Рішення № 53345657, 05.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5659/15 Головуючий 1 інстанції Нев"ядомський Д.В.

Справа № 640/7462/13-ц Доповідач - Трішкова І.Ю.

Категорія: кредитні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: Пилипчук Н.П., Крилової Т.Г.,

при секретарі - Хороших М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором і в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 08.11.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2001/1106/88-009, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 14000.00 евро з розрахунку 12 % річних за користування кредитом на строк з 08.11.2006 року до 07.11.2016 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № б/н від 08.11.2006 року (надалі - Іпотечний договір), відповідно до якого ОСОБА_1, як іпотекодавець за Іпотечним договором передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 яка складається з 2 житлових кімнат житловою площею 33,7 кв.м., загальною площею 56,5 кв.м.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на відсутність предмету спору.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року позовні вимоги задоволені частково.

З ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 45205,69 грн. та судовий збір в розмірі 452,06 грн.

В інший частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідачі рішення суду не оскаржили, заперечень на апеляційну скаргу не подавали.

В судові засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'являлась, судові повістки не отримувала, не зважаючи на намагання суду повідомити сторони про день та час слухання справи, що судова колегія розцінює як небажання приймати участь у розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк", а також враховуючи стислі строки розгляду апеляційної скарги, які передбачені ч.1 ст.303-1 ЦПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачки ОСОБА_1.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 08.11.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2001/1106/88-009, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 14000.00 евро з розрахунку 12 % річних за користування кредитом на строк з 08.11.2006 року до 07.11.2016 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № б/н від 08.11.2006 року (надалі - Іпотечний договір), відповідно до якого ОСОБА_1, як іпотекодавець за Іпотечним договором передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 яка складається з 2 житлових кімнат житловою площею 33,7 кв.м., загальною площею 56,5 кв.м.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними зборами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 05.04.2013 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 45205,69 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 40711,54 грн.; сума заборгованості за відсотками - 4494,16 грн.

У відповідності до ст.35 ЗУ «Про іпотеку» та положень п.6.1. договору іпотеки позивач направив відповідачу 21 серпня 2013 року вимогу про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором та попередження про задоволення вимог по сплаті заборгованості за рахунок предмету іпотеки.

Проте, дана вимога була залишена поза увагою відповідачів.

Суд першої інстанції обгрунтовано стягнув суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 у розмірі 45205,69 грн.

Вказана сума заборгованості сторонами не оскаржується, тому в зазначеній частині рішення суду залишається без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 Закону України від 03.07.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом України "Про мораторій " мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в Постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 року (№ 6-57цс15), які відповідно до положень ст.360.7 ЦПК України є обов'язковими для виконання. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у позові з тих підстав, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону «Про мораторій», не можна визнати правильним.

Судовим розглядом встановлено, що квартира, яка є предметом іпотеки і була передана в іпотеку на забезпечення зобов'язань за кредитним договором, використовується, як місце постійного проживання майнового Поручителя, у власності якого іншого житла немає, загальна площа квартири 56,5 кв.м., дані про те, що ОСОБА_1 є особою, яка є суб'єктом Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", відсутні.

Отже, на час дії Закону «Про мораторій» рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки виконанню не підлягає.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року в частині відмови у позовних вимогах про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2001/ 1106 / 88-009 від 08 листопада 2006 року в розмірі 45205 ( сорок п'ять тисяч двісті п'ять) грн. 69 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 56,5 кв.м, житловою площею 33,7 кв.м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна на час його реалізації.

На час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" рішення суду виконанню не підлягає.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:

Судді: