Постанова № 5335988, 06.04.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-а-93/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Маймур Ф.Ф.,

при секретарі – Мащук В.Ю.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення суми. (а.с. 3-8)

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона перебуває на обліку у відповідача та їй призначена та виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак зазначена допомога та допомога при народженні дитини виплачувалась позивачу протягом жовтня 2007 року по жовтень 2008 року у розмірах, що не відповідають встановленим Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», враховуючи що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які встановлювали розмір такої допомоги, були визнані рішенням ОСОБА_2 Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). На звернення позивача щодо здійснення доплати належних позивачу сум, відповідач відмовив позивачу, а тому позивач просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови виплатити їй недоотримані суми державної допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по жовтень 2008 року включно, зобов’язати відповідача виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з листопада 2008 року по вересень 2010 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а також стягнути з відповідача судові витрати. (а.с. 3-8)

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. (а.с. 24)

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом у судовому засіданні встановлено, що позивач є матір’ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження 1-КИ № 147643 від 02.10.2007 року. (а.с. 12)

У судовому засіданні також встановлено, що позивач у зв’язку із народженням дитини перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується поясненнями позивача у судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується копією довідки про отримання допомоги. (а.с. 13)

У судовому засіданні встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що з вересня 2007 року по вересень 2008 року позивач отримувала допомогу при народженні дитини у наступних розмірах: у вересні 2007 року – 3 400,00 грн., та з жовтня 2007 року по вересень 2008 року – по 425,00 грн. щомісяця, а разом позивач отримала 8 500,00 грн., та починаючи з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року - допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у наступних розмірах: за жовтень 2007 року – 81,18 грн., за листопад 2007 року – 107,73 грн., за грудень 2007 року – 110,88 грн., а з січня-жовтень 2008 року – по 130,00 грн. на місяць, ці обставини підтверджуються довідкою про отримання допомоги від 11.11.2008 року № 3636. (а.с. 13)

У судовому засіданні також встановлено, що 10.11.2008 року позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та доплати належних їй сум допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується копією вказаної заяви та поясненнями позивача у судовому засіданні. (а.с. 14)

У відповідь на подану 10.11.2008 року заяву позивач отримала від відповідача лист від 12.11.2008 року № 3654 з відмовою відповідача щодо здійснення перерахунку та доплати такої допомоги, ці обставини підтверджуються копією зазначеного листа. (а.с. 15-16)

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про ОСОБА_2 Суд України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішення ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до преамбули Закону України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно статті 3 вказаного Закону, до видів державної допомоги сім'ям з дітьми відносяться одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, що діяла на момент виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин щодо виплати допомоги при народженні дитини) о дноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» регламентовано, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) встановлено, що р озмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Згідно п. 14 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зупинено на 2007 рік.

Відповідно до абз. 1 та 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії частини 1 ст. 15 та п. 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та абзац 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 73 Закону України «Про ОСОБА_2 Суд України» ОСОБА_2 Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.

За змістом ст. 74 Закону України «Про ОСОБА_2 Суд України» ОСОБА_2 Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

В силу п. 5 резолютивної частини Рішення ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення ОСОБА_2 Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено розмір прожиткового мінімуму на 2007 рік для дітей віком до 6 років, а саме : з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2008 рік визначений в статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» та становить: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня – 538 гривень, з 1 липня – 540 гривень, а з 1 жовтня – 557 гривень.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не доплатив позивачу за 2007 рік допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та відповідно до розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, затвердженого статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме: за жовтень 2007 року 388,82 грн. (470,00 грн. – 81,18 грн.), за листопад 2007 року – 362,27 грн. (470,00 грн. – 107,73 грн.), за грудень 2007 року – 359,12 грн. (470,00 грн. – 110,88 грн.), а разом 1 110,21 грн. та відповідно до розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, затвердженого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.», за 2008 рік – за січень-березень 2008 року – по 396 грн. на місяць, за квітень-червень 2008 року – по 408 грн. на місяць, за липень-вересень 2008 року – по 410 грн. на місяць, за жовтень 2008 року – 427 грн., а разом 4 069,00 грн., та загалом за жовтень 2007року - жовтень 2008 року – 5 179,21 грн.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд виходив з принципів пріоритетності прав громадян України, гарантованих Конституцією України, а також з принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, регламентованого нормами прямої дії – Конституції України.

Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, ОСОБА_2 Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому ОСОБА_2 Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена» (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини). Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_2 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, вирішуючи вимоги позивача до відповідача при визнання дій відповідача щодо відмови виплатити недоотримані суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , суд враховує наявність у позивача права на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» , наявність зобов’язання держави перед позивачем щодо здійснення виплати такої допомоги та розмір допомоги гарантований державою, право на яку позивач має виходячи з її спеціального соціального статуту – матері дитини віком до трьох років, зміст та обсяг якого не може підлягати звуженню, беручи до уваги, що відмова відповідача у здійснені доплати належних позивачу сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призвела до порушення законних прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними та стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок погашення недоплаченої соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року у розмірі 5 179, 21грн.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги при народженні дитини, суд виходить з того, позивач такі свої вимоги обґрунтовує положеннями Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до ст. 10 якого (в редакції, яка діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин) такий вид допомоги на підставі положень зазначеного нормативного акту надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Враховуючи, що у судовому засіданні було встановлено, що позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про зобов’язання відповідача виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з листопада 2008 року по вересень 2010 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», суд приходить до висновку, що позивачу необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а рішення судів відповідно ст. 124 Конституції України підлягають обов’язковому виконанню, крім того рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим та зрозумілим для сторін, які мають його виконувати, а тому зобов’язання відповідача здійснювати відповідні дії на підставі конкретного нормативно-правового акта на майбутнє, враховуючи, що до положень останнього можуть бути у встановленому законом порядку внесені зміни та доповнення, або він взагалі може втратити чинність у зв’язку із прийняттям будь-якого іншого нормативно-правового акта, що регулює подібні правовідносини, є неможливим.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 94 КАС України, і приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 1 ст. 1, ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 10, 13, 15, п. 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», абз. 3 ч. 2 ст. 56, ст. 62, п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 73, 74 Закону України «Про ОСОБА_2 Суд України», Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ст.ст. 2, 9, 11, 12, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради щодо відмови у перерахунку та виплаті соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 39/41, код ЄДРПОУ 03192454) на користь ОСОБА_1 (49100, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 4/404, ІПН НОМЕР_1) у рахунок погашення недоплаченої соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року у розмірі 5 179 (п’ять тисяч сто сімдесят дев’ять) грн. 21 коп.

ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позову - відмовити .

Постанову суду може бути оскаржено у Апеляційний Адміністративний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур