Ухвала суду № 53340645, 10.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/1979/15-ц

Провадження № 22ц/782/585/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Єрмакова Ю.В.,

суддів - Авалян Н.М., Малієнко Н.В.,

за участю секретаря - Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за природній газ,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачки про стягнення суми заборгованості за природний газ.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 з метою задоволення комунально-побутових потреб споживала природній газ за адресою АДРЕСА_1. За адресою відповідачки зареєстровано дві особи. Спожитий газ боржник не оплачує, попереджався про необхідність сплати заборгованості за використаний природний газ, однак до теперішнього часу сума заборгованості не сплачена, тому позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПАТ "Луганськгаз" суму заборгованості за природній газ у розмірі 1528,79 грн. станом на 11.04.2015 р., яка визначається за період з 11.05.2012 р. по 11.04.2015 р. по нарахуванням з 01.04.2012 р. по 01.04.2015 р., а також суму сплати судового збору - 243,60 грн., у зв'язку з чим просили задовольнити позов.

Оскаржуваним рішенням суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, а саме суд постановив стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (р/р 2603930110300 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код отримувача ЄДРПОУ 20188359) заборгованість за природній газ за період часу з 01.04.2012 р. по 01.04.2015 р. у розмірі 1528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) гривень 79 копійок. Вирішено питання щодо судових витрат, стягнуто з відповідача 243грн.60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка не згодна з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, рішення винесено з порушенням норм процесуального права, просить скасувати і закрити провадження по справі.

Відповідачка по справі в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливим відповідно до ст.169 ЦПК України розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем послуги з газопостачання відповідачу та членам сім'ї у період часу з 01.04.2012 р. по 31.03.2015року надавались, заборгованість була підтверджена належними доказами та не спростована відповідачкою, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постачальником комунальної послуги - газопостачання, яке здійснюється в квартиру за місцем проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_1, на її ім'я відкритий особовий рахунок НОМЕР_2, тобто відповідачка є споживачем вказаної послуги.

ОСОБА_2 змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_1», про що свідчить свідоцтво про зміну прізвища від 07.02.2000 р.

30.04.2003 р. ОСОБА_2 звернулась до позивача з заявою про підключення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, газової плити ПГ-4 та водонагрівача. 22.05.2003 р. зазначене газове обладнання було з'єднано до єдиної газової мережі будинку.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 04.08.2004 р. оплата за газ позивачем нараховувалась на 2 особи з 17.07.2004 р. З довідки, виданої ЖЕК №5 03.08.2004 р., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані дві особи: ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3.

05 березня 2007 року сторони уклали письмовий договір про надання послуг населенню з газопостачання, відповідно до якого споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату послуг не пізніше десятого числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини з приводу надання та споживання послуги газопостачання.

З 01.04.2015 року по 31.03.2015 року послуги з газопостачання відповідачці надавались та у зв'язку з несплатою за спожитий газ виникла заборгованість в сумі 1528 грн.79 коп., що вбачається з особового рахунку НОМЕР_2 та заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості. Зазначена сума заборгованості відповідачкою спростована не була.

Отже, оскільки відповідачка не виконала покладеного на неї законом та договором зобов'язання по оплаті послуги газопостачання, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно застосував до вказаних правовідносини норми цивільного законодавства, які регулюють загальні положення про договірні зобов'язання, а також спеціальні норми законодавства, якими врегульовані правовідносини сторін з приводу надання та споживання комунальної послуги газопостачання: статті 11, 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України; статті 13, 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правила надання послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року №2246, та дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог, оскільки підстав для звільнення відповідачки від виконання цивільно-правового зобов'язання сплатити заборгованість за спожитий газ, не має, та в ході судового розгляду не було встановлено.

Доводи апелянта про те, що суд відкрив провадження на підставі неналежно оформленої позовної заяви у порушення ст. 122 ч.1 ЦПК України на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст.122 ч.1 ЦПК суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги судом дотримано. При одержанні позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам закону щодо її змісту та форми, у зв'язку з чим судом ця заява залишалася у встановленому порядку без руху з наданням строку для усунення недоліків, після виконання вказаних вимог позовна заява була прийнята судом і по ній було відкрито провадження.

Посилання апелянта, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому суд не повинен був її приймати, на увагу не заслуговує, оскільки при прийнятті позову право вирішувати відповідає чи не відповідає позов вимогам закону за змістом та формою, надано тільки суду, відповідач таким правом не наділений.

Зі змісту позовної заяви, яка розглядалася судом вбачається, що в ній присутні всі необхідні атрибути, чітко викладено позовні вимоги, наведені доводи щодо обґрунтованості вимог, що відповідає положенням ст.119 ЦПК України.

Доводи апелянта про те, що суд у порушення ст.207 п.4 ЦПК України не звернув уваги, що у провадженні суду вже знаходилась тотожна справа, зробивши висновок, що справи не є тотожними, на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: 4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

Як вбачається із матеріалів справи, у даній цивільній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачки суми заборгованості за природній газ за період часу з 01.04.2012 р. по 01.04.2015 р. в сумі 1528грн.79 коп.

На час звернення позивача з вказаним позовом у провадженні Рубіжанського міського суду знаходилася на розгляді цивільна справа (№425/1307/15-ц, провадження №2/425/638/15) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» заборгованості за природній газ за період часу з 01.05.2009 р. по 31.03.2012 р. включно в сумі 941грн. 93 коп. Вказана справа розглянута судом по суті та по ній 19.08.21015 прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Отже, суд правильно дійшов висновку, що вказані позови не є тотожними, оскільки предмет спору зазначених позовів є різним, різними є і періоди формування заборгованості, тобто у даній цивільній справі позовні вимоги стосуються заборгованості за природній газ за інший період часу та у іншій сумі.

Доводи апелянта про те, що суд не звернув увагу на те, що позивачеві раніше було відмовлено у видачі судового наказу за аналогічними вимогами, на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст.100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у перелічених в ній випадках.

Згідно з ч.2 ст.101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ст.118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, за якими може бути видано судовий наказ, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.04.2015 р. звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за природній газ за вказаний період в розмірі 1528,79 грн.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.04.2015 р. позивачеві було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу, що надало позивачеві право звертатися з цими вимогами до суду у порядку позовного провадження.

Доводи апелянта про те, що у подальшому хоча у справі є супроводжувальні листи, однак копії ухвал про рух по справі вона не отримувала, на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вказані дії здійснюються з метою, щоб відповідач мав можливість підготувати свої заперечення та зібрати докази на їх підтвердження.

Разом з тим, у разі, якщо відповідачка не отримала копії ухвал та повідомлення про рух справи, вона не позбавлена можливості відповідно до положень ст. 22 ЦПК України ознайомитися з матеріалами справи у будь-який час провадження по справі та надати свої заперечення та докази по суті спору, як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи та зі змісту апеляційної скарги вбачається, що на адресу відповідачки судом надсилалися передбачені законом копії, відповідачка також з матеріалами справи знайома, тому мала можливість підготувати свої доводи та заперечення.

Доводи апелянта про те, що судові засіданні проводилися судом за відсутності сторін, без фіксування технічними засобами, також суд зазначив у рішенні, що відповідачка причини неявки суду не повідомила, хоча вона повідомляла про неявку у зв'язку з діями судді, на увагу не заслуговують.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідачка повторно не з'явилася до судового засідання, про поважність причин не повідомила, посилання її про неявку у судове засідання через на її думку зловживання суддею своїм службовим становищем, не є поважною причиною неявки, оскільки у разі наявності доказів з цього приводу, вона мала можливість у встановленому порядку заявити судді відвід, однак ця причина не є поважною для неявки до суду.

Також, оскільки справа розглядалася без присутності сторін, у суду було право розглядати її без фіксування технічними засобами.

Доводи апелянта, що суддя зловживала своїм службовим становищем, на увагу не заслуговують, оскільки це є її суб'єктивна думка стосовно незаконності дій судді при відкритті провадження у справі та подальшого розгляду справи, ніяких доказів з цього приводу нею не надано. Крім того, до компетенції апеляційної інстанції не входить надання оцінки безпосередньо діям та поведінці судді під час провадження у конкретній справі.

Також апеляційний суд зауважує, що висловлене апелянтом в апеляційній скарзі клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки для цього відсутні встановлені частиною 1 статті 310, статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України підстави, які є виключними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Відповідно до вказаних норм процесуального права провадження у справі закривається виключно у тих випадках, якщо : 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом; 5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим; 6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Отже, виходячи зі змісту апеляційної скарги та наведених у ній доводів, є підстави вважати, що ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, вони направлені на критику змісту позовної заяви та дій судді, містять у собі суб'єктивне тлумачення обставин справи та вимог закону, при цьому доводи щодо того, у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті спору, в апеляційній скарзі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно, може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя Єрмаков Ю.В.

Судді: Авалян Н.М.

Малієнко Н.В.