Ухвала суду № 53339360, 04.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/798/14-ц Головуючий у І інстанції Василишин В. О.Провадження № 22-ц/780/5636/15 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 49 04.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

04 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Сержанюка А.С., Мережко М.В.,

при секретарі: Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються із нього на користь ОСОБА_4 на підставі судових рішень на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили й до досягнення дитиною повноліття, до 1/12 частини всіх видів його заробітку.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що із нього на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07 грудня 2010 року стягуються ще аліменти на утримання його батьків ОСОБА_5 й ОСОБА_6 по 1/6 частині всіх видів його заробітку. Крім того, 17 серпня 2013 року ним зареєстровано шлюб із ОСОБА_3 від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився ОСОБА_8 Його дружина не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, одержуваного ним доходу не вистачає на проживання й на виконання судових рішень.

Справа розглядалася судами неодноразово.

У цій цивільній справі розглядався позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_3, про зміну розміру аліментів та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину та матір.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 й позов третьої особи ОСОБА_4 були задоволені частково. Змінено розмір аліментів й стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/12 частки заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили й до досягнення дитиною повноліття. Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/12 частки заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та у задоволенні інших позовних вимог третьої особи ОСОБА_3 відмовлено (т.1, а.с.137).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року залишено без зміни рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2014 року (т.1, а.с. 202, 213).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.38).

Скасовуючи судові рішення й направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України визначено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду. Цією нормою закону передбачена можливість, а не обов'язковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів. Судами не було перевірено доводи ОСОБА_4 про відсутність підстав для зменшення аліментів, які стягуються на утримання її дитини, доводи про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживають разом, а також наведених доводів ОСОБА_3, зокрема щодо її законного права на утримання у зв'язку з перебуванням її у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку та не навели у судових рішеннях обставин, передбачених законом, про наявність умов для позбавлення її такого права. Крім того, судами не враховано, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають його непрацездатні батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а вимоги про зменшення розміру аліментів заявлені лище щодо утримання неповнолітньої ОСОБА_7 Судом не були залучені до розгляду цієї цивільної справи непрацездатні батьки ОСОБА_2: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прав та обов'язків яких стосується цей спір.

Частиною четвертою статті 338 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді справи судом залучено до участі в ній у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 й ОСОБА_6 Також з'ясовано у позивача ОСОБА_2 позицію щодо непред'явлення ним позову про зменшення розміру аліментів, які стягуються із нього на підставі судового рішення до батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив, що на час вирішення цієї цивільної справи у нього не має наміру пред'являти позов про зміну розміру аліментів до батьків ОСОБА_5 й ОСОБА_6

До суду надійшла письмова заява від третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3, у якій вона відмовилася від позову. В обґрунтування письмової заяви вказувалося на те, що відповідач за первинним позовом ОСОБА_4 умисно затягує розгляд справи з метою збагачення через одержання аліментів. Вона проживає у місті Києві й має на утриманні малолітню дитину. З цих підстав вона не має можливості брати участь у цій справі, це порушує права її дитини на розгляд справи про стягнення аліментів протягом одного місяця, а не роками.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року клопотання ОСОБА_3 щодо прийняття відмови від позову до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишене без задоволення (т.2, а.с.113).

Із викладених вище підстав ОСОБА_3 подала до суду заяву про залишення її позову без розгляду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення аліментів залишено без розгляду. Продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_3, про зменшення розміру аліментів. У цій справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.2, а.с.146).

У подальшому встановлено, що на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року в цивільній справі № 760/5744/2014-ц із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 20 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 20 березня 2014 року й до досягнення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року (т. 2, а.с. 158). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року залишено без зміни рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2014 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення позову.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 визнала позов ОСОБА_2 й не заперечувала проти його задоволення.

Треті особи: ОСОБА_5 й ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, надали до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_4 підтримують (т. 2, а.с. 139).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2008 року в цивільній справі № 22ц-2949/2008 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 14 листопада 2007 року й до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання, як жінки з якою проживає їхня дитина у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 листопада 2007 року й до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку (т.1, а.с.46).

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 07 грудня 2010 року в цивільній справі № 2-1683/2010 стягнуто із ОСОБА_2 на користь батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 аліменти на їх утримання у розмірі по 1/6 частині всіх видів його заробітку (доходу) кожному щомісячно, починаючи із 21 квітня 2009 року довічно (т.1, а.с.129).

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 18 січня 2011 року змінено рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07 грудня 2010 року в частині вирішення питання про стягнення судових витрат (т.1, а.с.131).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2013 року, в цивільній справі № 1007/3966/2012 змінено розмір аліментів й стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили й до досягнення дитиною повноліття (т. 1, а.с. 7, 8).

17 серпня 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 року в ОСОБА_2 й ОСОБА_3 народився ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 22, 23).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року в цивільній справі № 760/5744/2014-ц із ОСОБА_2, як вже було зазначено вище, стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 20 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 20 березня 2014 року й до досягнення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16 червня 2015 року залишено без зміни рішення суду першої інстанції від 24 квітня 2014 року (т. 2, а.с. 158, 159).

Рішення Солом'янського районного суду від 24 квітня 2014 року постановлене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та матір, в той час коли у цій цивільній справі розглядалися тотожні позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2, тільки частка аліментів була визначена іншою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив, що він проживає окремо від ОСОБА_3

Статтею 7, частиною другої статті 25 Загальної декларації прав людини, прийнятою та проголошеною резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначено, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від будь-якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Відповідно до частини другої статті 1, частини першої статті 2, частини першої статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України постановою від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами першою, третьою статті 181, статті 183 СК України способи виконання обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначаються судом.

Частиною першою статті 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені частиною третьою статті 36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачено, що відповідно до статті 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану.

Виконуючи вимоги судів вищих інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано перевірив всі обставини, які були зазначені в ухвалах цих судів, а саме:

У судовому засіданні встановлено, що на час розгляду цієї цивільної справи у позивача ОСОБА_2 змінилося сімейне становище й ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився ОСОБА_8 Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Із ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, на дружину ОСОБА_3 стягуються аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.

На утримання батьків ОСОБА_2: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із нього стягуються аліменти у розмірі по 1/6 частині всіх видів його заробітку довічно.

Суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, з якими погоджується колегія суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що із урахуванням всіх обставин цієї справи, несправедливим та необґрунтованим буде зменшення розміру аліментів, які стягуються із нього на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно й до досягнення дитиною повноліття, до 1/12 частини його заробітку (доходу).

Апелянт, намагаючись спростувати висновки суду в цій частині послався на те, що він повинен платити не більш ніж 50% на їх утримання, від своєї заробітної плати.

Колегія суддів, вивчивши доводи апеляційної скарги та відхиляючи її, приймає до відома, що питання про зменшення розміру аліментів із урахуванням рівності дітей на утримання та виховання, а також на утримання непрацездатних батьків, повинно вирішуватися відповідно до цивільного процесуального законодавства України, із урахуванням норм Міжнародних договорів, які ратифіковані Україною, одночасно щодо всіх стягувачів, які мають право на утримання.

Натомість, апелянт пояснив, в апеляційній інстанції, що він звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів, він звернувся тільки до своєї колишньої дружини, намагаючись по-перше зменшити аліменти на дітей від першого шлюбу, а потім вже вирішувати питання на зменшення розміру аліментів від шлюбу з ОСОБА_3 та своїх батьків.

Разом з тим, колегія суддів враховує тривалий час та процесуальні можливості апелянта звернутись з такими позовами до інших учасників даного спору, що позивачем-апелянтом зроблено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянт мав всі можливості захищати свої права у належний процесуальний спосіб, натомість зазначених дій, щодо цього питання, він не зробив, що, на думку колегії суддів, підтверджує певну вибірковість позивача-апелянта щодо інтересів дітей від першого шлюбу та інших осіб, які залучені до розгляду справи.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду та постановлення нового рішення, про що просив апелянт, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України, апелянт не навів та колегія суддів їх не встановила.

Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Рішення суду обґрунтоване та скасуванню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: