Рішення № 53359755, 11.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/13378/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Українець В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Білич І.М., Невідомої Т.О.

при секретарі - Бугай О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою її представником ОСОБА_3, на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 1 березня 2013 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 130 636,50 грн та зобов'язався повернути їх до 01 серпня 2013 року. У забезпечення виконання зобов'язання за договору позики від 01 березня 2013 року між сторонами було укладено договір іпотеки - квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу. 18 березня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики, згідно якого визначено, що позикодавець передає позичальнику, а позичальник приймає грошові кошти в сумі 4022296, 50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 18 березня 2013 року становить 50 350 доларів США. Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки. 26 квітня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики, згідно якого визначено, що позикодавець передає позичальнику, а позичальник приймає грошові кошти в сумі 489 387, 50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26 квітня 2013 року становить 61 250 доларів США. Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки. 14 червня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики, згідно якого визначено, що позикодавець передає позичальнику, а позичальник приймає грошові кошти в сумі 718 900, 25 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 червня 2013 року становить 89 975 доларів США. Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки. Відповідачем порушено умови договору в частині повернення позики, взяті на себе зобов'язання не виконуються. Станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача складає 718 900, 25 грн. Відповідно до п. 4.1. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Просить у погашення заборгованості за договором позики від 01 березня 2013 року та послідуючими договорами про внесення змін до договору позики від 18 березня 2013 року, від 26 квітня 2013 року та від 14 червня 2013 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за нею.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року до участі в справі в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 у якості правонаступника залучено ОСОБА_2

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за договором позики від 01 березня 2013 року з урахуванням договорів про внесення змін до договору позики від 18 березня 2013 року, від 26 квітня 2013 року та від 14 червня 2013 року у сумі 718 900,25 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на предмет іпотеки - зазначену квартиру, яка була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4, спадкоємцем якого є ОСОБА_2

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційнускаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, що постановляючи рішення, судом не враховано, що зобов'язання за договором позики припинилось зі смертю боржника. Вартість предмета іпотеки перевищує заборгованість за договором позики.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що01 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 130 636, 50 грн. та зобов'язався повернути їх до 01 серпня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов'язання за договору позики від 01 березня 2013 року між сторонами було укладено договір іпотеки - квартири АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

18 березня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики, згідно якого визначено, що позикодавець передає позичальнику, а позичальник приймає грошові кошти в сумі 4022296, 50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 18 березня 2013 року становить 50 350 доларів США.

Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки.

26 квітня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики, згідно якого визначено, що позикодавець передає позичальнику, а позичальник приймає грошові кошти в сумі 489 387, 50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 26 квітня 2013 року становить 61 250 доларів США.

Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки.

14 червня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики, згідно якого визначено, що позикодавець передає позичальнику, а позичальник приймає грошові кошти в сумі 718 900, 25 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 червня 2013 року становить 89 975 доларів США.

Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки.

Позивач на адресу ОСОБА_4 направила вимогу про повернення коштів, проте зобов'язання за договором позики не виконуються.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.

Спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_2 Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1. Вартість зазначеної квартири становить 950 000 грн.

ОСОБА_2 залучена до участі в справі в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 у якості його правонаступника ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року.

ОСОБА_2 прийняла спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині ( ч. 1 ). Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі ( ч. 2 ).

Встановивши, що ОСОБА_2, встановленим законом порядком, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, в зв'язку з чим є належним відповідачем по цій справі, оскільки відбувалася передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 зобов'язана задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а відтак - доводи апеляційної скарги, що зобов'язання за договором позики припинилось зі смертю боржника є безпідставними.

Забезпеченням виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором позики від 01 березня 2013 року є укладений між сторонами договір іпотеки, відповідно до якого останній передав в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1

У пункті 2.1.6.1. зазначеного договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених договором позики, вони не будуть виконані.

Пунктом 2.1.6.2. цього договору передбачені додаткові випадки звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 3 цієї статті визначено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до пункту 4.1. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Квартира, на яку просить звернути стягнення позивач є спадковим майном після смерті ОСОБА_4, тому вимоги позивача заявлені в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Встановивши, що ОСОБА_2 (правонаступником) зобов'язання за договором позики та договорів про внесення змін до договору позики не виконуються, грошові кошти не повертаються, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах вартості майна одержаного у спадщину шляхом визнання за позивачем права власності на зазначену квартиру.

Разом з цим, ч. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача складає 718 900, 25 грн.

З висновку про вартість майна вбачається, що станом на 19 грудня 2014 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 950 000 грн.

90 відсотків вартості іпотечного майна становить 855 000 грн. (950 000 х 90:100), що перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя на 136 099,75 грн (855 000 грн. - 718 900, 25 грн.).

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», обов'язок по відшкодуванню перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, покладено на іпотекодержателя.

За таких обставин ОСОБА_1 зобов'язана відшкодувати ОСОБА_2 перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, а саме - 136 099,75 грн.

Таким чином, враховуючи викладене вище та в порядку ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити, зазначивши у резолютивній частині, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 136 099,75 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів.

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року змінити шляхом зазначення в резолютивній частині:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 136 099 (сто тридцять шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн 75 коп.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді