Рішення № 53355621, 11.11.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4569/15-ц

Провадження № 2/750/1812/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді Коверзнева В. О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мачачі І. П., відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення та позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,

в с т а н о в и в:

12.05.2015 року до суду звернувся ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом їх виселення із зазначеної квартири.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 зазначив, що він є власником квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2013 року, яку отримав від батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

13.07.2015 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2013 року недійсним з тих підстав, що вона є власником спірної квартири, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.10.2007 року. Крім того, ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.07.2011 року скасовано рішення суду від 06.06.2008 року, яким спадкодавцю ОСОБА_7 було визначено додатковий строк для прийняття спадщини. На думку ОСОБА_2 вказана обставина, в силу статті 1301 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що ОСОБА_7 не мав права на спадщину і, як наслідок цього - не мав такого права і ОСОБА_6

23.09.2015 року судом було прийнято уточнену зустрічну позову заяву відповідно до якої в якості співпозивача за зустрічним позовом у справу вступила ОСОБА_5 Крім того, в якості додаткової підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2013 року зазначено, що під час видачі цього свідоцтва нотаріусом порушено вимоги статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей» тому як на той час ОСОБА_5 була неповнолітньою, що унеможливлювало оформлення ОСОБА_6 свого права на спадщину ОСОБА_7 без відповідного дозволу органу опіки та піклування.

На підставі заяв ОСОБА_8, який є представником ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а. с. 63, 64), ухвалою суду від 14.08.2015 року здійснено заміну позивача за первісним позовом ОСОБА_6 на його процесуального правонаступника - ОСОБА_4, який за договором купівлі-продажу від 17.07.2015 року придбав спірну квартиру у ОСОБА_6

Отже, 14.08.2015 року ОСОБА_4 набув у справі статус позивача за позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом. У свою чергу, з 14.08.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 набули статусу позивачів за їх позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, в якого залишився лише статус відповідача за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_5

У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов ОСОБА_4 не визнали і просили відмовити в його задоволенні. Одночасно ОСОБА_2 наполягала на задоволенні її позову до ОСОБА_6

ОСОБА_5 не з'явилася, при цьому надіслала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 також не з'явилися з причин, які визнано судом неповажними.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

30.10.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу, на підставі якого придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 (далі - Квартира, а. с. 37, 38).

У подальшому, рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 30.03.2010 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 року, право власності на Квартиру було визнано за ОСОБА_7 Цим же рішенням суду зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити Квартиру та передати її новому власнику ОСОБА_7 (справа № 2-181/10, т.1, а. с. 114-117, 189-192).

Ухвалюючи вказані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_7 має право на Квартиру в порядку спадкування майна ОСОБА_10 за заповітом. У той же час, заповіт ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11, що скасовував її попередній заповіт на користь ОСОБА_7, і на підставі якого в подальшому ОСОБА_9 набув право власності на Квартиру та відчужив її ОСОБА_1 і ОСОБА_2, визнано недійсним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.12.2008 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07.05.2009 року.

Отже, право власності на Квартиру виникло у ОСОБА_7 на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30.03.2010 року, яке має законну силу.

Наведені в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_5 доводи щодо недійсності свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2013 року з підстав чинності на даний час укладеного ними з ОСОБА_9 договору купівлі-продажу Квартири від 30.10.2007 року та відсутності у ОСОБА_7 права на спадкування майна ОСОБА_10, через пропущення ним строку прийняття спадщини, не мають правового значення при вирішенні цього спору і не впливають на дійсність оскаржуваного ними свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки рішенням суду від 30.03.2010 року Квартиру витребувано в ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в порядку віндикації (стаття 388 ЦК України), що не потребує окремого визнання судом недійсним договору від 30.10.2007 року. Вказаний договір автоматично втратив свою юридичну силу за фактом витребування Квартири у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як її добросовісних набувачів. Наявність у ОСОБА_7 права на спадщину ОСОБА_10 вже підтверджена рішенням суду від 30.03.2010 року, а тому не може бути предметом повторного перегляду в межах цієї справи.

Доводи ОСОБА_2 і ОСОБА_5 щодо порушення нотаріусом, під час видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за законом, вимог статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей» і, як наслідок цього, - прав ОСОБА_5, яка на той час була неповнолітньою, є наслідком неправильного розуміння ними положень спадкового права України, оскільки за змістом положень Книги шостої Цивільного кодексу України (спадкове право) реалізація спадкоємцями права на спадщину не залежить від наявності в інших осіб права на користування спадковим майном.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Суд констатує, що на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30.03.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили право користування Квартирою та були зобов'язані звільнити її та передати ОСОБА_7 Право користування Квартирою ОСОБА_5, як члена сім'ї власників, було похідним. Тому, з втратою права власності на Квартиру та права користування нею ОСОБА_1 і ОСОБА_2, автоматично втратила право користування нею й ОСОБА_5

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ніколи не були членами сім'ї ОСОБА_6, який після оформлення свого права власності на Квартиру в порядку спадкування не надавав своєї згоди на вселення і проживання в Квартирі вказаних осіб. Не надавав такої згоди і теперішній власник Квартири ОСОБА_4

Виходячи з цього, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не набули житлових прав на Квартиру, а тому на спірні правовідносини не поширюються гарантії, встановлені нормами Житлового кодексу Української РСР.

За приписом частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з того, що проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в Квартирі, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_4, без його згоди, створює останньому перешкоди в здійсненні права власності щодо цієї квартири, заявлений ним позов про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення відповідачів із Квартири підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_4 задовольнити. Усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 без надання їм іншого жилого приміщення.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 81 грн 20 коп. з кожного у відшкодування судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Суддя В. О. Коверзнев