Рішення № 53353819, 28.10.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2/522/8658/15

Справа № 522/17174/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.08.2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № ВLаЖГА00057116 від 29 липня 2011 року в сумі 121 053 (сто двадцять одна тисяча п'ятдесят три) гривень 32 копійки.

-В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 29 липня 2011 року за № ВLаЖГА00057116 уклали кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 121 053 грн., зі сплатою 15 % річних, з кінцевим терміном повернення коштів 29 липня 2014 року. Однак, у порушення умов договору Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим умови кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та нарахованих відсотків відповідачем не були виконані. Відповідно до розрахунку станом на 11 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором складає 121 053 (сто двадцять одна тисяча п'ятдесят три) гривні 32 копійки.

У судове засідання 28.10.2015 року представник Луценко Ю.В. діючий в інтересах ПАТ «ВіЕйБі Банк» (діє на підставі довіреності від 27.05.2015 року) не з'явився, але надав до суду письмову заяву, згідно якої просив суд розглядати справу за його відсутності, у якій також зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання 28.10.2015 року не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не представив.

Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № ВLаЖГА00057116 від 29 липня 2011 року ОСОБА_3 (далі - Відповідач) отримала кредит у сумі 121 053 грн., зі сплатою 15% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 29 липня 2014 року. Однак, у порушення умов договору Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим умови кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та нарахованих відсотків відповідачем не були виконані. Відповідно до розрахунку станом на 11 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за Кредитним договором складає 121 053 (сто двадцять одна тисяча п'ятдесят три) гривні 32 копійки, з них:

- прострочена до повернення сума Кредиту - 13 904,40 грн;

- прострочені проценти за користування Кредитом - 6 148,94 грн;

- комісія за РО - 7 647,50 грн;

- плата за пропуск платежів - 93 352,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пунктів 1 - 9 Договору (Спеціальна частина) Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч ) гривень 00 коп., із встановленням терміну повернення кредиту 29 липня 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Згідно із ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За користування кредитними коштами, згідно договору № ВLаЖГА00057116 від 29 липня 2011 року встановлена процентна ставка 15 (п'ятнадцять) процентів річних.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ані вищевказаним договором, ані законодавством України підстав невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не передбачено.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Також відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, судом було встановлено, що умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та нарахованих відсотків Відповідачем не виконані.

Розрахунок суми заборгованості міститься в матеріалах справи (а.с.11).

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

На момент розгляду справи доказів про погашення відповідачем кредиту, сплати комісій, відсотків, пені, штрафу, тощо у суду немає.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу (комісій), заявлені обґрунтовано, так як це передбачено укладеним кредитним договором та діючим законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Отже, допустивши прострочення кредиту, відповідач порушила не тільки свої договірні зобов'язання, а й вимоги законодавства України, на підставі чого суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача всієї суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Отже, стягненню з відповідача підлягають витрати (судовий збір) в дохід бюджету, пропорційно позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 57, 60, 79, 88 ч.1, ч.4 ст. 169, 179, 197 ч.2, 208-209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 509, 524, 525, 526, 527, 530, 533, 536, 546, 549-552, 610-612, 624-626, 627-629, 631, 638, 639, 1046-1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 65029) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 «Т», код за ЄДРЮО та ФОП 19017842) заборгованість за Кредитним договором № ВLаЖГА00057116 від 29 липня 2011 року в сумі 121 053 (сто двадцять одна тисяча п'ятдесят три) гривні 32 копійки, з них:

-прострочена до повернення сума кредиту - 13 904,40 грн;

-прострочені проценти за користування кредитом - 6 148,94 грн;

-комісія за РО -7 647,50 грн;

-плата за пропуск платежів - 93 352,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 65029) на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 210 (одна тисяча двісті десять) гривень 53копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до палати по цивільним справам апеляційного суду Одеської області шляхом подачі через Приморський суд м Одеси на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Домусчі Л.В.

28.10.2015