Ухвала суду № 53359668, 10.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/11945/2015 Головуючий у 1-й інстанції Кушнір С.І.

Доповідач Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Пікуль А.А., Шиманського В.Й.

за участю секретаря Попандопало Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний Банк» Тимошенка КостянтинаВолодимировича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року у справі за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 рокуПрокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість по договору строкового банківського вкладу № 2630/29/154025 від 17.01.2014 року в розмірі 26 107,55 грн., з них, 11 700 грн. - інфляційні витрати, 1 795,07 грн. 3% річних від простроченої суми, 12 612,48 грн. - відсотки за фактичне користування коштами.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач не виконує умови договору депозиту та не повертає ОСОБА_3 відсотки, які були нараховані на вкладені нею кошти.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року - позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь ОСОБА_3 відсотки за користування депозитними коштами в сумі 12612,48 грн., інфляційні витрати 11700,0 грн., три відсотки річних 1795,07 грн., а всього стягнуто 26107, 55 коп. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний Банк» Тимошенко К.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що при задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення санкцій судом не враховано, що Постановою правління Національного Банку України № 732 від 20.11.2014 року ПАТ «Міський Комерційний Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Зазначив, що на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 64 від 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Міський комерційний Банк».

Крім того, відповідно до законодавства стягнення неустойки, штрафу та пені суперечить законодавству так як відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації їх нарахування не здійснюється.

В судовому засіданні уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний Банк» апеляційну скаргу підтримала.

Представник прокуратури проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу відсотки по депозитному вкладу та гарантії, що передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання зобов'язань.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Судом встановлено, що 17.01.2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Міський комерційний банк» був укладений договір банківського вкладу № 2630/29/154025 на строк з 17.01.2014 р. до 17.05.2014 р.

Згідно п. 1.2 договору ОСОБА_3 передала, а відповідач прийняв для зберігання грошові кошти в сумі 120000 грн. на строк 120 днів зі сплатою 21,8% річних.

Після закінчення строку договору вклад було перераховано на рахунок з обліку вкладів на вимогу № 262010822402, що підтверджується листом відповідача від 12.06.2014 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №732 «Про віднесення ПАТ «Міський комерційний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. прийнято рішення № 124 про запровадження з 21.11.2014р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Міський комерційний Банк».

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 36 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний Банк» до 20.03.2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний Банк»ОСОБА_4 до 20.03.2015 включно.

На підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №64 від 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Міський комерційний Банк».

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, вякому одна сторона (боржник) зобов'язанавчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконатироботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

Згідно п. 1.2 договору ОСОБА_3 передала, а відповідач прийняв для зберігання грошові кошти в сумі 120000 грн. на строк 120 днів зі сплатою 21,8% річних.

Судом встановлено, що по закінченню строку дії договору, позивач звернулася до банку із заявою про повернення банківського вкладу та сплати процентів, чим засвідчила свій намір припинити дію договору.

У зв'язку з цим банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору.

В судовому засіданні встановлено, що вклад за договором 2630/29/154025 від 17.01.2014 р. після закінчення строку договору перераховано на рахунок з обліку вкладів на вимогу № 262010822402, що підтверджується листом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» від 12.06.2014 р.

Відповідно до заяви на виплату переказу Фондом гарантування вкладів від 25.02.2015р. позивачу виплачено 120431,68 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з банку на користь позивача необхідно стягнути проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини п'ятої статті 1061, частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України № 6-39 цс13 від 29.05.2013 року та№6247 цс14 від28.01.2015 року, де зазначено, що банк зобов'язаний повернути депозитні кошти з процентами у строк закінчення дії договору, якщо вкладник звернувся із заявою про повернення вкладу. У разі порушення грошових зобов'язань банк має сплатити вкладнику проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладником, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, задовольняючи позов, суд вірно виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за період з 22.05.2014 р. по 21.11.2014 р. відсотків за фактичне користування депозитними коштами в сумі 12612,48 гри., інфляційних втрат в розмірі 11700,0 грн. та 3% річних в сумі 1795,07 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи апелянта , що відповідно до законодавства стягнення неустойки, штрафу та пені суперечить законодавству так як відповідно до ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до уваги прийняті бути не можуть , оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини п'ятої статті 1061, частини другої статті 625 ЦК України є наслідком порушення строків виплати депозиту, обумовлених договором.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування колегія судів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний Банк» Тимошенка Костянтина Володимировича - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді