Рішення № 53356475, 05.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.2015 Справа № 905/2403/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства Селидіввугілля, м. Селидове, Донецька область

про стягнення заборгованості в сумі 31068240,00грн., 3% річних 371948,97грн., втрат від інфляції 239241,08грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 23.10.2015р.);

від відповідача: не з`явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 05.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Державного підприємства Селидіввугілля, м. Селидове, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 31068240,00грн., 3% річних 371948,97грн., втрат від інфляції 239241,08грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 1, 12, 27, 54 Господарського процесуального кодексу України ст. ст. 509, 525, 530, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: розрахунок інфляційних втрат; розрахунок 3% річних; договір постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р.; специфікацію №1 договору постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р.; накладну №2815312К від 28.12.2012р., рахунок-фактуру №2815312К від 28.12.2012р.; довіреність №1901 від 27.12.2012р.; вимогу про сплату вартості поставленого обладнання в сумі 31068240,00грн. №б/н від 15.04.2015р. з доказами направлення відповідачу; акт звірки взаєморозрахунків за період 28.12.2012р. 15.05.2015р.; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача; розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків за період з грудня 2012 року по вересень 2015р. з доказами направлення відповідачу.

Представник позивача у судове засідання 05.11.2015р. зявився, пітримав свою позицію. Вимоги ухвали суду від 21.10.2015р. виконав, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого за електронним запитом №1000340121 від 16.10.2015р., відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р. (далі договір), згідно п.1.1. якого постачальник зобовязується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікаціях, а покупець прийняти і оплатити такий товар за наявності затверджених та отриманих відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з п. 3.1. ціна договору становить 143 492 280,00грн. (сто сорок три мільйони чотириста девяносто дві тисячі двісті вісімдесят грн. 00 коп.: по лоту №1 31068240,00грн. з ПДВ; по лоту №2 - 31068240,00грн. з ПДВ; по лоту №3 40677900,00грн. з ПДВ; по лоту №4 40677900,00грн. з ПДВ), у тому числі податок на додану 23915380,00грн. (двадцять три мільйони девятсот пятнадцять тисяч триста вісімдесят грн. 00коп.).

Розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у вигляді 100% передплати, яка здійснюється покупцем після затверджених і надходження відповідних бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно Постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти» п.п. 1 абз. 4 п. 1.

Відповідно до п. 5.1. постачання узгодженої партії товару здійснюється згідно з замовленням покупця протягом 90 календарних днів з моменту надходження на рахунок постачальника 100% передплати згідно п. 4.1. договору але не пізніше 31.12.2012р. Постачання партії товару здійснюється за умови повної оплати вартості партії товару до моменту постачання.

Пунктами 7.1. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Даний договір набуває чинності з дати затвердження і надходження відповідних бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно Постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404 та підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012р.

22.10.2012р. покупцем та постачальником за договором постачання №10-12п/Т-1/115 була підписана Специфікація №1 на суму 31068240,00грн.

На виконання умов договору постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р. позивач 28.12.2012р. поставив товар відповідачу за накладною №2815312К від 28.12.2012р. на суму 31068240грн., яка додана до матеріалів справи.

Дана накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №1901 від 27.12.2012р. Товар був прийнятий вантажоодержувачем- відокремленим підрозділом «Шахта» 1/3 Новгородівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», як передбачено у п.5.2. договору.

Відповідач своє зобовязання з оплати вартості поставленої продукції за накладною №2815312К від 28.12.2012р. не виконав.

16.04.2015р. позивач направив відповдіачу вимогу про сплату вартості поставленого обладнання. Станом на 15.05.2015р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Грічничі машини» та головним бухгалтером Державного підприємства «Селидіввугілля» був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період з 28.12.2012р. 15.05.2015р. за договором №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р., у якому зазначено, що заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини» становить 31068240,00грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р., стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у вигляді 100% передплати, яка здійснюється покупцем після затвердження і надходження відповідних бюджетних асигнувань та отримання відповідного рішення головного розпорядника бюджетних коштів згідно Постанови КМУ від 09.10.2006р. №1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти».

Постачання узгодженої партії товару здійснюється згідно із замовленням покупця протягом 90 календарних днів з моменту надходження на рахунок постачальника 100% передплати, але не пізніше 31.12.2012р.

Відповідач не перерахував на рахунок постачальника 100% попередньої оплати, як це передбачено договором. Позивач, враховуючи, що у п. 5.1. договору встановлений строк поставки протягом 90 календарних днів з моменту надходження на рахунок постачальника 100% передплати, але не пізніше 31.12.2012р, здійснив поставку обладнання вартістю 31068240,00грн. разом з ПДВ. Відповідач зазначене обладнання отримав.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за накладною №2815312К від 28.12.2012р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати в сумі 31068240грн.

Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару за договором постачання №10-12п/Т-1/115 від 22.10.2012р. не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від належного виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 31068240грн., не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 31068240,00грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 239241,08грн., 3% річних в сумі 371948,97грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України,а також позицію Верховного суду України, викладену в інформаційному листі листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. (з посиланням на поставку Вищого господарського суду України від 28.02.3012р. у справі №5002-8/481-2011), позивач здобув право вимоги за накладною №2815312К від 28.12.2012р. 30.12.2012р. (а.с.23)

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань за допомогою інформаційно-правової системи Ліга:Закон, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог повністю: 3% річних в сумі 371948,97грн., інфляційні нарахування в сумі 239241,08грн.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини, м. Донецьк (ЄДРПОУ 30202874) до Державного підприємства Селидіввугілля, м. Селидове, Донецька область (ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості в сумі 31068240,00грн., 3% річних 371948,97грн., втрати від інфляції 239241,08грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля, м. Селидове, Донецька область (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гірничі машини, м. Донецьк (83047, Донецька область, м. Донецьк, вул. Елеваторна, буд. 1, ЄДРПОУ 30202875) суму основного боргу у розмірі 31068240,00грн., 3% річних 371948,97грн., втрати від інфляції 239241,08грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 182700,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.11.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2015р.

Суддя Я.О. Левшина