Постанова № 53358301, 09.11.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" листопада 2015 р. Справа № 918/1671/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства "УМТ"

на рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2015 р.

у справі № 918/1671/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "УМТ"

до відповідача Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області

за участю прокурора Рівненської області на стороні відповідача

про внесення змін і договір та стягнення заборгованості в сумі 26658296 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Лящовський В.Р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Самойлова С.І.;

від прокурора: Марщівська О.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.08.2015 р. у справі №918/1671/14 позов Приватного акціонерного товариства "УМТ" до відповідача Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації про внесення змін і договір та стягнення заборгованості в сумі 26658296 грн. 40 коп. задоволено частково. Стягнуто з Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації на користь Приватного акціонерного товариства "УМТ" 15 796 468 грн. 76 коп. - інфляційних, 1559929 грн. 32 коп. - 3% річних та 70 434 грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 15 жовтня 2012 року між Приватним акціонерним товариством "УМТ"" та Управлінням охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації укладено договір поставки про закупівлю товару за державні кошти №1/10. Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.12.2012р. у справі №918/1671/14, залишеним без змін за результатами апеляційного провадження, позов задоволено, внесено зміни до договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10, що укладений 15.10.12 Управлінням охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації та ПАТ "УМТ", та стягнуто з відповідача на користь позивача 22056240,00 грн. заборгованості, 1144513,36 грн. - 3% річних, 3457543,04 грн. інфляційних. За наслідками касаційного перегляду справи, постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. та рішення господарського суду Рівненської області від 30.12.2014р. в частині стягнення 20 629 500 грн. 00 коп. заборгованості залишено без змін, а в решті рішення господарського суду Рівненської області від 30.12.14 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.15 у справі №918/1671/14 - скасовано.

Судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин враховано окремі положення ст. 35 ГПК України, ст. ст. 625, 632, 652 ЦК України, ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст. 193 Податкового кодексу України, а також правову позицію, наведену у Постанові Верховного Суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10.

В обґрунтування своїх висновків, місцевий господарський суд вказав на те, що факт поставки позивачем товару на виконання умов Договору, прострочення відповідачем грошового зобов'язання та наявність заборгованості в сумі 20 629 500 грн. 00 коп. встановлено в судовому порядку при первісному розгляді справи.

Ураховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних за період прострочення з 01.01.2013р. по 09.07.2015р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом), суд визнав позовні вимоги в цій частині обгрунтованими.

Ураховуючи вказівки Вищого господарського суду України, наведені у постанові від 11.06.2015р. у справі №918/1671/14, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість внесення змін до Договору в частині збільшення його ціни на стадії виконання, а тому, зауважив, що не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення 1 426 740 грн. 00 коп., оскільки ці вимоги є похідними від змін до договору, які позивач просить суд внести до договору та є наслідком таких змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "УМТ" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2015 р. у справі №918/1671/14 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

« 1. Позов задоволити повністю.

2. Внести зміни до Договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10, що укладений 15.10.2012р. Управлінням охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул. 16 Липня, 38, код ЄДРПОУ 02013136) та Приватним акціонерним товариством "УМТ" (21036, Вінницька обл., м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 23718196).

3. Викласти п. 3.1. Розділу ІІІ Договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.2012 року в наступній редакції: "п.3.1. Ціна договору становить 32 675 740 грн. 00 коп. (Тридцять два мільйони шістсот сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 1 467 990 грн. 00 коп. (Один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) з яких 7% ПДВ, що складає 1 426 740 грн. 00 коп. (Один мільйон чотириста двадцять шість тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок) нараховано на несплачену до 01.04.2014 року частину вартості Товару (Лінійний прискорювач Elektra Synergy Рlatform) в розмірі 20 382 000 грн. 00 коп. (Двадцять мільйонів триста вісімдесят дві тисячі гривень 00 копійок)".

4. Викласти п. 4.1.2. Розділу ІV Договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.2012 року в наступній редакції:

"п. 4.1.2. Решта - 17 675 740 грн. 00 коп. (Сімнадцять мільйонів шістсот сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 1 467 990 грн. 00 коп. (Один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) - протягом 7 робочих днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно видаткових накладних.

5. Встановити строк набрання чинності змін до Договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.2012 року з 01.04.2014 року".

6. Стягнути з Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, 38, код ЄДРПОУ 02013136) на користь Приватного акціонерного товариства "УМТ" (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 23718196) - 1 426 740 грн. основного боргу, 1 559 929 - 3% річних, 15 796 468, 76 - інфляційних втрат.

Стягнути з Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, 38, код ЄДРПОУ 02013136) на користь Приватного акціонерного товариства "УМТ" (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 23718196) витрати по оплаті судового збору.»

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

відповідно до умов п. 1.1. Договору про закупівлю товару за державні кошти № 1/10 від 15.10.2012 року постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товар Код - 33.10.1 «Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне» (Лінійний прискорювач), що зазначений в специфікації (Додаток), яка є невід'ємною частиною цього Договору (надалі Товар), а замовник - прийняти і оплатити Товар. Отже, Договір про закупівлю товару за державні кошти № 1/10 від 15.10.2012 року є двостороннім;

Вищий господарський суд України у справі № 922/553/14 висловив правову позицію, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 598 та 599 Цивільного кодексу України), поставивши в залежність належне виконання обома сторонами своїх зобов'язань за договором для того, щоб договір вважався виконаним не лише однією із сторін;

у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2011р. у справі №20/5009/989/11 вказано, що за приписами частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, а оскільки сторонами зобов'язання за договором виконані у повному обсязі, вимоги щодо перегляду ціни товару є безпідставними;

у відповідності до умов Договору (п.п. 5.1-5.3, 5.5-5.6) та відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок позивача щодо передачі товару вважається виконаним з моменту передачі товару відповідачу за товарною накладною в місці поставки товару;

згідно п. 4.4. Договору грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі;

на момент звернення ПАТ «УМТ» до відповідача з пропозицією внесення змін до договору та станом на момент здійснення судового провадження у даній справі, грошові кошти за поставлений товар в повному обсязі не оплачені;

договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини у даній справі, є двостороннім в розумінні ч. 3 ст. 626 ЦК України, а зобов'язання за Договором є зустрічними: позивач мав обов'язок поставити товар, а відповідач - оплатити товар, станом на момент звернення з апеляційною скаргою Договір про закупівлю товару за державні кошти № 1/10 від 15.10.2012р. не є виконаним. Поставка товару позивачем при нездійсненні повної оплати товару відповідачем, не може вважатися належним виконанням зустрічного зобов'язання, як наслідок зобов'язання не може вважатися припиненим, а договір повністю виконаним;

Договір про закупівлю товару за державні кошти № 1/10 від 15.10.2012 року буде вважатися виконаним лише після належного виконання зобов'язання щодо повної оплати вартості поставленого товару відповідачем. Відтак зміна ціни Договору про закупівлю товару за державні кошти № 1/10 від 15.10.2012 року не суперечить ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України та відповідає ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, та яка кореспондується з п. 7 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", де вказано: істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

судом не надано жодної правої оцінки п. 187.7. ст.187 ПКУ (який діяв на момент поставки товару за Договором № 1/10 про закупівлю товару за державні кошти від 15.10.2012 р., і діє на сьогодні), згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом. Наведена норма є основною в частині необхідності оподаткування товару 7 % відсотками податку на додану вартість в даній ситуації;

в абзаці 2 пункту 2 листа Міністерства доходів і зборів України від 06.05.2014р. №10295/7/99-99-19-04-02-17 "Про податок на додану вартість" вказано: «при проведенні операцій з постачання лікарських засобів та медичних виробів за бюджетні кошти податкові зобов'язання не нараховуватимуться лише у випадку, якщо першою подією була їх оплата, яка відбулася до 1 квітня 2014 року (згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПК України датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з постачання за бюджетні кошти є дата оплати). Якщо оплата за поставлені до 01.04.2014р. за рахунок бюджетних коштів лікарські засоби та медичні вироби проводиться з 01.04.2014р., то на дату оплати нараховується податок на додану вартість за ставкою 7 відсотків.»;

в абз. 7, 8 листа Міністерства доходів і зборів України від 04.04.2014р. № 7860/7/99-99-04-02-17 «Про особливості адміністрування податку на додану вартість та ведення податкового обліку операцій з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення» вказано, що придбані до 01.04.2014р. лікарські засоби та вироби медичного призначення реалізуються із застосуванням ставки 7 відсотків незалежно від того, що їх придбання здійснювалося в умовах дії пільгового режиму оподаткування. При цьому, згідно з підпунктом 194.1.1. пункту 194.1. статті 194 розділу V Податкового кодексу України, податок визначається у розмірі 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни лікарського засобу чи виробу медичного призначення. Таким чином, повноважний в цій сфері орган вказав, що оподатковуються за ставкою 7 відсотків податком на додану вартість в тому числі товари, які вже ввезені на митну територію України в умовах дії пільгового режиму оподаткування;

враховуючи, що поставка товару за Договором № 1/10 про закупівлю товару за державні кошти від 15.10.2012 р. відбулася на митній території України та, приймаючи до уваги п. 187.7. ст. 187 ПК України та офіційну позицію повноважного органу, товар, переданий за вказаним договором оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, які ПрАТ «УМТ» змушене сплачувати до державного бюджету після оплати коштів Управлінням охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації;

можливість зміни ціни товару прямо передбачено Законом України "Про здійснення державних закупівель", що кореспондується з ч. 2 ст. 632 та ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Так у відповідності до п. 7 ч. 5 ст. 40 цього Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

в роз'ясненнях Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.12.2013 року № 3302-05/46114-06 "Щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель" зазначається, що згідно з пунктами 7 та 8 частини п'ятої статті 40 Закону істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у разі, зокрема, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю. У зв'язку з тим, що зміни у вищезазначених випадках можуть відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору про закупівлю може змінюватися в залежності від таких змін.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить змінити.

Від відповідача - Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

На виконання договору ПАТ "УМТ" поставило Управлінню охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації товар на загальну суму 31 249 000 грн., що підтверджується трьома видатковими накладними №292 від 21.12.12, довіреністю № 16 від 21.12.12 та не заперечується сторонами. 15.01.2014р. сторони підписали акт звіряння розрахунків №13, за яким залишок на користь ПАТ "УМТ" складав 20 629 500 грн. Зазначена сума стягнута судами на користь позивача.

З урахуванням положень, наведених у ст. ст. 526, 655, 692 ЦК України, процесуальний опонент скаржника зазначає, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Оскільки угодою у даній справі обов'язки сторін за черговістю їх виконання хоча і не поставлені у залежність один від одного, однак, виходячи із правової природи цього договору та його змісту, відповідач вважає, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов'язання. Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими частиною другою статті 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.

Як зауважує відповідач, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 ЦК України). Зазначене правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання. При цьому відповідно до частини другої статті 538 ЦК України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

За наведеного вище, відповідач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

9 листопада 2015 року прокурором подано суду апеляційної інстанції письмові пояснення від 09.11.2015р. № 05/3-707 вих.15, відповідно до яких просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Прокурор вказує на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині внесення змін в спірний договір. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності 01.04.14р., та Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства" внесені зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, п. 193.1 ст. 193 ПК України доповнено підпунктом "в", згідно з яким операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 7% відсотків. Тобто вказана стаття в даній редакції чинна лише з 01.04.2014. Окрім цього, у листі Міністерства доходів і зборів України від 06.05.2014 №10295/7/99-99-19-04-02-17 «Про податок на додану вартість», на який посилається позивач як на роз'яснення повноважного в сфері податків органу, у п. 1.1. зазначено, що придбані до 01.04.2014 лікарські засоби та медичні вироби реалізуються, починаючи з 01.04.2014 із нарахуванням ПДВ за ставкою 7 %, не залежно від того, що їх придбання здійснювалось в умовах дії пільгового режиму оподаткування.

Враховуючи вказане, прокурор наголошує на тому, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що п. 193.1 ст. 193 ПК України не може бути підставою для внесення змін у договір, оскільки товар ввезено та поставлено замовнику до 01.04.2014.

Як зауважує прокурор, судом першої інстанції правильно зазначено, що спір про існування заборгованості за поставлений товар та розмір основної суми боргу був предметом розгляду справи і в цій частині постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 судові рішення у справі № 918/1671/14 залишені без змін.

10 листопада 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального права. Зазначив, що суд першої інстанції самоусунувся від дослідження обставин справи, зокрема, щодо встановлення факту виконання договору. Посилається на те, що за умовами Договору зобов'язання вважається виконаним у момент зарахування коштів на рахунок позивача. Проте, зобов'язання відповідачем не виконано. З огляду на положення ст. 632 ЦК України поставка товару не може вважатися виконанням договору.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2015 р. у справі №918/1671/14 належить змінити, задоволивши позов повністю.

Прокурор в судовому засіданні заперечила доводи апеляційної скарги. Зауважила, що положення п. 193.1 ст. 193 ПК України не обумовлють наявність підстав для внесення змін у договір, оскільки товар ввезено та поставлено замовнику до 01.04.2014р., тобто до внесення змін до податкового законодавства України в частині встановлення 7 % ставки податку на додану вартість на лікарські засоби, ввезені на митну територію України. За таких обставин, прокурор вважає, що рідстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області в судовому засіданні заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився.

Проте, 09.11.2015р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 918/1671/14 на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Судова колегія дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Підставою для відкладення розгляду справи, відповідач називає перебування свого представника у відпустці, при цьому не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення відповідача про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 3, а.с. 150, 171, 183), суд апеляційної інстанції вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Окрім того, ухвалами суду апеляційної інстанції від 23.09.2015р., 05.10.2015р., 26.10.2015р. у справі № 918/1671/14 не було визнано явку представника відповідача в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень України встановлено та, як стверджується матеріалами справи, що рішенням господарського суду Рівненської області від 30.12.2012р. у справі №918/1671/14 позов Приватного акціонерного товариства "УМТ" до Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації про внесення змін у договір та стягнення заборгованості задоволено. Вирішено внести зміни до договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10, що укладений 15.10.12 р. Управлінням охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації та ПАТ "УМТ". Викладено п.3.1 розділу ІІІ договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.12 в наступній редакції: "п.3.1. Ціна договору становить 32675740 грн., в т.ч. ПДВ 1467990 грн. з яких 7% ПДВ, що складає 1426740 грн. нараховано на несплачену до 01.04.14 частину вартості товару (лінійний прискорювач Elektra Synergy Рlatform) в розмірі 20382000 грн.". Викладено п. 4.1.2 розділу ІV договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.12 в наступній редакції: "п. 4.1.2. Решта - 17675740 грн. у т.ч. ПДВ 1467990 грн. - протягом 7 робочих днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно видаткових накладних. Встановити строк набрання чинності змін до договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.12 з 01.04.14 ". Стягнуто з відповідача на користь позивача 22056240,00 грн. заборгованості, 1 144 513,36 грн. - 3% річних, 3457543,04 грн. інфляційних. Вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.1, а.с. 235-243).

За результатами апеляційного провадження, зазначене вище рішення суду першої інстанції відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.12.2014р. у справі № 918/1671/14 залишено без змін (Т.2, а.с. 91-98).

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.12.2014р. у справі №918/1671/14 оскаржено в касаційному порядку. Так, постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015р. рішення господарського суду Рівненської області від 30.12.2014р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. у справі №918/1671/14 залишено без змін в частині стягнення 20 629 500 грн. заборгованості. В решті рішення господарського суду Рівненської області від 30.12.14 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.03.15 у справі №918/1671/14 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області (Т.2, а.с. 129-133).

При цьому, суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій в тій частині, що позивач не був своєчасно повідомлений про неможливість оплати товару в силу бюджетних процесів, товар поставив належним чином, втім, оплачений він був лише частково, то справедливим і законним є висновок судів про те, що сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача. За таких обставин судові акти в частині стягнення

20 629 500 грн. заборгованості є законними та обґрунтованими і підлягають залишенню без змін.

Також зауважив, що судами стягнуто не лише 20629500 грн. заборгованості. Сума до стягнення ними визначена в розмірі 22056240,00 грн. При цьому, судами не аргументовано, чому стягненню підлягає сума більша, ніж встановлена актом звіряння розрахунків №13 від 15.01.14. Більше того, саме на цю суму нараховані 3% річних та інфляційні. Враховуючи те, що доведеною є сума заборгованості лише в розмірі 20629500 грн., то судові акти підлягають залишенню без змін лише в цій частині, в частині стягнення решти коштів - судові акти підлягають скасуванню та направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

З приводу позовних вимог в частині внесення змін до договору поставки, то ВГСУ вказав на те, що відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. В даному випадку позивачем договір виконаний. Твердження позивача та судів попередніх інстанцій про можливість зміни ціни договору з огляду на положення Закону України "Про здійснення державних закупівель" колегією суддів не приймаються до уваги на підставі наступного. Відповідно до положень ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту конкурсних торгів або цінової пропозиції (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (п.7). Втім, даною нормою жодним чином не надано права змінювати ціну договору після його виконання, вказана норма містить положення про можливість зміни основних умов договору лише до його виконання. Крім того, застосовуючи ст. 652 Цивільного кодексу України, суди не звернули уваги на правила конкуренції норм, згідно якому перевагу у застосуванні мають спеціальні норми перед загальними. Спеціальною нормою є ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, а загальною - ст. 652 Цивільного кодексу України. Зазначеного судами не взято до уваги, внаслідок чого суди дійшли передчасного висновку про необхідність зміни договору в частині ціни. При прийнятті рішення судами зазначеного не враховано, що є підставою для скасування судових актів в частині зміни договору, стягнення із відповідача 1426740 грн. заборгованості, 3% річних та інфляційних, а відтак, і розподілу судових витрат (які будуть перерозподілені по результатам вирішення спору) із направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Нормою, визначеною ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відтак, за результатами касаційного провадження у даній справі, з урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та положень діючого законодавства, Вищий господарський суд України вказав на те, що визначені законом підстави для задоволення позовних вимог в частині внесення змін до Договору щодо збільшення його ціни відсутні.

За таких умов, з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій наявності факту заборгованості у відповідача в розмірі 20 629 500 грн., що також віднайшло підтвердження за результатами касаційного провадження у даній справі, а також з огляду на відсутність правових підстав щодо внесення змін до договору в частині збільшення його ціни, то колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що не підлягають до задоволення і позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1 426 740 грн. 00 коп.

Також, при здійсненні судового провадження у даній справі внаслідок повернення справи на новий розгляд потребують дослідження ті обставини, які стосуються предмету спору, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог на стадії нового розгляду від 09.07.2015 р., 05.08.2015 р. (Т. 3, а.с. 13-15, 65-66), в частині стягнення інфляційних в розмірі 15 796 468 грн. 76 коп. та 3% річних в розмірі 1 559 929 грн. 32 коп. за період прострочення з 01.01.2013р. по 09.07.2015р.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі та є доведеним у судовому порядку судами першої та апеляційної інстанцій, висновки яких в цій частині підтримав суд касаційної інстанції, 15.10.12 ПАТ "УМТ" (постачальник) та Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (замовник) уклали договір поставки про закупівлю товару за державні кошти №1/10, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товар код - 33.10.1 "Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне" (лінійний прискорювач), що зазначений в специфікації (додаток), яка є невід'ємною частиною цього договору (надалі товар), а замовник - прийняти і оплатити товар (договір). На виконання договору ПАТ "УМТ" поставило Управлінню охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації товар на загальну суму 31249000 грн., що підтверджується трьома видатковими накладними №292 від 21.12.12 та довіреністю №16 від 21.12.12 та не заперечується сторонами. 15.01.14 сторони підписали акт звіряння розрахунків №13, за яким залишок на користь ПАТ "УМТ" складав 20629500 грн. Зазначена сума стягнута судами на користь позивача.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, та як встановлено судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем на суму 20 629 500 грн.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1, 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3.2 вказаної вище Постанови Пленуму ВГСУ розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням того факту, що в даному випадку має місце прострочення виконання відповідачем договірного зобов'язання, на підставі перевірки розрахунків інфляційних та 3 % річних (наданих позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3 відсотків річних за визначені позивачем періоди прострочення та у заявленому розмірі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 1 426 740 грн. 00 коп., то, як правильно відзначив суд першої інстанції, за результатами відправлення судового провадження у даній справі на стадії нового розгляду, з висновком якого погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, заборгованість у розмірі 22 056 240 грн. позивачем нарахована з огляду на внесення змін до договору в частині збільшення ціни, проте позов в частині внесення змін до договору не підлягає до задоволення, а тому підстави для нарахування та як наслідок стягнення заборгованості у такому розмірі відсутні. Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 1 426 740 грн. належить відмовити.

За наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при здійсненні судового провадження на стадії нового розгляду справи врахував та виконав у порядку ст. 111-12 ГПК України вказівки ВГСУ, що містяться у постанові від 11.06.2015р. у даній справі, а, відтак, надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не віднайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами та є такими, що не спростовують встановлених обставин справи, та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2015 р. у справі №918/1671/14 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 19.08.2015 р. у справі №918/1671/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УМТ" - без задоволення.

2. Справу №918/1671/14 повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.