Рішення № 53356416, 27.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.2015 Справа № 905/1430/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал»,

м.Костянтинівка

про розірвання договору оренди №665 від 10.10.2000р., зобовязання відповідача повернути

орендоване державне майно.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харьків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м.Костянтинівка про розірвання договору оренди №665 від 10.10.2000р., зобовязання відповідача повернути орендоване державне майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №665 від 10.10.2010р. відповідач взяв на себе зобовязання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав у звязку із чим позивач просить розірвати договір оренди та повернути орендоване майно.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справи та про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою, яка зазначена у позовній заяві.

За приписами п.3.9.1.Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством звязку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'являвся, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

10 жовтня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал» (Орендар) укладений договір оренди №665 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне володіння і використання державне майно цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 85114, м.Костянтинівка, Донецької області, вул.Шмідта,3, який входить до балансу ОП «Костянтинівський завод скловиробів» склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і передатному балансу вказаного підприємства, складеним за станом на 01.09.2000р. і вартість якого складає 25480417-53 грн.

Відповідно до умов п.2.2 договору вступ Орендаря у володіння і користування майном починається одночасно з підписанням сторонами дійсного договору і актом прийому-передачі вказаного майна.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначена згідно з діючим законодавством на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМ України (додаток №2 до Договору) і перераховується Орендарем до державного бюджету у щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п.5.2 договору орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до державного бюджету.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір може бути розірваним з ініціативи однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадку невиконання сторонами своїх зобовязань або в других випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору оренди припнеться внаслідок: закінчення строку дії договору, приватизації обєкту оренди за участю Орендаря, за гибелі обєкту оренди, достроково за згодою сторін або за рішенням Арбітражного суду, банкротства Орендаря.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відтак, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обовязки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною пятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.3. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати Орендодавцю копії платіжних документів із штампом банку (або ксерокопії) по перерахуванню до держбюджету орендної плати, які відсутні в матеріалах справи, оскільки під час розгляду зазначеної справи відповідачем не надано жодного платіжного документу в підтвердження сплати боргу за оренду майна та відсутність боргу.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно вимог передбачених ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до приписів частини першої ст.284 ГК України, частини першої статті 10, частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря, а відтак несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати відповідачем під час розгляду зазначеної справи не спростовано та підтверджується доказами, які надано позивачем. При цьому дані порушення з боку відповідача є систематичними та жодним доказом не спростовані.

За приписами частини 1 ст.782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Метою розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця є повернення орендованого майна. Спрощений спосіб розірвання договору оренди за приписами ст.782 ЦК України є способом захисту орендодавця на право про повернення майна у менш тривалий проміжок часу.

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п.10.4. Договору оренди №665 від 10.10.2000р. сторони дійшли згоди та визначили, що: «Договір може бути розірваним з ініціативи однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадку не виконання сторонами своїх зобовязань або в других випадках, передбачених законодавством України».

Крім того, приписами п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем умов Договору оренди №665 від 10.10.2000р., що належить до державної власності в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів відповідачем не спростований належним чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди підлягають задоволенню.

Вимогами частини 2 ст.653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавця (наймодавцю), аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України № 5021/966/2011 від 08.05.2012р.

Виходячи з положень ст.173 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в даному випадку звільнити обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії, отже суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, зясувавши всі обставини та дослідивши всі надані сторонами доказів суд дійшов до обґрунтованого висновку в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди та повернення нерухомого державного майна.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 8, 10, 19, 129 Конституції України, п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 610-612, 626, 629, 632, 638, 653, 759, 761, 762, 782 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 180, 284, 285 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 81-1, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м.Костянтинівка про розірвання Договору оренди №665 від 10.10.2000р. та повернення державного майна цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів ім.13 розстріляних робітників», розташований за адресою: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул..Шмідта, 3 до державної власності у сферу управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити повністю.

Розірвати Договір оренди №665 від 10.10.2000р. нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м.Костянтинівка.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м.Костянтинівка (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Шмідта, 3, код ЄДРПОУ 30207119) повернути державне майно цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів ім.13 розстріляних робітників», розташований за адресою: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3 до державної власності у сферу управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал», м.Костянтинівка (85114, Донецька область, вул.Шмідта, 3, код ЄДРПОУ 30207119) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків (61024, м.Харків, вул.Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 13511245) судовий збір в сумі 2436,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 жовтня 2015р.

Суддя С.В. Тоцький