Рішення № 53354104, 28.10.2015, Приморський районний суд м. Одеси

28.10.2015

Справа № 522/16049/15-ц

Провадження № 2/522/8312/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 01 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11061779000, відповідно до умов якого Банк надав їй кредит в сумі 160 000, 00 дол. США на споживчі потреби, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 01 листопада 2017 року або достроково зі сплатою 12, 3 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором відповідно до іпотечного договору від 01 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Банком, АКІБ «УкрСиббанк» було прийнято в іпотеку нежиле приміщення офісу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого 22 грудня 2005 року приватним нотаріусом Одеського МНО Чужовською Н.Ю. за реєстровим номером №5908.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, у неї утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 30 червня 2015 року складає 3 903 173, 50 грн., з яких: 2 699 613, 35 грн. - сума заборгованості за кредитом; 451 493, 11 грн. - сума заборгованості за відсотками; 702 092, 42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 37 586, 29 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за кредитом; 12 388, 33 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за відсотками.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором АТ «УкрСиббанк» передав АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачкою зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, ПАТ «Дельта Банк» просить суд стягнути вищевказану заборгованість за кредитним договором № 11061779000 від 01 листопада 2006 року за рахунок предмета іпотеки, а також визнати за Банком право власності на вищевказаний предмет іпотеки.

Представник ПАТ «Дельта Банк» » у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином за місцем її реєстрації згідно вимог ст. 74 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомляла.

У відповідності до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У відповідності до п. 116 цих Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. П. 119 Правил передбачено, що після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання. Протягом зазначеного строку відправник/адресат може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

До суду повернулось поштове повідомлення форми Ф-20 за спливом строку зберігання, що свідчить про те, що відповідачка до операторів поштового зв'язку не зверталась. Вищевикладене свідчить про недобросовісне виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_1, тому суд вважає, що остання про розгляд справи була сповіщена належним чином. У зв'язку з чим, суд вважає за можливе, у відповідності до ст. 224 ЦПК України, та зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справи.

Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що 01 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11061779000, відповідно до умов якого Банк надав їй кредит в сумі 160 000, 00 дол. США на споживчі потреби, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 01 листопада 2017 року або достроково зі сплатою 12, 3 % річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язалась використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір від 01 листопада 2011 року, згідно з якими АКІБ «УкрСиббанк» прийнято в іпотеку нежиле приміщення офісу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого 22 грудня 2005 року приватним нотаріусом Одеського МНО Чужовською Н.Ю. за реєстровим номером №5908.

Також судом встановлено, що АКІБ «УкрСиббанк» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 11061779000 від 01 листопада 2006 року, надавши ОСОБА_1 суму кредиту у визначеному договором розмірі.

В свою чергу ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконувала неналежним чином, внаслідок чого у неї утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 30 червня 2015 року складає 3 903 173, 50 грн., з яких: 2 699 613, 35 грн. - сума заборгованості за кредитом; 451 493, 11 грн. - сума заборгованості за відсотками; 702 092, 42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 37 586, 29 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за кредитом; 12 388, 33 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за відсотками, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором АТ «УкрСиббанк» передав АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 11061779000 від 01 листопада 2006 року, що підтверджується актом прийому-передачі документації.

Згідно ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти в строк та у порядку встановленому Кредитним договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому згідно ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем, в тому числі, у випадку порушення іпотекодавцями будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, або за договором між іпетекодавцями та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно з п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Вищевказане підтверджується також висновком ВСУ від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15.

Тому, суд при винесенні рішенні не керується положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді нежилого приміщення офісу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованими.

В той же час, згідно п. 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Тому, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмети іпотеки саме шляхом визнання за Банком права власності на вказане майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв'язку з несплатою позивачем судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України вирішив стягнути з відповідачки в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин цивільної справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 9, 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч. 6 ст. 3, 12, 33 ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 651, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності, - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11061779000 від 01 листопада 2006 року, яка станом на 30 червня 2015 року складає 3 903 173 (три мільйони дев'ятсот три тисячі сто сімдесят три) грн. 50 коп., з яких: 2 699 613 (два мільйони шістсот дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 35 коп. - сума заборгованості за кредитом; 451 493 (чотириста п'ятдесят одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн. 11 коп. - сума заборгованості за відсотками; 702 092 (сімсот дві тисячі дев'яносто дві) грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 37 586 (тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 29 коп. - 3% річних від простроченої заборгованості за кредитом; 12 388 (дванадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 33 коп. - 3% річних від простроченої заборгованості за відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: нежиле приміщення офісу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого 22 грудня 2005 року приватним нотаріусом Одеського МНО Чужовською Н.Ю. за реєстровим номером №5908, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В задоволені решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Свячена Ю.Б.