Ухвала суду № 53355044, 05.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 661/595/15-ц

Справа №22-ц/791/2577/2015 Головуючий в І інстанції: Сапронова Л.В.

Категорія 27 Доповідач: Борко А.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року листопада місяця 05 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого: Борка А.Л.

Суддів: Бездрабко В.О.

Приходько Л.А.

при секретарі: Пляс Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у суд із позовом до ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,зазначаючи,що згідно договору від 09.09.2008 року № HEN0GR0000000217 ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 12360,00 доларів США на термін до 09.09.2011 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань,станом на 29 січня 2015 року виникла заборгованість у розмірі - 63250,99 доларів США,яка складається з : 11635,64 доларів США- заборгованість за кредитом; - 4182,10 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом: - 1142,21 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом: - 43264,16 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,а також штрафи відповідно до договору: - 15,67 доларів США - штраф (фіксована частина) - 3011,21 доларів США - штраф (процентна складова). У зв'язку з наведеним просили стягнути солідарно з відповідачів борг за кредитним договором.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк»,зазначаючи, що кредитний договір № НЕМ0GR0000000217 від 09.09.2008 року є недійсним з причини того, що згідно ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. На думку ОСОБА_3 із спірного кредитного договору вбачається, що у ньому немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту,банк не повідомив позичальника про обов'язкову інформацію, зазначену в ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", особливо в частині того, що він нестиме валютні ризики під час виконання зобов'язань. На думку позивача, навмисне ненадання банком позичальнику важливої інформації, передбаченої п.2 ч.2 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", ввело позичальника в оману. Позивач вважає, що таким чином банк уклав з ним вищевказаний договір із застосуванням нечесної підприємницької практики, а тому просить визнати цей кредитний договір недійсним.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 серпня 2015 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованостізадоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк": заборгованість у розмірі 31622,47 доларів США, яка складається з 11635,64 (доларів США)- заборгованість за кредитом; 4182,10 (доларів США) - заборгованість по процентам за користування кредитом: 1142,21 [доларів США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 11635,64 [доларів США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 15,67 [доларів США] - штраф (фіксована частина), 3011,21 [доларів США] - штраф (процентна складова), що за курсом 15,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 504378,40 грн.; судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн., а всього 508032,40 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2,який діє в інтересах ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу задовольнити,рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідача,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України,колегія суддів приходить до висновку,що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,згідно кредитного договору від 09.09.2008 року №HEN0GR0000000217 ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 12360,00 дол. США на термін до 09.09.2011 року, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором №HEN0GR0000000217 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4,ОСОБА_5 09.09.2008 року були укладені договори поруки.

Відповідно до кредитного договору,погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Відповідач-1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи,згідно укладеного між сторонами договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3 сплачує відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць,нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції,ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу-1 кредит у розмірі 12360,00 дол. США. В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526,1054 ЦК України, ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

Згідно розрахунку,наданого позивачем,заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором № НЕМ0GR0000000217 від 09.09.2008 року станом на 29.01.2015 року становить - 63250,99 дол. США, яка складається з наступного:- 11635,64 (доларів США)- заборгованість за кредитом;- 4182,10 (доларів США) - заборгованість по процентам за користування кредитом:- 1142,21 (доларів США) - заборгованість по комісії за користуванням кредитом:43264,16 (доларів США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором:а також штрафи відповідно до договору: 15,67 (доларів США) - штраф (фіксована частина), 3011,21 (доларів США) - штраф (процентна складова).

22.12.2014 р. ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 направив письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за кредитним договором, однак вимога позивача залишилась без належного реагування. (а.с.8-9).

Як вбачається з матеріалів справи,кредитний договір між сторонами був укладений на строк з 09.09.2008 року по 09.09.2011 року, з позовом позивач звернувся до суду 14 лютого 2015 року, що вбачається із штампу вхідної кореспонденції Новокаховського міського суду.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність,встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Згідно зі ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як вірно встановлено судом першої інстанції,пунктом 5.5 умов кредитного договору передбачено,що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту,процентів за користування ним,пені,штрафу сторонами встановлені тривалістю в п'ять років, що відповідає вимогам ч. 1 ст.259 ЦК України .

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст.261 ЦК України). Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку.

На думку колегії суддів у дослідженні обставин,пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії,маючи на увазі,що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з банківських квитанцій, наданих ОСОБА_3 в підтвердження погашення зобов'язань за кредитним договором № НЕМ0GR0000000217 від 09.09.2008 року, слідує, що останній платіж був здійснений 26.10.2012 р. у розмірі - 1000 грн. (а.с.69).

За таких обставин на думку колегії суддів,суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що перебіг строку позовної давності є перерваним,оскільки відповідачем вчинено дії, які свідчать про визнання ним свого боргу,тому банк не порушив строки позовної давності по зверненню до суду з даним позовом.

Зі змісту ст.551 ЦК України - предметом неустойки може бути грошова сума,розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 27 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-126цс13, яка в силу вимог ч. 1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено,що розмір основної заборгованості за кредитним договором становить 11 635,64 доларів США, а розмір пені становить 43 264,16 доларів США, що значно перевищує розмір основної заборгованості.

Оскільки розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання (разом із заборгованістю по відсоткам), суд першої інстанції враховуючи вимоги ст.551 ЦК України з підстав передбачених законом зменшив розмір пені з 43264,16 дол. США до 11635,64 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи,щодо стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором з поручителів суд першої інстанції обґрунтовано зазначає,що у вказаному вище кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений, а отже право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту виникло у банку, починаючи з 09.09.2011 року. Окрім того, зі змісту договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України щодо права пред'явлення вимоги до поручителя протягом наступних шести місяців.

З матеріалів справи вбачається, що належних і допустимих доказів пред'явлення банком до поручителів претензії протягом зазначеного строку - суду не надано. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду за захистом свого порушеного права лише в лютому 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на момент звернення банку із позовом до суду порука відповідно до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України є припиненою,оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Право кредитора і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає,що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту у судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином,вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (в даному випадку 6 місяців). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

На думку колегії суддів,відносно зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № НЕМ0GR0000000217 від 09.09.2008 року,суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку,що позивач посилається на порушення банком вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо не надання певної інформації у письмовій формі перед укладенням договору та зазначення у самому договорі графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, попередження про валютні ризики, що також вимагається п.3.2, 3.4 та 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту,затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року.

Згідно із ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Як вірно зазначено судом першої інстанції,частиною 7 ст.15 та ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено визнання договору недійсним за умови ненадання повної інформації споживачу, а тому з цих підстав кредитний договір не може бути визнаний недійсним.

Крім того, дана обставина не впливає на чинність правочину, оскільки договір був укладеним, сторони виконували його умови і відповідно до зазначеного договору позивач отримав кредит.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживача» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Укладений кредитний договір є публічним, тобто його умови є рівними і для інших позичальників, про його умови позичальник був повідомленим до моменту його підписання, тобто мав змогу на свій розсуд погодитись чи не погодитись з запропонованими умовами, скористатись іншою кредитною установою.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні спірного договору між сторонами досягнуто згоди із усіх істотних умов: мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткової ставки, порядок плати за кредит, графік погашення основної суми боргу, порядок зміни та припинення дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, угода укладена в письмовій формі, сторони угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Як вбачається з матеріалів справи,позивач погодився на отримання кредиту з такими умовами, що були запропоновані банком. Сторони застережень до договору не висловлювали, підпис позивача на договорі, графіку погашення кредиту, додатку №1 до кредитного договору, анкети-заявки від 04.09.2008р свідчить про його згоду на укладення договору саме на тих умовах, які в ньому зазначені.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивачеві за зустрічним позовом чинилися перешкоди для ознайомлення зі змістом договору перед його підписанням позивачем не надано. Зміст договору є докладним з визначенням всіх його суттєвих умов. Крім того, перед підписанням договору позичальник особисто подав анкету-заяву про надання кредиту, тобто укладенню та підписанню договору передували дії сторін, в ході яких вони могли визначитися з доцільністю та правовими наслідками укладення договору та створення для себе прав та обов'язків.

З аналізу зазначеної заяви вбачається, що позивач письмово підтвердив, що отримав інформацію про умови кредитування, згоден з умовами та також отримав повну та достовірну інформацію, а саме: мету можливого витрачання кредиту, форми та особливості кредитування, тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуг та втрат на страхування, оформлення договору, договірні строки тощо (а.с.17).

У цій же заяві,висловивши згоду на кредитування та його умови, позивач зазначив про отримання ним цих умов у письмовій формі.

Таким чином,на думку колегії суддів,вимоги чинного законодавства України,зокрема п.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо забезпечення інформаційних прав споживача при укладенні договору були дотримані .

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено обов'язок позичальника повернути кредитору в повному обсязі існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти за користування, а у разі порушення зобов'язань за договором - понести відповідні санкції.

Позивач погодився з такими умовами, підписавши кредитний договір особисто і без застережень. До того ж, як вже зазначалося, перед укладанням кредитного договору, позивача було ознайомлено у письмовій формі з умовами кредитування а також надано йому інформацію щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту.

Підписанням оспорюваного кредитного договору без будь-яких застережень та отриманням кредитних коштів, ОСОБА_3 підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Передбаченим п. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" правом протягом 14 календарних днів відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини відповідач не скористався, не відмовився від його виконання, а тривалий час користувався кредитними коштами, що також свідчить про його згоду з умовами договору.

З роз'яснень, викладених в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вбачається, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до абз.2 п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Як вбачається з оспорюваного договору розмір щомісячного платежу був таким як зазначений у договорі,і знайшов відтворення у графіку погашення кредиту.

За п. 8.9 договору ,укладеного між сторонами,детальний опис загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту за кредитним договором є невід'ємними додатками до договору.

Колегія суддів приходить до висновку,що доводи позивача по зустрічному позову щодо порушення закону та його прав як споживача послуг при укладенні кредитного договору, а також про невідповідність закону кредитного договору та його недійсність, не знайшли свого підтвердження, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення зустрічного позову не вбачається.

Таким чином,суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, до уваги не приймаються як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 серпня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді