Рішення № 5334956, 20.05.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2572/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі – Шмат М.С.,

за участю : позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

11.02.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача. (а.с. 4-7)

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 17.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір строкового банківського вкладу № 1014/0404349001365001, за умовами якого позивач передала, а відповідач прийняв на зберігання грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. на строк до 10.04.2009 року. 22.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений ще один договір строкового банківського вкладу № 1014/0305249001365001, за умовами якого позивач передала, а відповідач прийняв на зберігання грошові кошти у розмірі 41 780,00 грн. на строк до 21.01.2009 року. По закінченню строку дії другого договору відповідач повернув позивачу частину вкладу у розмірі 10 000,00 грн. та нараховані відсотки, іншу ж частину вкладу у розмірі 31 780,00 грн. відповідач відмовився виплатити позивачу, у зв’язку з чим позивач звернулася до відповідача із письмовими заявами про видачу вкладів за вищезазначеними договорами, у відповідь на які відповідач пославшись на введення тимчасової адміністрації не повернув позивачу належні їй грошові кошти, а тому позивач просила суд стягнути з відповідача за договорами банківських вкладів 5 000,00 грн. та 31 780,00 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 2 000,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати. (а.с. 4-7)

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача надала суду заперечення а позовну заяву, у судовому засіданні позов визнала частково, посилаючись на те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки умовами укладених між позивачем та відповідачем договорами такий вид відповідальності не передбачений, також він не передбачений чинним законодавством України для такого виду договорів, вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу представник відповідача залишив на розсуд суду. (а.с. 27-28)

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Капітал» № 1014/0404349001365001, що підтверджується копією зазначеного договору. (а.с. 8-9)

За умовами пп. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідач приймає від позивача грошові кошти в сумі 5 000, 00 грн. на строк з 17.03.2008 року по 10.04.2009 року. Відповідно до пп. 2.1.1. договору підтвердження одержання відповідачем вкладу оформлюється видачею відповідачем квитанції та/або виписки з депозитного рахунку.

Підпунктом 2.1.5. укладеного між сторонами договору передбачено обов’язок відповідача повернути вклад повністю у дату повернення, якою є 10.04.2009 року, підпунктом 2.4.3 договору передбачено кореспондуюче право позивача на отримання вкладу у вказаний строк.

Підпунктом 2.4.4. договору передбачене право позивача достроково розірвати договір і одержати вклад та проценти.

Пунктом 4.1. договору встановлений обов’язок позивача письмово попередити відповідача про дострокове розірвання договору не менш, як за 2 банківських дні не враховуючи день подання письмового повідомлення.

Судом також встановлено, що 17.03.2008 року на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем були внесені грошові кошти на відкритий відповідачем за умовами договору рахунок у розмірі 5 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копією квитанції від 17.03.2008 року та не заперечувалися представником відповідача у судовому засіданні. (а.с. 10)

У судовому засіданні було встановлено, що 28.01.2009 року позивач звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення банківського вкладу у розмірі 5 000, 00 грн. та процентів, нарахованих відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується копією зазначеної заяви із відміткою відповідача про її прийняття того ж дня. (а.с. 11)

Судом встановлено, що 22.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Капітал» № 1014/0305249001365001, що підтверджується копією зазначеного договору. (а.с. 12-13)

За умовами пп. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідач приймає від позивача грошові кошти в сумі 41 780, 00 грн. на строк з 22.09.2008 року по 21.01.2009 року. Відповідно до пп. 2.1.1. договору підтвердження одержання відповідачем вкладу оформлюється видачею відповідачем квитанції та/або виписки з депозитного рахунку.

Підпунктом 2.1.5. укладеного між сторонами договору передбачено обов’язок відповідача повернути вклад повністю у дату повернення, якою є 21.01.2009 року, підпунктом 2.4.3 договору передбачено кореспондуюче право позивача на отримання вкладу у вказаний строк.

Підпунктом 2.4.4. договору передбачене право позивача достроково розірвати договір і одержати вклад та проценти.

Пунктом 4.1. договору встановлений обов’язок позивача письмово попередити відповідача про дострокове розірвання договору не менш, як за 2 банківських дні не враховуючи день подання письмового повідомлення.

Судом також встановлено, що 22.09.2008 року на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем були внесені грошові кошти на відкритий відповідачем за умовами договору рахунок у розмірі 41 780,00 грн., ці обставини підтверджуються копією квитанції від 22.09.2008 року та не заперечувалися представником відповідача у судовому засіданні. (а.с. 14)

У судовому засіданні було встановлено, що 21.01.2009 року відповідачем було здійснено виплату позивачу коштів з депозитного вкладу згідно договору банківського вкладу № 1014/0305249001365001 від 22.09.2008 року у розмірі 10 000,00 грн. та виплату процентів по депозитному вкладу згідно зазначеного договору у розмірі 2 521,64 грн., що підтверджується копіями заяв на видачу готівки № 1014/124 та № 1014/245 від 21.01.2009 року. (а.с. 15, 16)

Судом також встановлено, що 28.01.2009 року позивач звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення залишку банківського вкладу у розмірі 31 780, 00 грн., що підтверджується копією зазначеної заяви із відміткою відповідача про її прийняття того ж дня. (а.с. 17)

Судом встановлено, що у відповідь на подані позивачем заяви про повернення вкладів відповідач надіслав позивачу лист від 06.02.2008 року за вих. № 11/14, у якому запропонував позивачу у разі закінчення строку дій укладених договорів, укласти нові договори банківського вкладу, посилаючись на неможливість виплати депозитних вкладів у зв’язку із тимчасовим зупиненням операції по їх видачі, введеним на підставі рішення тимчасового адміністратора, ці обставини підтверджуються копією зазначеного листа та поясненнями представника відповідача. (а.с. 18)

Згідно виписок по особовим рахункам позивача, відкритим в установі відповідача, розмір залишків депозитних вкладів становить відповідно 5 000,00 грн. та 31 780,00 грн., що підтверджується зазначеними виписками та поясненнями представника відповідача.

Судом також встановлено, що 27.01.2009 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання адвокатських послуг № 7-27/01, за умовами якого адвокат зобов’язався надати позивачу консультації та представницькі юридичні послуги щодо захисту інтересів останньої у судових інстанціях з питання ведення цивільної справи про захист прав споживачів (повернення строкових банківських вкладів), на підставі якого позивач сплатила адвокату за надання таких послуг 2 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копією зазначеного договору та копією квитанції. (а.с. 19-20)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (2003 року), Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та умовами укладених між ними договорів.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суми банківських вкладів, суд виходив з того, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір банківського вкладу «Капітал» № 1014/0404349001365001 від 17.03.2008 року та договір банківського вкладу № 1014/0305249001365001 від 22.09.2008 року. Факт внесення позивачем грошових коштів на депозитні рахунки та факт звернення позивача до відповідача із вимогами про дострокове розірвання договорів банківського вкладу та видачу депозитних коштів представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався, при цьому, суд бере до уваги, що повернення вкладу банком на вимогу вкладника є не правом, а обов’язком банку, регламентованим в імперативному порядку нормами діючого законодавства України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що умовами укладених між позивачем та відповідачем договорів банківських вкладів відшкодування моральної шкоди як міра відповідальності відповідача за порушення зобов’язань, передбачених такими договорами, не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що позивачу у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» було затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, якими, зокрема, встановлено, що розмір витрат на правову допомогу у цивільних справах, яка сплачується іншою стороною, компенсується на суму, що не перевищує 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Станом на 20.05.2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить відповідно до Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» 625 грн., тобто на вказану дату граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу складає 250 грн. за годину роботи, а тому суд вирішуючи вимоги позивача до відповідача щодо стягнення на його користь витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 2 000,00 грн., бере до уваги доведену тривалість зайнятості представника у двох судових засіданнях, кількість складених процесуальних документів та розумний час, затрачений на їх складання, враховуючи ступінь складності судового спору, вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат на оплату правової допомоги адвоката 500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, а також те, що позивач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати державного мита, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30,00 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 367,80 грн. (а.с. 2)

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 509, 526, 611, 1058, 1060 ЦК України (2003 р.), п. 5 ч. 1 ст. 4, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 39, код ЄДРПОУ: 19357325) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) у рахунок повернення вкладу за договором банківського вкладу від 17.03.2008 року 5 000 (п’ять тисяч) гривень, за договором банківського вкладу від 22.09.2008 року 31 780 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 00 коп., у рахунок повернення судових витрат 500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а разом 37 310 (тридцять сім тисяч триста десять) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 39, код ЄДРПОУ: 19357325) на користь держави судовий збір у розмірі 367,80 грн.

ОСОБА_1 в решті задоволення позовних вимог – відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур