Рішення № 53355984, 02.11.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6502/15-ц Провадження № 22-ц/795/2045/2015 Головуючий у I інстанції - Рахманкулова І. П. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Губар В.С., Мамонової О.Є.

при секретарі - Козлачковій Ю.В.,

за участю: апелянта ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивувала тим, що між сторонами було укладено шлюб, який рішенням суду було розірвано. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3, яка мешкає разом з позивачкою. Позивачка не працює, має скрутне матеріальне становище, відповідач матеріальної допомоги не надає, а тому на підставі ст. 180 СК України просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з дня подання заяви і до повноліття доньки.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2015 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 243,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.09.2015 року була залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити заочне рішення, зменшивши розмір аліментів з 1/4 частини всіх видів заробітку до 1/6 частини всіх видів (доходу) заробітку щомісячно.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення аліментів не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

В скарзі апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що судом не враховано, що з нього за рішенням суду стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його пенсії, яку він отримує як інвалід ІІІ групи, і яка є його єдиним джерелом існування.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін по справі, перевіривши та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до норм чинного Сімейного кодексу України позов про стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно із ч. 1 ст. 189 цього Кодексу батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що сторони з 25.10.2003 року перебували у шлюбі, який 05.06.2015 року рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова розірвано (а.с. 4).

Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 5).

Із апеляційної скарги вбачається, що апелянт, як на підставу зміни рішення суду про стягнення аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів (доходу) заробітку щомісячно посилається на те, що він є інвалідом ІІІ групи, вказує, що в силу своєї непрацездатності він не має іншого доходу, крім призначеної пенсії, що ставить його в скрутне матеріальне становище. Крім того, вказує, що з нього за рішенням суду стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його пенсії.

З довідки від 21.07.2015 року виданої Головним УПФУ в Чернігівської області вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному УПФУ в Чернігівській області, отримує пенсію по інвалідності та сплачує відповідно до постанови Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ аліменти в розмірі 1/4 частини пенсії щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь ОСОБА_4, на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 34).

Задовольняючи позов та визначаючи розмір аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, суд першої інстанції нічим не мотивучи таке рішення, послався лише на те, що з відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 07.07.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов без достатнього з'ясування всіх обставин справи та вимог матеріального закону, а тому колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі та виплачуються щомісячно.

Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, які мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених ст. 184 СК України.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру усіх відрахувань, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції не врахував всіх вимог ст. 182 СК України.

Крім того, суд першої інстанції, не взяв до уваги роз'яснення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Як свідчать матеріали справи та зміст рішення суду, судом першої інстанції взагалі не було враховано, що відповідач на своєму утриманні на час ухвалення рішення має неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якої вже стягуються аліменти в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (а.с. 34), а тому посилання апелянта на те, що він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) за другим виконавчим листом, встановленому судом першої інстанції, є обґрунтованими.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач отримує пенсію по інвалідності (а.с. 34,35).

Вищезазначене не звільняє відповідача від обов'язку утримувати доньку до її повноліття, проте є підставою для зменшення розміру стягнення аліментів з нього, що визначений судом першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що згідно наданих сторонами доказів по справі щодо матеріального становища платника аліментів, наявності в останнього інших дітей, з врахуванням норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, достатнім та можливим буде стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру стягнення аліментів з 1/4 до 1/6 частини із всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття починаючи з 07 липня 2015 року.

Рішення суду в частині стягнення судового збору є законним, тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку щомісяця, в іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: