Постанова № 53348663, 04.11.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/17269/15-а

Провадження № 2-а/760/633/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року, 14 годин 25 хвилин, м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної служби МВС у м. Києві, рядового міліції Римінного Владислава Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління патрульної служби МВС у м. Києві, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, прийняв таку постанову.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

16.09.2015 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 950983 від 12.09.2015 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 12.09.2015 керуючи автомобілем «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1, та рухаючись по проспекту Перемоги в м. Києві, він побачив, що на приборній панелі приладів автомобіля загорівся індикатор несправності двигуна. З метою недопущення створення загрози власному життю та здоров'ю, а також життю та здоров'ю інших учасників дорожнього руху, позивач був вимушений здійснити зупинку в зоні дії знаку «Зупинку заборонено», перед початком мосту, біля метро «Святошино».

Однак, в цей момент до позивача підійшов працівник УПС МВС у м. Києві та повідомив про порушення правил дорожнього руху та витребував документи для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. На пояснення щодо вимушеності зупинки, інспектор не звернув уваги та пояснив, що всі його дії можуть бути оскаржені в суді.

Після надання всіх необхідних документів відповідач разом з іншим інспектором пішли до свого автомобіля для оформлення протоколу. Через 20 хвилин відповідач вручив протокол про адміністративне правопорушення та постанову у справі про адміністративне правопорушення та запропонував розписатися в них та сплатити штраф протягом 15 днів.

На заперечення щодо незгоди із вчиненим адміністративним правопорушенням та необхідністю надання правової допомоги для захисту своїх інтересів, один з інспекторів повідомив, що працівники патрульної служби мають право виносити постанову одразу та пояснив, що відкладати розгляд справи та чекати адвоката ніхто не буде. Інший інспектор взяв протокол про адміністративне правопорушення та пішов на зупинку до водіїв транспортних засобів, щоб вони розписалися в протоколі про адміністративне правопорушення як свідки.

Таким чином, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності було незаконним та необґрунтованим, оскільки інспектор не врахував всі обставини справи, позбавив права на отримання правової допомоги та порушив вимоги чинного законодавства, які регулюють порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

У зв'язку з цим позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 950983 від 12.09.2015 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, у якій просив

розглядати справу без його участі (а.с.10-11).

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив (а.с. 33).

Суд за клопотанням представника Управління патрульної служби МВС у м. Києві, яке подано 04.11.2015 через канцелярію суду, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління патрульної служби МВС у м. Києві.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заперечення відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та інших нормативно-правових актів, а тому правові підстави для скасування постанови відсутні.

З'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

12.09.2015 відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначив, що 12.09.2015 о 13 год. 55 хв. в м. Києві по вул. Проспект Перемоги, 100 Б водій, керуючи транспортним засобом «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1, здійснив стоянку в зоні діяльності дорожнього знаку 3.34. «Зупинку заборонено» (а.с. 6).

12.09.2015 відповідач виніс постанову серії ПС2 № 950983, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. (а.с. 5).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Суд встановив, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 950983 від 12.09.2015 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

Частина перша статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Уповноваженою посадовою особою, що має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 122 КУпАП є посадова особа органу внутрішніх справ (стаття 255 КУпАП). Згідно з статтею 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, також покладено на органи внутрішніх справ (національну поліцію). Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснений правомочним органом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначив, що за загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші

відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 КУпАП). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.

У частині першій статті 277 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його

вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного

вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що належними доказами можуть бути також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З наданих суду третьою особою DVD-диск з фото- та відеодоказами суд встановив, що інспектори підійшли до розгляду справи формально, у зв'язку з чим порушили порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Усупереч вимогам, які регламентують порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідач не дав належну оцінку поясненням ОСОБА_1, не перевірив наявність чи відсутність індикатора несправності двигуна. На момент коли працівник ПС, тримаючи у руках складений протокол про адміністративне правопорушення, запропонував ОСОБА_1 надати свої пояснення, інший працівник ПС тримав у руках уже прийняту постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Цей факт встановлений на підставі відеозапису №2, який містить в матеріалах адміністративної справи.

Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Пленум Верховного Суду України у свої постанові № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів (пункт 24).

З матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, випливає, що відповідач при винесенні постанови не навів доказів, на яких ґрунтується його висновок про адміністративне правопорушення та не зазначив мотиви відхилення доводів правопорушника.

Таким чином, винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП.

Зазначений висновок суду ґрунтується на вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України, який вказав, що розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам частини третьої статті 2 КАС та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 72 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Суд констатує, що відповідач не довів правомірність оскарженої постанови.

Що стосується позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється лише на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку часткове задоволення позову.

Керуючись статтею 19 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015, статтями 7, 122, 222, 251, 254, 255, 268, 280, 283, 287- 289 КУпАП, 2, 69-71, 128, 158-163, 167, 171-2, 254 КАС, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної служби МВС у м. Києві, рядового міліції Римінного Владислава Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління патрульної служби МВС у м. Києві, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 950983 від 12 вересня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. В. Шевченко