Ухвала суду № 53334871, 10.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6477/14-ц Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2466/К/15 суддя Вікторович Н.Ю.

Категорія - 20 (ІІ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Братіщевої Л.А., Соколан Н.О.,

при секретарі - Петренко К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 16 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Літвінова І.І., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Умріхіна К.Ю., про визнання правочинів недійсними та витребування майна.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8,

позивач ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та витребування майна та одночасно надав заяву про забезпечення позову та просив накласти заборону відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 16 грудня 2014 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2. на праві власності, та заборонено її відчуження.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвала не мотивована. Судом не було враховано положення п. 5.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, згідно якого арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби права користування майном або його вилучення в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Тобто, накладення арешту на спірну квартиру може призвести до безпідставної заборони користування майном та передачу його іншим особам.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_3, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах позовних вимог, заяви про забезпечення позову, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та заборони її відчуження, суд виходив з того, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на її відчуження може утруднити виконання рішення суду.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Перелік видів забезпечення позову зазначений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України і передбачає забезпечення позову: накладенням арешту на майно або інші грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчинення певних дій; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

При цьому, заходи забезпечення позову, передбачені ЦПК України, суд може вжити за заявою осіб, які беруть участь у справі, та саме на особу, яка подає таку заяву, покладено обов'язок з визначення виду забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (ч.ч. 1,2 ст. 151 ЦПК України).

Отже, суд, при обранні виду забезпечення позову, обмежений вимогами заяви про забезпечення позову та не має повноважень на застосування заходів забезпечення позову з власної ініціативи, що повністю узгоджується із загальним принципом диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3, у порядку ч.ч. 1,2 ст. 151 ЦПК України, визначив вид забезпечення позову - заборона вчинення певних дій, а саме: просив суд забезпечити позов шляхом накладення заборони відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки, в силу ст.152 ЦПК України накладення арешту та заборона вчинення певних дій - заборона відчуження є різними видами забезпечення позову (п.1,п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України), колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при обранні виду забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та у вигляді заборони його відчуження, вийшов за межі заявлених вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Отже, з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2. про визнання правочинів недійсними та витребування майна, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції та постановляє нову ухвалу з цього питання.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання майбутнього рішення по справі.

Перелік видів забезпечення позову зазначений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України і передбачає, у тому числі, й можливість заборони вчинення певних дій, зокрема, заборони здійснення відчуження спірного нерухомого майна.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суд з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_3 зазначив в ній про те, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом спору, може бути відчужена власником до вирішення справи по суті, що, у разі задоволення позовних вимог, унеможливить виконання ухваленого по справі рішення.

Як вбачається з норм статті 151 цього Кодексу законодавець не пов'язує забезпечення позову з обов'язковим наданням заявником письмових доказів про намагання відповідача відчужити тим чи іншим способом наявне у них майно.

Вид забезпечення позову, який просить вжити позивач - заборона відчуження спірного нерухомого майна, відповідає змісту права, про захист якого він звернувся до суду, та обраному ним способу захисту.

Враховуючи вищенаведене, а також, те що відносно спірної квартири вже було укладено два договори купівлі-продажу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони здійснення відчуження цієї квартири.

За таких обставин, колегія суддів задовольняє заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2. на праві власності.

Керуючись п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 16 грудня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Літвінова І.І., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Умріхіна К.Ю., про визнання правочинів недійсними та витребування майна - задовольнити.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: