Рішення № 53344884, 04.11.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/7023/14-ц

Провадження № 2/643/142/15

04.11.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Славгородської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Харківська міська рада, про встановлення земельного сервітуту, зустрічним позовом ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про зобовязання вчинити певні дії та утриматись від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернувся до суду з первісним позовом, в якому просить встановити постійний безоплатний сервітут на частину земельної ділянки, яка межує з будівлею літ. А2-1 за адресою: м. Харків, вул. Лафарга, буд. 25/28 (пров. Істомінський, 28), яку виділено у користування відповідачам; з метою використання земельного сервітуту надати позивачам право встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

В обґрунтування первісного позову зазначив, що позивачі та відповідачі за первісним позовом є співвласниками домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лафарга, буд. 25/28 (пров. Істомінський, 28). Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2011 року визначено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за вказаною вище адресою, та виділено у користування відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 28/100 частин земельної ділянки, у користування ОСОБА_7 - 22/100 частин земельної ділянки, у користування ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 - 1/2 частину земельної ділянки. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2012 року вказане вище рішення було роз'яснення та зазначено, що визначення меж розподілу ділянок необхідно провести згідно з витягом з висновку судової експертизи по 1-му варіанту. Згідно вказаного варіанту межа між частиною земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та частиною земельної ділянки, виділеною у користування відповідачам, проходить понад стіною будівлі літ. А2-1, що належить позивачам. Таким чином, при визначенні меж користування земельними ділянками між сторонами, було порушено вимоги державних стандартів, згідно з якими для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. За таких обставин, оскільки межа земельних ділянок проходить понад стіною будівлі А2-1, позивачі позбавлені можливості обслуговувати вказану будівлю. Оскільки в позасудовому порядку спір щодо встановлення сервітуту для обслуговування вказаної будівлі не вирішено, позивачі звернулись до суду з дійсним позовом.

ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, пред'явлено зустрічний позов, в якому він просить: зобовязати ОСОБА_3, ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову у відповідності до державних норм і будівельних правил двоповерхової житлової прибудови літ. А2-1 до житлового будинку літ. А-1, яка розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вздовж всієї її довжини повз сарай літ. Р та погріб літ. Г у домоволодінні, розташованому за адресою: м. Харків, пров. Істомінський, буд. 28 (вул. Лафарга, 25/28), шляхом часткового демонтажу зовнішньої стіни житлової прибудови літ. А2-1, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вздовж всієї її довжини на відстань не менше 1,0 метра від краю суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і влаштування необхідних інженернотехнічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівлі перебудованої прибудови літ. А2-1 та карнизів будівлі на територію суміжних земельних ділянок; у випадку неможливості здійснити відповідну перебудову зобовязати ОСОБА_3, ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити демонтаж двоповерхової житлової прибудови літ. А2-1 до житлового будинку літ. А-1, яка розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вздовж всієї її довжини повз сарай літ. Р та погріб літ. Г у домоволодінні, розташованому за адресою: м. Харків, пров. Істомінський, 28 (вул. Лафарга, 25/28); зобовязати ОСОБА_3, ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою у домоволодінні за адресою: м. Харків, пров. Істомінський, 28 (вул. Лафарга, 25/28), згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2011 року по справі № 2-6/11 та ухвали цього ж суду від 28.11.2012 року.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що житлова прибудова літ. А2-1, яка знаходиться у користуванні позивачів за первісним позовом і з приводу обслуговування якої пред'явлено первісний позов, є самочинним будівництвом. Вказаний об'єкт самочинного будівництва розміщено з порушенням встановлених норм та правил будівництва, норм інсоляції та освітленості. Крім того, вказана самочинно збудована будівля літ. А2-1 нещодавно зазнала реконструкції, в ході якої було утеплено ізоляційним матеріалом весь периметр стіни прибудови і встановлено вікно, що відчиняється в бік земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Нахил даху прибудови здійснено під кутом до земельної ділянки, виділеної в користування в тому числі ОСОБА_4, внаслідок чого відбувається залиття домоволодіння позивача за зустрічним позовом атмосферними опадами. Сама ж прибудова літ. А2-1 збудована таким чином, що порушує інсоляцію земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 За таких обставин наявні передбаченні чинним законодавством України підстави для здійснення перебудови будівлі літ. А2-1 у відповідності до державних норм та стандартів, а у випадку неможливості цього для демонтажу вказаного об'єкта самочинного будівництва.

Представник позивачів за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову та доводи, викладені в ньому, підтримав в повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечував. В обґрунтування зазначив, що станом на час будівництва прибудови літ. А2-1 була відсутня межа користування земельними ділянками позивачів та відповідачів, в зв'язку з чим під час будівництва прибудови літ. А2-1 та тривалий час після цього права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв'язку із наявністю будівлі літ. А2-1 порушено не було. І тільки після ухвалення рішення від 14.09.2011 року та ухвали про його роз'яснення від 28.11.2012 року, якими було визначено межу користування земельними ділянками між сторонами, яка фактично пройшла по стіні вказаної прибудови, виникла ситуація, коли вказана прибудова стала знаходитись на межі земельних ділянок, виділених в користування сторонам. Не заперечував, що будівля літ. А2-1 є об'єктом самочинного будівництва, право власності на який у встановленому законом порядку не зареєстровано. Пояснив, що позивачі за первісним позовом не бажають здійснювати перебудову будівлі літ А2-1. Крім того, зазначив, що вікно у вказаній будівлі існувало від початку її побудови, та ОСОБА_4 ще в 2005 році пред'являвся позов, в якому вона просила зобов'язати прибрати вказане вікно на інший бік та вирівняти покрівлю прибудови. В подальшому позовні вимоги були уточнені, в зв'язку з чим вказана вимога по суті судом не розглядалась.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги зустрічного позову та доводи, викладені в ньому, підтримав в повному обсязі. Проти первісного позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскільки будівля літ. А2-1 є об'єктом самочинного будівництва, то у позивачів за первісним позовом відсутні підстави пред'являти будь-які вимоги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, що пов'язані із вказаним самочинним будівництвом.

ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

ОСОБА_5 надала суду заяву, в якій зазначила, що заперечує проти вимог первісного позову.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що сторони не є власниками або землекористувачами вказаної вище земельної ділянки та остання перебуває у власності територіальної громади м. Харкова. Крім того, земельна ділянка, на яку просять встановити земельний сервітут, не внесена до Державного земельного кадастру, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, не розроблена. Враховуючи наведене, просив розглянути справу без його участі відповідно до чинного законодавства України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2011 року визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, пров. Істомінський, 28 (вул. Лафарга, 25/28), та виділено в користування ОСОБА_4, ОСОБА_5 на належні їм 28/100 частин земельну ділянку площею 254 кв.м.; виділено в користування ОСОБА_7 на належні їй 22/100 частин земельну ділянку площею 200 кв.м.; виділено в користування ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_10 на належну їм 1/2 частину земельну ділянку площею 453 кв.м.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2012 року роз'яснено вказане вище рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2011 року та зазначено, що визначення меж розподілу ділянок проводиться згідно з додатком до роз'яснення витягу з висновку судової експертизи згідно 1-го варіанту (додаток № 3) експертизи № 3958 від 22.07.2009 року.

Як вбачається з висновків судової будівельно-технічної експертизи № 3958, а також пояснень представників сторін, межа розподілу земельних ділянок, що надані в користування сторонам по справі, згідно вказаних вище судових рішень проходить в тому числі по стіні прибудови літ. А2-1.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ВЛ № 222595, ОСОБА_9 у зв'язку із укладенням шлюбу 09.11.2013 року, змінила прізвище на ОСОБА_2.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.01.2014 року зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_9 в строк не більше десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати за власний кошт огорожу (паркан) по всій її довжині, яку встановлено між житловою прибудовою літ. А2-1 та сараєм літ. Р у домоволодінні за вказаною вище адресою; зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_4, ОСОБА_5 по встановленню розділювального паркану у домоволодінні за вказаною вище адресою згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2011 року та ухвали цього ж суду від 28.11.2012 року. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2014 року вказане рішення залишено без змін.

В 2005 році ОСОБА_4 зверталась до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_8 та ОСОБА_3 убрати вікно, що виведено з незаконної прибудови в її подвір'я, на інший бік, та вирівняти дах прибудови з метою усунення спричинених їй незручностей у вигляді постійної вогкості та затінення її подвір'я. В 2006 році до Московського районного суду м. Харкова було подано доповнення до позовної заяви, в якому містились вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_8 та ОСОБА_3 провести необхідну перебудову самовільно побудованої житлової прибудови по вул. Лафарга, 25/28 м. Харкова з метою приведення у відповідність до будівельних норм та правил. Як пояснили суду представник позивачів за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом, вказані позовні вимоги стосувались будівлі літ. А2-1 та по суті судом не розглядались у зв'язку з тим, що в подальшому позов уточнювався і в остаточній редакції позовних вимог зазначені вимоги були відсутні.

Згідно технічного звіту про стан будівельних конструкцій та можливість здійснення переобладнання житлової прибудови літ. А2-1, що розташована по вул. Лафарга, 25/28 в м. Харкові, який виконаний ПП Спецбудпроект-1 в 2015 році на замовлення ОСОБА_4, прибудова літ. А2-1 побудована з порушенням будівельних норм. Спорудження на межі ділянок прибудови літ. А2-1 порушує норми інсоляції квартири 1, викликає просадку фундаментів квартири 1 та сарая літ. Р з льохом літ. Г, утруднює використання та утримання земельної ділянки і сарая літ. Р з льохом літ. Г. Також це призводить до попадання атмосферних опадів з кровлі прибудови літ. А2-1 на сусідню ділянку, що викликає замокання та руйнування сарая літ. Р з льохом літ. Г і фундаментів квартири 1. Потребується перенесення даної споруди на відстань не менше 1 м. від межі ділянок. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що житлова прибудова літ. А2-1 є капітальною спорудою, яку неможливо переобладнати відповідно до існуючих норм та правил, а саме перенести в глибину споруди літ. А2-1 на 1 метр несущу стіну, розташовану з боку сараю літ. Р та льоху літ. Г вздовж всієї її довжини по межі суміжної земельної ділянки. В зв'язку з наведеним, необхідно виконати демонтаж двоповерхової житлової прибудови літ. А2-1 та в подальшому всі будівлі та споруди розташовувати відповідно до будівельних норм, тобто на відстані не менше 1 м. від межі ділянки.

Крім того, представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 двічі заявлялось клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення можливості здійснення відповідачами за первісним позовом перебудови у відповідності до державних норм і будівельних правил обєкту самочинного будівництва двоповерхової житлової прибудови літ. А2-1 до житлового будинку літ. А-1, розташованого по пров. Істомінський, 28 (вул. Лафарга, 25/28) у м. Харкові. На вирішення експертів представник позивача за зустрічним позовом просив поставити питання щодо можливості здійснення перебудови у відповідності до державних норм і будівельних правил (ДБН, СНиП, стандартів, технічних умов, містобудівних, протипожежних, санітарно-гігієнічних тощо) обєкту самочинного будівництва двоповерхової житлової прибудови літ. А2-1 до житлового будинку літ. А-1, яка розташована на межі земельної ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вздовж всієї її довжини повз сарай літ. Р та погріб літ. Г у домоволодінні, розташованому за адресою: м. Харків, пров. Істомінський, 28 (вул. Лафарга, 25/28), шляхом демонтажу зовнішньої стіни житлової прибудови літ. А2-1, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_4С, та ОСОБА_5 вздовж всієї її довжини на відстань не менше 1,0 метра від краю суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівлі перебудованої прибудови літ А2-1 та карнизів будівлі на територію суміжних земельних ділянок, а також питання щодо робіт, які необхідно для цього виконати.

Представник позивачів за первісним позовом в судовому засіданні не заперечувала проти первісного клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та просила поставити на вирішення експертів додаткові питання, крім тих, які були зазначені ОСОБА_6, а саме питання щодо можливості здійснення перебудови обєкту самочинного будівництва житлової прибудови літ. А2-1 до житлового будинку літ. А-1 , без пошкодження самого житлового будинку літ. А-1, а також щодо визначення технічної можливості встановити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 необхідне інженерне (водовідвідне) обладнання з метою запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі прибудови літ. А2-1 без її перебудови.

Первісне клопотання ОСОБА_6 судом було задоволено, в зв'язку з чим згідно ухвали суду від 04.02.2015 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу та поставлено на вирішення експертів питання, вказані сторонами.

Проте 16.06.2015 року цивільна справа була повернута від експертів без проведення експертизи. У повідомленні про неможливість надання висновку експертизи, експертом було зазначено, що оплата експертизи не здійснена, додаткові матеріали, які витребувались експертом, не надані, обстеження об'єкту дослідження не забезпечено.

В повторному клопотанні ОСОБА_6 судом було відмовлено з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 21.10.2015 року.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог первісного позову, суд керується наступним.

Статтею 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін, в тому числі пояснень представника позивача за первісним позовом, прибудова літ. А2-1 є об'єктом самочинного будівництва.

Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року, самочинно збудоване нерухоме майно не є обєктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Враховуючи наведене, чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку. Аналогічні правові позиції висловлені, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 21.10.2015 року по справі № 6-21211св15.

За таких обставин відсутні підстави для встановлення сервітуту з метою обслуговування об'єкту самочинного будівництва, а саме прибудови літ. А2-1 за вказаною вище адресою.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні вимог первісного позову.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог зустрічного позову, суд керується наступним.

Як встановлено судом, визначення меж користування суміжних земельних ділянок сторін по справі було здійснено вже після будівництва прибудови літ. А2-1, оскільки вказане будівництво було здійснено в 2004 році, а межі користування земельних ділянок встановлено згідно рішення суду від 2011 року та ухвали від 2012 року.

Згідно ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року, відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого обєкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Таким чином, позивач за зустрічним позовом відповідно до ст. 10, 11, 60 ЦПК України повинен довести як факт порушення його прав у зв'язку із самочинним будівництвом прибудови літ. А2-1, так і наявність або відсутність можливості проведення відповідної перебудови вказаної будівлі.

Згідно ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, передбачено, що до основних видів (підвидів) експертиз відноситься будівельно-технічнаекспертиза.

Згідно п. 5.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих обєктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів обєктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань обєктів та їх елементів.

Орієнтовний перелік вирішуваних в ході будівельно-технічної експертизи питаньзазначений в п. 5.1.1. вказаних вище Науково-методичних рекомендацій. Так, в ході експертизи можуть вирішуватись питання щодо відповідності об'єктів (будівель, споруд) вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо) та встановлення того, в чому полягають невідповідності, якщо останні мають місце, питання щодо технічного стану та пошкоджень об'єктів нерухомого майна, причин таких пошкоджень та руйнування об'єкта нерухомого майна тощо.

Згідно п. 5.1.5. Науково-методичних рекомендацій, для вирішення питань щодо визначення технічного стану (ступеня фізичного зношення), аварійності, а також визначення пошкоджень та руйнувань обєкта і його конструктивних елементів та причин їх виникнення експерту необхідно надати проектну документацію на будівництво обєкта, документ про приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень тощо.

Таким чином, вирішення питання щодо відповідності прибудови літ. А2-1 вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо), встановлення, в чому саме полягає невідповідність вказаної прибудови вимогам нормативно-правових актів, можливості її переобладнання у відповідності до вказаних вимог, а також вирішення питання щодо причин пошкодження сараю літ. Р з льохом літ. Г, фундаментів квартири 1, порушень норм інсоляції приміщень та ділянки ОСОБА_4 у зв'язку із наявністю прибудови літ. А2-1, потребує спеціальних знань та призначення будівельно-технічної експертизи.

Судом з метою сприяння всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, а також забезпечення права сторін на подання доказів, призначалась будівельно-технічна експертиза для вирішення вказаних вище питань, про що виносилась ухвала від 04.02.2015 року.

Проте вказану експертизу не було проведено з причин, що залежали від позивача за зустрічним позовом, а саме у зв'язку із несплатою експертизи та ненаданням експерту додаткових матеріалів.

Наданий позивачем за зустрічним позовом вказаний вище Технічний звіт, в розділі Результати дослідження містить лише узагальнені дані відносно того, що попадання атмосферних опадів з покрівлі прибудови літ. А2-1 на сусідню ділянку призводить до руйнування фундаменту під квартирою 1; двоповерхова прибудова літ. А2-1 створює додатковий тиск на фундаменти, що, в свою чергу, призводить до просадки сараю літ. Р з льохом літ. Г; відстань від прибудови літ. А2-1 до сараю літ. Р складає 0,8 м., що утруднює використання та утримання частини земельної ділянки, що знаходиться за сараєм літ. Р з льохом літ. Г, також безпосередньо сараю літ. Р з льохом літ. Г; в сукупності зазначені фактори вже призвели до часткового руйнування цих споруд; в результаті розбудови прибудови літ. А2-1 в 2004 році порушені норми інсоляції квартири 1.

Проте будь-яких даних відносно того, яким чином та на підставі яких даних виконавцем Технічного звіту отримано вказані вище результати, Технічний звіт не містить. Так, Технічний звіт не містить даних відносно розміру тиску на фундамент, який здійснює прибудова літ. А2-1, відмітки просадки сараю літ. Р з льохом літ. Г відносно поверхні землі, даних щодо конкретних руйнувань сараю літ. Р з льохом літ. Г. Крім того, технічний звіт не містить даних щодо фактичної інсоляції квартири 1 та співвідношення фактичної інсоляції з нормативною.

Крім того, як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року, у необхідних випадках для зясування питань, що виникають при розгляді справ про самочинне будівництво і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка предявила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, вказаний вище Технічний звіт суд не може визнати допустимим доказом, яким можуть підтверджуватись обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилався як на підставу позовних вимог та яким позивач за зустрічним позовом обґрунтовував порушення його прав та наявність підстав для демонтажу прибудови літ. А2-1.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будівля літ. А2-1 побудована з істотним порушенням вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, що в свою чергу порушує права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом та, відповідно, наявні передбачені законом підстави для перебудови будівлі, або, в разі неможливості такої перебудови - її демонтажу.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215,

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Крівцов Д.А.