Рішення № 53356692, 02.11.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" листопада 2015 р. Справа № 906/1294/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" (м.Радомишль, Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (м.Радомишль, Житомирська область)

про стягнення 5453605,92 грн.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - по 05.11.2015 (включно).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5453605,92 грн., з яких: 4999921,17 грн. основної заборгованості, 164928,91 грн. заборгованості за процентами, 270605,36 грн. пені, 5000,00грн. штрафу та 13150,48 грн. 3% річних.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. Згідно клопотання, яке 02.11.2015 надійшло на адресу суду, просить розглядати справу без участі його представника. Також 02.11.2015 від позивача надійшли копії документів.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив. Згідно клопотання, яке 02.11.2015 надійшло до суду факсимільним зв'язком, просить відкласти розгляд справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його відхилення, з огляду на таке.

Згідно ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України. При цьому, підставами для відкладення є о б с т а в и н и, за яких спір н е м о ж е бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Натомість, враховуючи наявні у справі матеріали та час, який надавався учасникам процесу для участі у розгляді справи, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Так, відповідно до ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Таким чином, за змістом наведених положень, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою. При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Суд також звертає увагу, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася. Також відповідач мав право через канцелярію господарського суду подати всі необхідні документи, про що зазначалося в ухвалах господарського суду про відкладення розгляду даної справи. Крім того, у вказаних ухвалах суд попереджав відповідача, що у разі неподання ним витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст.75 ГПК України.

За вказаного, наведені відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи обставини, зокрема, хвороба представника відповідача та наявність одного фахівця в галузі права, не розцінюються судом, як підстави для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений можливості для захисту власних інтересів з моменту порушення провадження у справі - 25.08.2015.

До того ж, продовжений згідно ч.3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у даній справі закінчується 05.11.2015, а для належного повідомлення сторін, з урахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу, 3 днів, що залишилися до закінчення цього строку, не достатньо.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець, банк/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (боржник/третя особа) укладено договір про надання овердрафту №273/1/13-OVER (далі - кредитний договір; а.с. 10-19, т. 1). Також сторонами підписано додаток до договору про надання овердрафту №273/1/13-OVER від 02.10.2013 "застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання" (а.с. 20, т. 1).

07.10.2013, 25.10.2013, 07.02.2014 між сторонами кредитного договору укладено договори про внесення змін №1, 2, 3, відповідно, до договору про надання овердрафту №273/1/13-OVER від 02.10.2013 (а.с. 21-23, т. 1).

12.02.2014 між сторонами кредитного договору підписано договір про внесення змін №4 до договору про надання овердрафту №273/1/13-OVER від 02.10.2013, яким текст останнього викладено у новій редакції (а.с. 24-30, т. 1).

10.07.2014 також підписано договір про внесення змін №5 до договору про надання овердрафту №273/1/13-OVER від 02.10.2013 (а.с. 31, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, в порядку та на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі - відкрив третій особі кредитну лінію з лімітом кредитування 8000000,00грн. строком до 10.07.2015 із сплатою 25% річних, а з 10.07.2014 - 28% річних, однак третя особа, в порушення вищевказаних умов кредитного договору, зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у останньої станом на 13.08.2015 утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5453605,92грн., з якої 4999921,17грн. заборгованості по кредиту; 164928,91грн. заборгованості з процентів за користування кредитом; 270605,36грн. пені; 5000,00грн. штрафу, 13150,48грн. 3 % річних.

10.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитор, банк/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" (поручитель/відповідач) укладено договір поруки №273/1/13-OVER /Р-3 (далі - договір поруки; а.с. 32-36, т. 1).

Посилаючись на умови кредитного договору та договору поруки, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за кредитним договором.

В процесі розгляду справи позивачем надано докази сплати 02.10.2015 третьою особою 237804,48грн. заборгованості за простроченими процентами за період з 01.07.2015 по 30.09.2015.

Відповідач та третя особа за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорили, відзиви на позовну заяву не надали.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 2 зазначеної статті встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦКУ).

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 1.2. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у формі відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитним коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

У п. 1.2.1. кредитного договору вказано, що кредит надається на поповнення обігових коштів, надання та оплату банком суми вимог за гарантією або гарантіями.

Відповідно п. 1.3. кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 8000000,00грн.

Умовами п. 1.4.1. кредитного договору визначено, що кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 10.07.2015 включно.

Згідно п. 2.2. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в межах максимального ліміту за кредитною лінією шляхом їх перерахування відповідно до цільового призначення за наданими позичальником заявками та документами відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається з виписки по особовим рахункам (а.с. 46, т. 1), на виконання умов договору, позивачем надано в користування третій особі грошові кошти в межах встановленого ліміту. При цьому використано та не повернуто кредит у розмірі 4999921,17грн.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо надання кредиту.

Відповідно п. 2.2.1. кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів.

В п. 2.2.2. кредитного договору сторони цього договору погодили, що при отриманні від позичальника на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів коштів (або коштів, отриманих в порядку договірного списання), сторони встановлюють наступний порядок погашення боргових зобов'язань:

1) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

2) прострочена комісія (якщо буде мати місце прострочення);

3) прострочена заборгованість за кредитом (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові проценти;

5) строкова комісія (якщо буде мати місце);

6) строкова заборгованість за кредитом;

7) можлива неустойка (штраф та пеня);

Розподіл коштів, отриманих на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів, здійснюється в день їх отримання самостійно кредитодавцем.

Згідно п. 1.5. кредитного договору, за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки.

Процентна ставка встановлюється у розмірі 25,0 % проценти річних за користування кредитними коштами у гривні.

З 10.07.2014 розмір процентної ставки за користування кредитом склав - 28,0 % процентів річних.

Згідно п. 2.3. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.

Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по с ь о м е чи с л о (включно) місяця, що с л і д у є з а м і с я ц е м н а р а х у в а н н я п р о ц е н т і в (п. 2.5. кредитного договору).

Умовами п. 2.6. кредитного договору визначено, що проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту.

Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

Наявними в матеріалах справи виписками по рахунку (а.с. 46-63, 158-206, т. 1) підтверджено, що третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд", свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконало, внаслідок чого станом на 13.08.2015 заборгувало по простроченому кредиту 4999921,17грн., що відповідає визначеній позивачем сумі заборгованості в цій частині.

Також виписками по рахунку підтверджено, що станом на 13.08.2015 третій особі нараховано та не сплачено останньою 164928,91грн. процентів за користування кредитом. При перевірці поданого позивачем розрахунку заборгованості по процентах (а.с. 64, т. 1) судом встановлено, що обґрунтовано заявлена до стягнення її сума станом на 13.08.2015 становить 118902,24грн., так як строк сплати процентів, нарахованих за період з 01.08.2015 по 12.08.2015 в сумі 46026,67грн., враховуючи умови п. 2.5. кредитного договору, на дату звернення позивача до суду, не настав. Отже, у стягненні 46026,67грн. процентів за користування кредитом слід відмовити.

Водночас суд враховує, що наданими до справи платіжним дорученням №1220 від 02.10.2015 (а.с. 126, т. 1) та банківською випискою (а.с.172-173) підтверджено сплату третьою особою 237804,48грн. заборгованості за простроченими процентами, які, як вбачається з довідки позивача (а.с. 2-3, т.2) та вищевказаної банківської виписки, зараховані на погашення простроченої заборгованості по процентам, що на дату здійснення цього платежу виникла за період з 01.07.2015 по 30.09.2015, у тому числі і визначеної до стягнення їх суми у розмірі 164928,91грн. Таке зарахування узгоджується з визначеним у платіжному документі призначенням платежу та з умовами п. 2.2.2 кредитного договору.

За вказаного, провадження у справі в частині стягнення 118902,24грн. процентів за користування кредитом підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами п. 4.3. кредитного договору сторони останнього погодили, що за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо)), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5000,00грн.

Перевіривши обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5000,00грн., суд дійшов висновку про її правомірність, оскільки доказів на спростування позовних вимог у цій частині відповідачем та третьою особою не надано.

Відповідно п. 4.1. кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості. Сума пені розраховується у валюті кредиту та сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату фактичної сплати, за реквізитами, зазначеними банком (або в порядку договірного списання стягується самостійно Банком). За згодою сторін, розрахунок пені здійснюється із застосуванням умовної кількості днів у році - 360.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також суд враховує, що згідно п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Так, з розрахунку пені (а.с. 64, т. 1) вбачається, що заявлена позивачем сума у розмірі 270605,36грн., складається з пені, нарахованої на заборгованість по тілу кредиту в розмірі 266662,46грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 6138,96грн. При цьому позивачем враховано сплачену за період з 02.10.2013 по 13.08.2015 пеню в сумі 2196,06грн. (266662,46+6138,96=272801,42-2196,06=270605,36).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по тілу кредиту в розмірі 266662,46грн. за період з 13.07.2015 по 13.08.2015, судом встановлено правомірність заявлених вимог в цій частині, за вказаний період, у розмірі 263009,55грн.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 08.07.2014 по 13.08.2015 в сумі 6138,96грн., судом встановлено, що при її розрахунку позивачем не враховано приписи п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 та п. 2.6 кредитного договору, у зв'язку з чим обґрунтовано заявленими до стягнення є 3791,95грн. пені.

За вказаного, зважаючи на врахування позивачем часткової сплати пені у розмірі 2196,06грн., обґрунтовано заявленою, на дату звернення позивача до суду, є пеня у розмірі 264605,44грн. (263009,55+3791,95=266801,50-2196,06). У стягненні 5999,92грн. пені слід відмовити.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що їх нарахування в розмірі 13150,48грн. за період з 13.07.2015 по 13.08.2015 на суму заборгованості в розмірі 4999921,17грн. є правомірним.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача, як поручителя на підставі договору поруки, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором та зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Умовами п. 1.2. договору поруки визначено, що поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, в такому ж порядку та строки, що і боржник. Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк у разі одержання виконання боргових зобов'язань боржником та/або поручителем не в повному обсязі має право вимагати/отримати неодержані/невиконані боргові зобов'язання від боржника та/або поручителя. Боржник та поручитель залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

Згідно "застереження" в п. 2.1.1 Договору, ... Підписанням цього договору поручитель погоджується з тим, що порукою забезпечуються зобов'язання боржника за кредитним договором також у разі зміни будь-яких умов кредитного договору, в тому числі і у випадку збільшення обсягу відповідальності поручителя, без внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору поруки, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, настання випадків невиконання умов, кредитор має право вимагати від поручителя виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в їх частині.

Згідно п 6.1. Договору поруки цей договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань та виконання зобов'язань за цим договором поруки. Порука за цим договором припиняється після спливу 3 років з настання кінцевої дати повернення кредиту, але не пізніше повного виконання боргових зобов'язань та виконання зобов'язань за цим договором поруки (п. 6.2. Договору поруки).

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1,2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойку, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки..

Згідно ч.ч.1,2 ст. 543ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. ...Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.09.2014 та 11.11.2014 позивачем надсилались на адресу відповідача листи з вимогами про сплату заборгованості за кредитним договором.

Тобто, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача, як поручителя, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач та третя особа доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надали. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 5282677,09грн., із яких 4999921,17грн. заборгованості за тілом кредиту, 264605,44грн. пені, 5000,00грн. штрафу, 13150,48 грн. 3% річних. У стягненні 46026,67грн. процентів, 5999,92грн. пені слід відмовити. Провадження у справі в частині стягнення 118902,24грн. процентів підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н, м.Радомишль, вул. Котовського, буд. 35, ід. код 34534654)

на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б.Хмельницького, буд. 17/52, ід. код 35894495):

- 4999921,17грн. заборгованості за тілом кредиту,

- 264605,44грн. пені,

- 5000,00грн. штрафу,

- 13150,48 грн. 3% річних.

3. Провадження у справі в частині стягнення 118902,24грн. заборгованості за процентами припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. У стягненні 46026,67грн. заборгованості за процентами та 5999,92грн. пені відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н, м.Радомишль, вул. Котовського, буд. 35, ід. код 34534654) в дохід державного бюджету України 73080,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.11.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи;

2,3,4- сторонам та третій особі (рек. з пов.)