Рішення № 53335829, 11.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6002/14-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 27 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що між ним та ОСОБА_2 13.04.2007 року був укладений кредитний договір «Автопакет» № 13/04/2007/840-АП/07/18 про надання останній кредиту у сумі 13956,00 доларів США, зі сплатою 12,40 % річних за користування ним та 14.02.2012 року укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до вказаного правочину, яким встановлено кінцевий строк його повернення 15.10.2012 року.

Посилаючись на те, що боржник припинив виконувати взяті на себе зобов'язання, у результаті чого утворилась заборгованість у сумі 4305,73 доларів США та 43850,48 грн., банк просив суд стягнути з нього вказану суму боргу та судові витрати.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 4305,73 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 13.06.2014 року становить 50501,21 грн. заборгованості за кредитним договором «Автопакет» від 13.04.2007 року № 13/04/2007/840-АП/07/18, 43850,48 грн. пені та штрафу за невиконання зобов'язань. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення суду.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що не погоджується з висновками суду викладеними у вказаному рішенні та в ухвалі від 07.08.2015 року про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Вказує, що його процесуальні права були порушені, оскільки його не повідомили належним чином про розгляд справи, тому він не міг подати свої заперечення та пояснення по суті позову.

Судом не враховано, що позивачем пропущено строк позовної давності визначеної ст. 258 ЦК України, що становить один рік та розмір пені повинен обчислюватися від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також апелянт зазначає, що за вимогами п. 3 ст. 551 ЦК України суд своїм рішенням може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та врахувавши обставини, що мають істотне значення, на які суд помилково не звернув уваги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13 квітня 2007 року між сторонами по справі було укладено договір «Автопакет» № 13/04/2007/840-АП/07/18 за умовами якого ОСОБА_2 надано 13956,00 доларів США кредиту, з кінцевим строком повернення до 13.04.2012року та зі сплатою 12,40 % на місяць.

14.02.2012 року між ними до вказаного договору був укладений договір про внесення змін та доповнень № 1, за умовами якого кредитний договір викладений у новій редакції.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позичальником станом на 13.06.2014 року виникла заборгованість у сумі 4305,73 доларів США та 43850,48 грн., з яких: 41119,31 грн., що еквівалентно 3505,83 доларам США - заборгованості по кредиту, 9381,90 грн., що еквівалентно 799,90 доларам США - заборгованості по відсоткам, 5686,73 грн., що еквівалентно 484,85 доларам США - пені за прострочення сплати кредиту, 38163,75 грн., що еквівалентно 3253,84 доларам США - штрафу за невиконання зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги щодо проведення банком нарахування пені не від суми простроченого платежу, а за весь строк дії договору спростовуються наданим позивачем розрахунком. Як вбачається з вказаного розрахунку пеня банком нарахована за період з 13.06.2013 року по 12.06.2014 року(а. с. 25).

Доводи апелянта про те, що ПАТ КБ «Надра» нарахувало відповідачу пеню, сума якої перевищує подвійну облікову ставку встановлену Національним банком України на період коли вона нараховувалася є також безпідставними та спростовується матеріалами справи (а.с.106-108).

Відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом вищевказаної норми права суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність є обставинами, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст.551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст.214 ЦПК України, є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в ухвалі від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України, щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України, щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, колегія суддів вважає за можливе розмір неустойки зменшити: пені за прострочення сплати кредиту з 5686,73 грн. до 2000,00 грн., штрафу за невиконання зобов'язань з 38163,75 грн. до 13000,00 грн., а всього до - 15000,00 грн..

Зменшуючи розмір неустойки колегія суддів врахувала майновий стан відповідача, яка не працює,виплата допомоги по безробіттю 29.08.2015 року їй припинена, має на утриманні неповнолітню дитину на утримання якої має заборгованість по аліментам, автомобіль на якому остання працювала у неї вилучений (а.с 121-131).

Висновки суду щодо задоволення інших заявлених вимог ґрунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає.

До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2014 року в частині стягнення неустойки змінити, зменшивши її розмір із 43850,48 грн. до 15000,00 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: