Ухвала суду № 53359659, 05.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Астеліт» про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 15,19 грн. та моральної шкоди в розмірі 150 000грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.09.2015 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та розглянути позовну заяву в суді апеляційної інстанції по суті. Апелянт посилається на незаконність ухвали. В обґрунтування своїх доводів вказує, що він є російськомовним громадянином України, в позовній заяві все зазначено детально та точно. Зазначив, що судом було надано термін для усунення недоліків всього 2 дні, хоча останні у позовній заяві відсутні.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про час та місце слухання справи. В зв'язку з наведеними обставинами, керуючись ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, в строк встановлений суддею, не виправив недоліки позовної заяви, які були вказані в ухвалі суду про залишення позову без руху, відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

З такими висновками, колегія суддів повністю погодитись не може.

Справа № 760/13965/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13922/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 30.06.2015 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом (а. с. 1-11). 29.07.2015 судом була постановлена ухвала про залишення позову ОСОБА_1 без руху з підстав не викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не зазначено, які права позивача порушені та не надано доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві. Також судом було вказано, що позовна заява подана до суду позивачем російською мовою, в зв'язку з чим не може бути розглянута судом (а. с. 14-15). Відповідно до поштового зворотного повідомлення копію останньої заявник отримав 13.08.2015 (а. с. 17).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Аналіз наведеної норми права дає можливість зробити висновок про те, що єдиним критерієм, який дозволяє суду прийняти рішення про визнання позовної заяви неподаною є її невідповідність вимогам вищезгаданої статті ЦПК.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції в ухвалі від 29.07.2015 безпідставно зазначив, що в позовній заяві не викладені обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не зазначено, які права позивача порушені, оскільки ОСОБА_1 була викладена остання в спосіб, який він вважав за необхідне, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на подачу позову до суду.

Щодо ненадання позивачем доказів по справі колегія суддів вважає наступне.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 роз'яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

В зв'язку з наведеними обставинами можливо зробити висновок про те, що суд першої інстанції не може залишати позовну заяву без руху з підстав неподання позивачем доказів.

Також, судом було вказано, що позовна заява подана до суду не державною мовою, тому зміст останньої не відповідає вимогам законодавства. З таким висновком не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 8 вказаного Закону кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

У своєму рішенні Конституційний суд України від 13.12.2011 в справі № 17-рп/2011 п. 4.2 зазначив, що встановлення законодавчих можливостей використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин слід розглядати також в аспекті забезпечення реалізації прав кожного на звернення до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, та на захист своїх прав будь-якими не забороненими законом засобами; гарантування права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Враховуючи вищевикладене, суду першої інстанції, при вирішенні питання мови викладення позовної заяви, необхідно було враховувати рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 в справі № 17-рп/2011.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для винесення ухвали про залишення вищезгаданої заяви без руху з підстав наведених в ухвалі від 29.07.2015.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що не може вважатися такою, що відповідає закону, позовна заява, яка містить лайливі, нецензурні слова на адресу сторін, суду, держави загалом. Зазначені дії є об'єктивною стороною неповаги до суду і суд, повинен залишатитакузаявубез руху.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув.

Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О. Прокопчук