Ухвала суду № 53339612, 10.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3153/15-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/5883/15 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А.Категорія 1 10.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря: Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив у відповідності до норм ст. 151 ЦПК України вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити відповідачці відчужувати на користь сторонніх третіх осіб спірні об'єкти нерухомого майна.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року клопотання задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу Васильківського міськрайонного суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення по вказаній справі.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВСУ №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, має із врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 розтлумачено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині 1 статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив накласти арешт на предмет спору - будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, вважаючи, що при подальшому поділі спільного сумісного майна подружжя, у разі відчуження відповідачкою майна, може виникнути утруднення виконання рішення суду.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 31.08.2007 р., виданого Путрівською сільською радою, належить будинок по АДРЕСА_1 (а.с.11).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки предметом даної цивільної справи є розподіл сумісного майна подружжя, в перелік якого входить нерухоме майно, то суд першої інстанції законно прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання шляхом накладення арешту на будинок та земельну ділянку, що є предметом спору, оскільки обставини про можливості подальшого протиправного відчуження оспорюваного майна може призвести до утруднення виконання рішення по суті позовних вимог, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала, як така що постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 151-152, 212, 303-304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А. Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагєєв