Ухвала суду № 53345828, 10.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/7558/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 644/3689/14-ц Сітало А.К.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Швецової Л.А., Бровченка І.О.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2015 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, який у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, третя особа: Управління служб по справам дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Харківської області про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що з 16.08.1997 року вони з відповідачкою по справі ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якого й заявлений цей позов.

За час шлюбу подружжям була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу від 07.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вараксіною Т.Ю. за реєстровим № 688.

Право власності на вказану квартиру, як об'єкт нерухомого майна, зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за відповідачкою ОСОБА_4, яка разом з їхнім сином проживає в цій квартирі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2012 року було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки: вищевказану квартиру згідно Договору іпотеки від 07.07.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позичальницею ОСОБА_4, в рахунок погашення кредитної заборгованості останньої за Кредитним договором № НАА0GК0000000010 від 07.07.2008 року.

На виконання та підставі зазначеного судового рішення 02 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», як продавцем, та ТОВ «Естейт Селлінг», як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований у реєстрі за № 984.

При цьому на момент продажу вказаної квартири в ній постійно проживали та були зареєстровані відповідачка ОСОБА_4 та малолітній син позивача ОСОБА_3

Однак, при укладенні Договору купівлі-продажу іпотечної квартири від 02.08.2013 року відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» дозволу відповідного органу опіки та піклування на укладення цього договору не отримував, чим порушив права та інтереси малолітньої дитини на користування житлом. Крім того, укладаючи вищезазначений договір купівлі-продажу відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірно видав себе за власника відчужуваної квартири, в той час як законною власницею цієї квартири є відповідачка по справі ОСОБА_4, а за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2012 року право власності від останньої до іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк» не переходило.

Посилаючись на вказані обставини, а також з метою захисту житлових прав свого малолітнього сина ОСОБА_3, позивач ОСОБА_2 просив суд:

-визнати незаконними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В.М. при посвідченні Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, в якій проживає неповнолітня дитина, укладеного 02 серпня 2013 року між продавцем ПАТ КБ «ПриватБанк» та покупцем ТОВ «Естейт Селлінг»;

-визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 02 серпня 2013 року між продавцем ПАТ КБ «ПриватБанк» та покупцем ТОВ «Естейт Селлінг», як такий, що укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України;

-зобов'язати відповідача ТОВ «Естейт Селлінг» повернути вказану квартиру її власниці - відповідачці по справі ОСОБА_4

У процесі розгляду справи судом позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з письмовою заявою, в якій посилаючись на те, що справа за його позовом ще не розглянута по суті, проте відповідачі вчиняють дії, направлені на подальший продаж спірної квартири, що об'єктивно може ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, просив суд вжити заходи забезпечення заявленого ним позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 яка є предметом спору.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2015 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення заявленого ним позову задоволено: накладено арешт та заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Естейт Селлінг».

Не погодившись із таким процесуальним рішенням районного суду, відповідач - ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить скасувати вищезазначену ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу з розглянутого питання, якою відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про вжиття судом заходів забезпечення заявленого ним позову.

В обґрунтування своєї скарги апелянт, посилається на те, що заявлені позивачем ОСОБА_2 вимоги мають безпідставний характер, а його заява про вжиття заходів забезпечення заявленого ним позову не містить жодних достатніх обґрунтувань щодо наявності реальної загрози невиконання чи можливості утруднення виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали також не зазначено конкретних причин для застосування заходів забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову та не враховані права та інтереси інших осіб, які беруть участь у справі, та яким можуть бути завдані збитки забезпеченням позову, в разі визнання його необґрунтованим.

Перевіривши законність і обгрунтованність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у відповідності до приписів ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Підстави для забезпечення позову визначені законодавцем у статті 151 ЦПК України.

Відповідно до цієї правової норми суд може вжити заходи забезпечення позову за заявою осіб, що беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому судового рішення по справі.

Забезпечення позову спрямовано, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову передбачені законодавцем у ст. 152 ЦПК України.

Згідно вказаної правової норми позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види забезпечення, які не передбачені цією процесуальною нормою, чи застосовано кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, а також ту обставину, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 02 серпня 2013 року між відповідачами ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 надавши при цьому відповідні докази на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, які свідчать, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна можливість утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, у межах своєї компетенції, з урахуванням наведених позивачем обставин справи та суті цивільно-правового спору задовольнив заяву останнього про забезпечення заявленого ним позову та застосував адекватний захід його забезпечення, який є співмірним та відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача - ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване процесуальне рішення про забезпечення заявленого позивачем ОСОБА_2 позову, не врахував інтереси інших осіб, які беруть участь у справі, позаяк існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів цивільної справи, теперішнім власником спірної квартири АДРЕСА_1 є відповідач по справі - ТОВ «Естейт Селлінг», який до речі ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2015 року про застосування судом заходів забезпечення позову ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржував, а накладення арешту на спірну квартиру будь-яких прав чи інтересів відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» взагалі не зачіпає.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача - ПАТ КБ «ПриватБанк», що наведені на її обґрунтування, в даному випадку є несуттєвими, прийняте судом першої інстанції процесуальне рішення про застосування заходів забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову не спростовують і не містять передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й згідно п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: