Ухвала суду № 53331108, 02.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9607/12 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/4963/15 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю апелянта - ОСОБА_2, представника апелянта - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_6 про припинення права на частку, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод - задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про припинення права на частку- відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05 червня 2015 року оскаржив відповідач ОСОБА_5.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин, що мають значення для справи, а відтак є таким, що підлягає скасуванню.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 і третьої особи ОСОБА_6 в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 проти мотивів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення такої, з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналу.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва № НОМЕР_1, виданого 07 квітня 1997 року виконкомом ЛМР народних депутатів, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності громадянам: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 Батьки позивача та відповідача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли. Спадкоємцем часток у спірній квартирі по смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 став ОСОБА_5.

Як вбачається з довідки № 1724 від 18 жовтня 2012 року, виданої ЛКП «Збоїща - 408» ОСОБА_2, останній дійсно проживав та був прописаний у АДРЕСА_1 з 16 травня 1986 року та знятий з реєстрації з 23 червня 2011 року.

Дружина позивача ОСОБА_9 та його сім'я зареєстровані та проживають у АДРЕСА_2, що стверджується довідкою, виданою Добросинською сільською радою від 15 листопада 2012 року.

Згідно довідки № 1790 від 12 грудня 2012 року, виданої ЛКП «Збоїща-408», у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 та його донька ОСОБА_10

Як вбачається з акту, складеного 12 грудня 2012 року, директором ЛКП «Збоїща-408», дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та їх син ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1.

Також встановлено, що ОСОБА_2 на даний момент не може зреалізувати своє право власності на 1/4 частку у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_5 чинить йому перешкоди в користуванні власністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що за змістом ст. ст. 316, 317 ЦК України, право власності передбачає право володіння, користування та розпорядження з боку власника своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Проаналізувавши вищевказані норми, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що первісний позов слід задовольнити в повному обсязі та зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою № 81 у м. Львові та вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про припинення права на частку, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За приписами ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом ч. 1 ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п.1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачі не подали суду доказів того, що частка відповідача не може бути виділена йому в натурі.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В матеріалах справи відсутні докази та не подані такі суду апеляційної інстанції про вчинення позивачам такої дії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про припинення права на частку слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідження поданих суду доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 червня 2015 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.