Ухвала суду № 53359763, 11.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/13792/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Макаренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.

при секретарі - Бугай О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 квітня 2013 року та 27 травня 2013 року між сторонами укладено договори банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів №№ 531/2013-222 та 641/2013-222, згідно умов яких позивач здійснив внески грошових коштів на суму 941795,00 грн. В свою чергу банк зобов'язувався нараховувати та виплачувати проценти у розмірі 18,25 процентів річних на фактичний залишок коштів на вкладному рахунку. У зв'язку з відмовою відповідача повернути вклад, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вкладами. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.07.2014 року з відповідача на користь стягнено грошові кошти в сумі 978995,90 грн., але відповідач фактично повернув кошти лише 29 грудня 2014 року. Таким чином, кошти за банківським вкладом у період з 18.06.2014 року по 29.12.2014 року залишались у користуванні банку. Позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 15609,24 грн., інфляційні втрати в сумі 127661,06 грн., проценти на банківський вклад в сумі 94963,00 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 4 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 три процента річних в сумі 15609,24 грн, інфляційні втрати в сумі 127661,06 грн, проценти, нараховані на банківський вклад в сумі 94963 грн. а всього 238233,30 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Хрещатик» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що судом не враховано, що строк договорів банківського вкладу сплинув 18 квітня 2014 року та 27 травня 2014 року, а тому проценти не підлягають нарахуванню. У банку не було зобов'язання перед позивачем за договорами банківського вкладу, а відтак - три процента річних не підлягають стягненню. Неповернення коштів позивачу мало місце через її прострочення щодо внесення коштів на банківський рахунок. Банк не несе відповідальності за ст. 625 ЦК України, так як прострочення грошового зобов'язання не настало.

В судовому засіданні представник відповідача Орендівський В.І. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди рішення суду першої інстанції заявником не оскаржено і підстав перевіряти його законність і обґрунтованість у цій частині у суду апеляційної інстанції немає.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24 липня 2014 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Хрещатик» про стягнення грошових коштів задоволено та стягнено з відповідача грошові кошти за договором банківського вкладу від 19 квітня 2013 року у розмірі 667145,90 грн та за договором банківського вкладу від 27 травня 2013 року у розмірі 311850,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15.09.2014 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.12.2014 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.07.2014 року залишено без.

Згідно меморіального ордеру № 71 від 29.12.2014 року ОСОБА_1 відповідач здійснив виплату банківського вкладу в сумі 978998,00 грн.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Встановивши, що банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами 18.06.2014 року, проте повернув кошти позивачу лише 29.12.2014 року, чим порушив свої грошові зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 15609,24 грн., тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

Враховуючи, що строк повернення банківського вкладу порушено з 19.06.2014 року, суд обґрунтовано застосував індекс інфляції починаючи з червня 2014 року та вірно навівши розрахунок, дійшов обґрунтованого висновку, що сума інфляції складає 127661,06 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

У правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-39цс13 від 29.05.2013 року зазначено що, відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Встановивши, що банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти на підставі рішення суду 18.06.2014 року, проте повернув кошти лише 29.12.2014 року, чим порушив свої грошові зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення процентів за договорами банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів та навів вірний розрахунок таких процентів, а відтак - доводи апеляційної скарги, що судом не враховано, що строк договорів банківського вкладу сплинув 18 квітня 2014 року та 27 травня 2014 року, а тому проценти не підлягають нарахуванню є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не несе відповідальності за ст. 625 ЦК України є безпідставними виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту вказаної норми стягнення трьох відсотків річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання не є фінансовою (економічною) санкцією, а є способом захисту майнового права, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 29 травня 2013 року №6-39цс13 зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання. Оскільки внесені позивачем кошти у визначений договорами строк на його вимогу не повернуті, то це дає право позивачеві на отримання процентів за користування депозитними коштами за період з дня витребування вкладу до дня його фактичного повернення, а також на отримання сум, передбачених ч.1 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, встановивши, що відповідач не виконав своїх зобов'язань по поверненню суми вкладу та нарахованих процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за час прострочення виплати відповідних сум та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625, ст. ст. 1058, 1061 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та норм матеріального права при вирішення спору по суті не впливають на законність ухваленого рішення і відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді