбачають одержання ПАТ «КБ «АКСІОМА» за винагороду, виплачену Нерезиденту, права на користування авторським правом на компютерні програми, без права відчуження такої Системи та не скриваючи право власності на систему Нерезидента. Таким чином, дана угода підпадає під поняття «роялті».

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон №334) встановлено, що роялті це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми , інші записи нп носіях інформації. відео або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знаку на товари і послуги чи торгової марки, дизайну секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового , комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Угодою від 23.01.2007 року №MT4/ Sgma-07 встановлено, що Позивач отримав право на використання (користування) системи, а отже суд вважає, що право володіння або розпорядження Системою чи отримання Системи у власність за таких умов виключається.

За своєю економічною суттю роялті є відрахуваннями (сумами), що сплачуються періодично залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) за використання відповідного обєкту інтелектуальної власності), а отже у податковому обліку такі виплати відносяться до особливого виду витрат платника податку.

Підпунктом 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 закону №334 до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Положенням Закону №334 обумовлено, що роялті є особливим видом витрат платника податку і до складу валових витрат платника включаються витрати саме з виплатою роялті.

З аналізу вищезазначеного законодавства вбачається, що платник податку, який сплачує роялті, має право відносити такі виплати до складу валових витрат в межах фактично сплачених сум після отримання від нерезидента результатів таких послуг за умови належного документального їх оформлення та звязку цих витрат з господарською діяльністю.

Стосовно твердження Позивача щодо існування у Законі №334 спеціальних норм відображення витрат на придбання компютерних програм, відповідно до яких дані витрати включаються до 4 групи основних фондів та підлягають амортизації за правилами визначеними у пп.8.3.1 п.8.3 ст. 8 Закону №334, де норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у розмірі 15 відсотків, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону №334 визначено, що нематеріальні активи це обєкт інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому, відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку.

Статтею 177 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) обєктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуг, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні цінності.

Перелік обєкта права інтелектуальної власності визначено ст. 420 ЦК України.

Правом інтелектуальної власності відповідно до п. 1 ст. 48 ЦК України є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до положень Книги IV ЦК України одним із майнових прав інтелектуальної власності на обєкт інтелектуальної власності з правом на використання цього обєкта є виключне право дозволяти використання обєкта.

Стаття 419 ЦК України визначає, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Проаналізувавши вказане законодавство, суд доходить до висновку, що у разі коли підприємство володіє правом інтелектуальної власності на обєкт інтелектуальної власності яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий обєкт шляхом надання ліцензіату права на використання цього обєкта, але при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу обєкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений обєкт (ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на обєкт без набуття права власності на нього), то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають законодавчому поняттю «роялті».

Таким чином, твердження позивача про правомірність віднесення Системи до основних фондів (нематеріальних активів) є хибним, оскільки для цього необхідно володіти обєктом інтелектуальної власності на праві власності. Умови з угоди передбачають лише право використання Системи без переходу права власності на неї.

Згідно із п.1.21 ст. 1 Закону №334 доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Пунктом 13.1 ст.13 Закону №334 преедбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом іх надходження з України, від провадження господарської діяльності (у т.ч за рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей ст. 13 під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Оподаткування таких доходів здійснюється згідно з правилами, встановленими п.13.2 ст.13 Закону №334, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 16.13 ст. 16 Закону №334 передбачено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи нерезидента несуть платники податку, які проводять відповідні виплати.

Перерахування зазначеного податку здійснюється до/або разом із здійсненням таких витрат.

Отже, суд дійшов до висновку, що оплата за отримані майнові права на Систему (виплата авторської нагороди), яка була здійснена ПАТ «КБ «АКСІОМА», є в розумінні діючого законодавства України доходом нерезидента із джерелом його надходження з України типу «роялті» та підлягає оподаткуванню згідно п. 13.2 ст. 13 Закону №334 і тому СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську правомірно знято з амортизаційних відрахувань суму 16953,75 грн. та включено до складу валових витрат.

Представники позивача при обґрунтуванні своїх позовних вимог посилаються на акт перевірки №290-08-04-33972230 від 02.08.2008 року, відповідно до якого СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську не було виявлено будь-яких порушень законодавства України при відображенні позивачем операцій, що здійснювалися на підставі угоди.

Суд при дослідженні доказів, не бере вказаний акт перевірки, оскільки предметом розгляду даної справи є результати перевірки, які відображені в акті перевірки №1940-08-04-33972230 від 27.08.2010 року та податковому повідомленні-рішенні №№0000288824/0 від 08.09.2010 року.

Окрім того, суд зазначає, що акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання і не є нормативно-правовим актом.

Податкова звітність ґрунтується на нормативно-правових актах, чинних на момент ведення такої звітності.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську правомірно винесене податкове повідомлення-рішення №0000288824/0 від 08.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 50861,25 грн. (16953,75 грн. за основним платежем, 33907,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено неправомірність дій та висновків відповідача.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКСІОМА» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АКСІОМА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21.03.2012 року

Суддя ОСОБА_1