Рішення № 53359624, 29.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/9170/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Каліушко Ф.А.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», яка подана представником СУПРУНОМ Олександром Вікторовичем, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановила:

У грудні 2014 року позивач ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, з урахуванням нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі 87 030,13 доларів США.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник ТОВ «Кей-Колект» Супрун О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що з умов кредитного договору та матеріалів справи вбачається, що строк виконання останнього платежу встановлений договором 13.02.2018 року. Тому суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що позивачем були пропущенні строки позовної давності, тобто даний позов пред'явлений в межах строку позовної давності, оскільки кредитні зобов'язання відповідачів не виконані та є чинними на теперішній час.

В дане судове засідання представник апелянта не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні 01.10.2015 року, до оголошення перерви, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник ТОВ «Кей-Колект» позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до умов укладеного 13.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 кредитного договору, останній зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором, платежі. В якості забезпечення виконання ним своїх зобов'язань за умовами кредитного договору, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконали, у зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у солідарному порядку з урахуванням нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_3 по кредитному договору, тому до позивача перейшли права первісного кредитора.

Станом на 01.12.2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «Кей-Колект» за кредитним договором № 11297690000 складає 74 813,04 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.11.2014 року становить 1 179 876 грн. 45 коп., а саме:

- заборгованість по сумі кредиту - 44 956,54 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.11.2014 року становить 709 009 грн. 59 коп.;

- заборгованість за процентами - 29 856,5 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 470 866 грн. 86 коп.

Під час розгляду справи, 12.03.2015 року представник позивача збільшив та уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредиту - 44 956,54 долари США, заборгованість за відсотками, нарахованими станом на 10.03.2015 року у розмірі 42 073,59 доларів США, а всього просив стягнути 87 030,13 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач допустив неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених п.1.3.4 кредитного договору, оскільки з 27.02.2010 року не сплачує кредит та проценти, здійснивши останній платіж 26.02.2010 року. 12 квітня 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу відповідача досудову вимогу (повідомлення) щодо дострокового виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором протягом наступних 31 календарних днів, рахуючи з дати одержання позичальником вимоги банку про дострокове повернення кредиту, тобто до 14 травня 2010 року.

Суд вважав встановленим, що відповідно до умов п.6.2 кредитного договору обов'язок відповідача ОСОБА_3 сплатити кредит у повному обсязі та сплатити нараховані проценти настав на 32-й календарний день, рахуючи з дати одержання позичальником вимоги банку про дострокове повернення кредиту, тобто 13 травня 2010 року. Оскільки зазначений обов'язок ним виконаний не був, то саме з 14 травня 2010 року, з наступного дня порушення боржником зобов'язання за кредитним договором, банк мав право захищати свої порушені права у визначеному законом порядку, тоді як з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся лише 11 грудня 2014 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, від відповідачів надійшла заява про застосування строку позовної давності, а тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, зробленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, які мають значення для справи та які суд вважав встановленими, не доведені, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11297690000, відповідно до п.п. 1.1- 1.3.4 якого банк надає відповідачу грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, строком користування до 13 лютого 2018 року. Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит та сплатити відсотки в розмірі 13,9 % річних. Погашення кредиту та оплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки, визначені графіком погашення кредиту та сплати відсотків, наведеним у додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Також 13 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 179275, відповідно до п.1.1 - 1.4. якого поручитель ОСОБА_4 як солідарний боржник бере на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.

Відповідно до п.2.1 договору поруки № 179275 від 13.02.2008 року, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору ( шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відмовив у позові до поручителя з підстав пропуску строку позовної давності позивачем, тоді як обставини щодо чинності поруки, які мають значення для вирішення спору, судом не перевірялись.

Отже, вказаний висновок суду зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки за змістом ст. 267 ЦК України застосування наслідків спливу позовної давності як підстава для відмови у позові може мати місце лише тоді, коли позовні вимоги будуть визнані судом доведеними та за наявності факту порушення, невизнання чи оспорювання відповідачем прав позивача.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та позичальником ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 13.02.2008 року, пунктом 1 якої сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту та виклали його у новій редакції.

При порівнянні змісту графіка платежів, що є додатком до кредитного договору від 13.02.2008 року, зі змістом графіка платежів у новій редакції, затвердженого сторонами додатковою угодою № 1, вбачається наступне.

В обох графіках схема погашення кредиту є класичною, у графіку погашення від 13.02.2008 року сума щомісячного платежу по кредиту ( тілу кредиту) є однаковою - у розмірі 416,67 доларів США на весь період користування кредитом, а останній платіж у лютому 2018 року - у розмірі 416,27 доларів США.

Графіком погашення кредиту, затвердженим додатковою угодою № 1 від 12.03.2009 року, передбачені кредитні канікули по сплаті суми кредиту, тобто позичальник звільняється від погашення тіла кредиту на період з березня 2009 року до лютого 2010 року, натомість з березня 2010 року платіж по погашенню кредиту збільшений до розміру 468,75 доларів США, сплата якого передбачена щомісячно на період до лютого 2018 року включно.

При порівнянні змісту графіку погашення кредиту від 13.02.2008 року зі змістом розрахунку заборгованості позичальника, наданого позивачем в ході розгляду справи ( а.с. 75-77), в якому також наведено графік погашення тіла кредиту та процентів, вбачається, що у зв'язку зі збільшенням додатковою угодою № 1 з березня 2010 року суми щомісячного платежу по кредиту до 468,75 доларів США збільшилась і сума процентів, які нараховуються на збільшений платіж та підлягають до сплати позичальником.

Так, графіком погашення кредиту від 13.02.2008 року при щомісячному платежі 416,67 доларів США передбачені такі суми процентів, наприклад, у серпні 2010 року - 453,84 долари США, у січні 2011 року - 428,9 доларів США, у травні 2011 року - 395,76 доларів США, у березні 2012 року - 335,91 доларів США.

Тоді як у графіку погашення заборгованості, наведеному у розрахунку, з урахуванням положень додаткової угоди № 1, при щомісячному платежі 468,75 доларів США, передбачена сплата процентів у відповідні місяці: у серпні 2010 року - 512,92 долари США, у січні 2011 року - 484,87 доларів США, у травні 2011 року - 447,59 доларів США, у березні 2012 року - 380,26 доларів США.

З викладеного вбачається, що розмір нарахованих до сплати процентів збільшився, отже обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4 також збільшився. Проте всупереч вимогам п.2.1 договору поруки позивачем не надано суду доказів тих обставин, що при укладенні між кредитором та позичальником додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 року поручитель ОСОБА_4 надавала згоду на збільшення її відповідальності у спосіб, передбачений п.2.1 договору поруки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах № 6-73цс12 від 18.06.2012 року, № 6-112цс12 від 10.10.2012 року, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 року між банком та ОСОБА_3 збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4, що не дає підстав для покладення на поручителя відповідальності за невиконання позичальником своїх зобов'язань.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя, у зв'язку з чим збільшився обсяг її відповідальності, порука ОСОБА_4 за договором поруки від 13.02.2008 року припинилась, що є підставою для відмови у позові до поручителя про стягнення заборгованості.

Відмовляючи у позові до позичальника ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі зміною банком строку виконання зобов'язання на 13 травня 2010 року, позивач пропустив строк позовної давності для захисту свого порушеного права.

Однак колегія суддів вважає, що зазначена обставина, яка має значення для вирішення справи, не доведена відповідачами, оскільки матеріали справи не містять досудової вимоги (повідомлення) ПАТ «УкрСиббанк» від 12.04.2010 року щодо дострокового виконання ОСОБА_3 своїх кредитних зобов'язань.

З матеріалів справи встановлено, що посилання на зазначену досудову вимогу міститься у поясненнях представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та заяві про застосування строку позовної давності (а.с. 93-98), проте оригіналу чи копії такої вимоги ні позивачем, ні відповідачем до матеріалів справи не надано.

З метою перевірки зазначених обставин в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 01.10.2015 року була оголошена перерва, проте представником відповідачів копія вимоги надана суду не була та зазначено, що у відповідачів письмова вимога банку від 12.04.2010 року - відсутня.

Представник позивача ТОВ «Кей-Колект» Фоменко С.О. в судовому засіданні 01.10.2015 року пояснив, що досудова вимога відповідачам направлялась позивачем, проте дату направлення вимоги представник назвати не зміг, а в дане судове засідання представник позивача не з'явився, копії досудової вимоги не надав.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутня копія вимоги ПАТ «УкрСиббанк» від 12.04.2010 року про зміну строку виконання зобов'язання, колегія суддів вважає, що обставина, на яку посилався суд першої інстанції як підставу для відмови у позові, - настання строку виконання зобов'язання 13 травня 2010 року, не доведена належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. 57, 58 ЦПК України .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що строк виконання зобов'язання настав 13.05.2010 року, та що строк позовної давності пропущено щодо усієї суми заборгованості за кредитним договором, а тому підстави для відмови у позові до ОСОБА_3 у повному обсязі - відсутні.

Разом з тим, заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи встановлено, що визначений ст. 257 ЦК України 3-річний строк позовної давності щодо частини прострочених чергових щомісячних платежів дійсно пропущено позивачем.

Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору, яким визначено такий графік, але в будь-якому випадку не пізніше 13 лютого 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до графіку погашення кредиту та п.1.3.4 кредитного договору, кредит та проценти повинні погашатись щомісячними платежами, в строк з 1 по 13 число кожного місяця, наступного за тим, в якому банком були нараховані проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості, останній платіж по кредиту та процентах було здійснено відповідачем ОСОБА_3 26 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові № 6-160цс14 від 19.11.2014 року, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, за яким до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права грошової вимоги, існуючі або майбутні, банку до боржників і гарантів щодо погашення ( стягнення) заборгованості, що виникли на підставі первинних договорів і договорів забезпечення. Зокрема, права вимоги передбачають право вимагати: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати суми комісійної винагороди за надання та користування кредитними коштами.

Відповідно до виписки з додатку № 1 до договору факторингу від 12.12.2011 року, сума непогашеного ОСОБА_3 кредиту станом на момент передачі права вимоги становить 44 965,54 долари США, а сума нарахованих на той час і не сплачених процентів - 13039,2 доларів США. ( а.с. 49).

При цьому у копії додатку № 1 до договору факторингу, у якому у таблиці відображені основні умови кредитних зобов'язань боржників, права вимоги до яких переходить ТОВ «Кей-Колект», зазначено, що строк виконання зобов'язань ОСОБА_3 становить 13.02.2018 року (а.с. 92).

Отже, відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за кредитним договором, які ПАТ «УкрСиббанк» мав до відповідача ОСОБА_3

При цьому статтею 262 ЦК України передбачено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, враховуючи, що позивач ТОВ «Кей-Колект» з позовом про стягнення прострочених платежів та дострокове стягнення решти суми кредиту звернувся до суду 10 грудня 2014 року, то позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення чергових щомісячних платежів, строк сплати яких настав у період з 13 березня 2010 року по 30 листопада 2011 року включно.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ( а.с. 76) загальна сума вказаних прострочених чергових щомісячних платежів становить: по кредиту - 9800,33 долари США, по процентах - 12 174,91 доларів США.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині стягнення щомісячних платежів у межах 3-річного строку позовної давності та дострокового стягнення залишку суми непогашеного кредиту, загальний розмір яких становить: 44 956,54 доларів США ( загальна сума несплаченого кредиту) - 9800,33 долари США ( сума прострочених чергових платежів станом на 30.11.2011 року) = 35 156,21 доларів США.

Сума нарахованих та несплачених процентів, що підлягають до стягнення, становить: 42073,59 доларів США ( загальна сума процентів, нарахованих на 10.03.2015 року) - 12 174,91 доларів США ( сума прострочених процентів станом на 30.11.2011 року) = 29 898,68 доларів США.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача становить: 35 156,21 + 29 898,68 = 65 054,89 доларів США, що на день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за офіційним курсом НБУ долара до гривні ( 100 доларів США = 2288,6491 гривень) складає 1 488 878 грн. 15 коп.

При цьому вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті - доларах США задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів наявності у ТОВ «Кей-Колект» ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

За змістом правової позиції Верховного Суду України у постанові №6-190цс15 від 16.09.2015 року, лише наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями надає суду підстави для стягнення заборгованості по кредиту та процентах в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, на загальну суму заборгованості 65 054,89 доларів США, що становить 1 488 878 грн. 15 коп., а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 та про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви - 3654 грн. та апеляційної скарги - 1827 грн., а всього 5481 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) заборгованість за кредитом на суму 35 156,21 доларів США та заборгованість за процентами станом на 10.03.2015 року - 29 898,68 доларів США, а всього - 65 054,89 доларів США, що на день ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 1 488 878 ( один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 15 коп.

В решті позовних вимог до ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» судові витрати в сумі 5481 ( п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: